Рішення № 34106121, 02.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1571/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф. Провадження № 22-ц/780/4119/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 52 02.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Вишгородської центральної районної лікарні на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської центральної районної лікарні, третя особа Вишгородська районна державна адміністрація про відшкодування добових на період відрядження на курси підвищення кваліфікації.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

встановила:

позивачка в травні 2013 року звернулась до суду з позовом Вишгородської центральної районної лікарні, третя особа Вишгородська районна державна адміністрація про відшкодування добових на період відрядження на курси підвищення кваліфікації.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона станом на 2011 рік працювала ренген лаборантом Вишгородської районної лікарні.

На підставі наказу головного лікаря №89В від 26 жовтня 2011 року була направлена у відрядження до м. Київ на курси удосконалення з 31 жовтня по 25 листопада 2011 року при Київській обласній клінічній лікарні, путівка №2261.

Відповідно до вимог Інструкції про службове відрядження їй було видано посвідчення НОМЕР_1 від 26 жовтня 2011 року, в якому зафіксовані факт від»їзду у відрядження, прибуття в м. Київ на курси спеціалізації, а також вказана дата вибуття.

Підприємство відповідача не забезпечило позивача грошовими коштами (авансом) при вибутті у відрядження, а також й не відшкодувало ці витрати і після повернення позивача з відрядження. Розмір відшкодування добових витрат за час знаходження у відрядженні визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» зі змінами, та складає суму в розмірі 960 грн.: із розрахунку 30 грн. (розмір відшкодування добових витрат) х 32 (кількість днів перебування у відрядженні), а оскільки підприємство відповідача добровільно не бажає відшкодувати витрати на відрядження, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з цим позовом, та вона просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на відрядження в сумі 600 грн. та судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду від 12 червня 2013 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Комунального закладу «Вишгородської центральної районної лікарні» на користь ОСОБА_1 витрати на відрядження в розмірі 600 гривень та судові витрати в розмірі 229 гривень, а всього 829 (вісімсот двадцять дев»ять) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно із п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року встановлені статтями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Судом встановлено, що позивачка працює ренген лаборантом Вишгородської районної лікарні.. На підставі наказу головного лікаря №89В від 26 жовтня 2011 року вона була направлена у відрядження до м. Київ на курси удосконалення з 31 жовтня по 25 листопада 2011 року при Київській обласній клінічній лікарні, путівка №2261.

Відповідно до вимог Інструкції про службове відрядження позивачці було видано посвідчення НОМЕР_1 від 26 жовтня 2011 року, в якому зафіксовані факт від»їзду у відрядження, прибуття в м. Київ на курси спеціалізації, а також вказана дата вибуття.

Добові та інші відряджувальні витрати не входять до фонду заробітної плати та структури заробітної плати, тому на ці вимоги позивачки поширюється тримісячний строк для звернення до суду.

Оскільки позивачка про порушення свого права на отримання добових за відрядження дізналася в листопаді 2011 року, з позовом в суд звернулася у травні 2013 року, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення в суд, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявила, доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення в суд не надала, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем строк звернення в суд пропущений без поважних причин і про відмову в задоволенні позову за пропуском строку звернення в суд за вирішенням трудового спору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Вишгородської районної центральної лікарні задовольнити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської центральної районної лікарні, третя особа Вишгородська районна державна адміністрація про відшкодування добових на період відрядження на курси підвищення кваліфікації, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді