Ухвала суду № 34103865, 07.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р.Справа № 816/2190/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. по справі № 816/2190/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Ресурс Трейд-Оіл", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000042308 та № 0000032308. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ТОВ "Донстройтранс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язка з відсутністю усіх необхідних первинних документів, які б могли підтвердити вказані взаємовідносини. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного від 27.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 27.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України № 334/94-ВР) та п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України №168/97-ВР), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень. Так, посилання суду першої інстанції на не підтвердження господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Донстройтранс" є помилковими, оскільки за вказаними операціям товар був поставлений в повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків та настання змін у складі та структурі активів учасників операцій.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ПП "Ресурс Трейд-Оіл", зареєстрований як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у м. Полтаві.

Співробітниками ДПІ у м. Полтаві у період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Ресурс Трейд-Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Донстройтранс" за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено Акт № 4630/22-6/36120882 від 14.12.2012 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 159 грн.;

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 727 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 10.01.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000032308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 948 грн. 75 коп., в тому числі 7 159 грн. за основним платежем та 1 789 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000042308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 158 грн. 75 коп., в тому числі 5 727 грн. за основним платежем та 1 431 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої рішенням ДПС у Полтавській області від 11.03.2013 року № 558/10/10.2-07 податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу ПП "Ресурс Трейд-Оіл" - без задоволення.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що позивачем як під час перевірки так і під час судового розгляду не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Донстройтранс". А тому, оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до валових витрат та до податкового кредиту, сплачених сум у ціні товарно-матеріальних цінностей, у тому числі сум ПДВ, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряє мий період мав господарські відносини із контрагентом ТОВ "Донстройтранс".

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2010 року між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (покупець) та ТОВ "Донстройтранс" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/4-2, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити у зумовлений термін другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товарів здійснюється на умовах доставки до складу покупця (м. Полтава, вул. Харчовиків, 13) (п. 2 Договору). Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною (п.2.2 Договору). В момент приймання поставки товару покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару згідно ТУ У (№ 28/171/578/155 від 20 травня 2008 року) (п.4.6 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номеклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються за згодою сторін.

В свою чергу, ПП "Ресурс Трейд-Оіл" під час судового розгляду не було надано доказів досягнення між сторонами договору відповідної згоди.

Позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Донстройтранс" щодо придбання нафтопродуктів, було надано та долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: податкову накладну № 219 від 29.04.2010 року (т.1, а.с. 193), платіжні доручення (т.1, а.с. 137-139).

Судом першої інстанції було витребувано у Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Полтаві документи первинного бухгалтерського обліку по господарським операціям ПП "Ресурс Трейд-Оіл" з ТОВ "Донстройтранс", вилучені слідчим ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві лейтенантом податкової міліції Магер О. В. за протоколом обшуку від 26.01.2012 року у м. Полтаві на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11.01.2012 року про надання дозволу на проведення обшуку ПП "Інтертегресурс-Оіл" та постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року про надання дозволу на проведення обшуку ПП "Ресурс Трейд-Оіл".

Листом від 12.06.2013 року вих. № 11377/9/07.32 Головним відділом ПМ ДПІ у м.Полтаві було надано витребувану документацію, обсяг якої відповідає обсягу документів первинного бухгалтерського обліку, наданих позивачем, а також додатково надано накладні на відпуск товару та рахунки (том 2, а. с. 52-55).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з наданих накладних на відпуск товару та рахунки не мають обов'язкових реквізитів, визначених ч. 2 ст.9 Закону України №996-XIV, а саме: не має можливості ідентифікувати осіб, що підписали вказані документи, їх посади.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, однією із підстав, яка слугувала для висновків контролюючого органу про відсутність факту реальності укладених між позивачем та ТОВ "Донстройтранс" господарських операції з приводу поставки нафтопродуктів, була відсутність у вилучених ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві документах ПП "Ресурс Трейд-Оіл" документів, які б підтверджували транспортування газового конденсату, документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами, документи на підтвердження якості та походження товару.

Позивач в якості спростування висновків податкового органу про відсутність факту транспортування товару, зазначив, що транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного із позивачем договору щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом № 31-10/08 від 31.10.2008 року. На підтвердження вказаних доводів, позивач надав копії первинних документів, а саме: копію договору № 31-10/08 від 31.10.2008 року; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3; ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серія НОМЕР_1.

Інших доказів транспортування товару (нафтопродуктів) від ТОВ "Донстройтранс" до складу позивача, відповідно до вимог пункту 2 договору постачання № 29/4-2 від 29 квітня 2010 року, позивачем ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано. На вимогу суду першої інстанції щодо надання актів виконаних робіт за договором № 31-10/08 від 31.10.2008 року представник позивача зазначив, що надати або отримати вказані акти від ФОП ОСОБА_3 не має можливості, оскільки вони були знищені за спливом терміну зберігання.

В свою чергу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи, не є належним доказом, що підтверджує факт перевезення товару, виходячи з наступного.

Так, згідно із ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Підприємствам дозволено ці бланки виготовляти самостійно за умови, що ці форми не є бланками суворої звітності та будуть містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частиною 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Також суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207 (далі - Постанова №207) затверджено вичерпний перелік документів, які повинні бути у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Так, згідно з вимогами Постанови № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, такими документами є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; документи на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому водію юридичної особи необхідно мати також дорожній лист з відмітками про проведення перед рейсових медичного огляду та огляду технічного стану транспортного засобу.

В свою чергу, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказ Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N 805/15496.

Відповідно до розділу 1 Інструкції, остання поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Отже, Інструкція обов'язкова для застосування позивачем, видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код за КВЕД-2010 46.71).

Розділом 3 Інструкції надані такі визначення газового конденсату (легка нафта) - природна суміш легких вуглеводневих сполук (C 5 і вище), які перебувають у газі в розчиненому стані за певних термобаричних умов і переходять у рідку фазу в разі зменшення тиску до рівня, нижчого від тиску конденсації, відповідає нормативному документу, яким установлено його якість, і є сировиною для НПЗ; нафтопродукту - продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Пунктами 5.1.1 та 5.4.1 Розділу 5 Інструкції визначено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Пунктом 7.5 Інструкції визначено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Однак, позивачем, як під час перевірки, так і під час судового розгляду не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт відвантаження та перевезення товарів на підставі укладених із ТОВ "Донстройтранс" господарських відносин.

Крім того, відповідно до пунктів 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Колегія суддів зазначає, що оформлення документів, визначених пунктами 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 Інструкції, а також перевірка відповідності кількості та якості товару покупцем передбачено і пунктами 4.6 та 5.1 договору № 29/4-2 від 29.04.2010 року.

В свою чергу, позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів проведення в момент прийняття товару перевірки відповідності кількості та якості товару, визначених сторонами, за таких обставин не можливо визначити, який товар, у якій кількості та якої якості був придбаний позивачем у ТОВ "Донстройтранс".

Відповідно до розділу 6 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Надані позивачем журнали-ордери і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ "Донстройтранс" з квітень та травень 2010 року, не є беззаперечними доказами, того що зазначені в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, були фактично отримані від ТОВ "Донстройтранс", тому не приймаються до уваги судом, оскільки не містять відомостей, передбачених вимогами розділу 6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання.

Крім того, відповідно до абз. 14 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл.

Таким чином, оскільки відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серія НОМЕР_1 перевізник - ФОП ОСОБА_3 має право на здійснення лише робіт з "внутрішнього перевезення вантажів", а не видів робіт, визначених абз. 14 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", то колегія суддів дійшла висновку про відсутність у перевізника права на перевезення вказаного товару, що також свідчить про відсутність факту транспортування придбаного у ТОВ "Донстройтранс" газового конденсату.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ "Донстройтранс" на адресу ПП "Ресурс Трейд-Оіл", що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання позивача, в якості підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Донстройтранс", на той факт, що через відсутність на підприємстві власних основних засобів для переробки нафтопродуктів, їх переробка здійснювалась на давальницьких умовах ТОВ "Пасіпол", виходячи з наступного.

Так, згідно умов наданого позивачем договору на переробку давальницької сировини № 136 від 29.12.2009 року, укладеного між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (замовник) та ТОВ "Пасіпол" (переробник) вбачається, що замовник доручає, а переробник зобов'язується виконати згідно договору переробку газового конденсату та нафти сирої (далі - сировина) в готову продукцію. Кількість кожного виду продукції, виробленої з сировини замовника сторони встановлюють під час приймання кожної партії сировини, шляхом її аналізу в лабораторії переробник та складанням двохстороннього акту виходу готової продукції (пункт 2.2 Договору). Доставку давальницької сировини автотранспортом (залізничними цистернами) на завод - переробник замовник здійснює за власний рахунок (пункт 3.4 Договору). Приймання кожної партії сировини за кількісними та якісними показниками здійснюється на основі результатів аналізів, які проводяться в лабораторії на заводі переробник в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області в присутності представника замовника (пункт 3.6 Договору). Пунктом здачі-приймання готової продукції сторони домовились вважати завод - переробник в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області (пункт 5.1 Договору). Транспортування (вивіз) готової продукції замовник здійснює своїм транспортом і за власний рахунок (пункт 5.3 Договору).

Позивачем, на підтвердження виконання договору, надано податкові накладні ТОВ "Пасіпол" № 280 від 31.05.2010 року, № 242 від 07.05. 2010 року за надання послуг з переробки давальницької сировини відповідно до договору № ДГ-0000003 від 14.01.2010 року.

Разом з тим, жодних документів первинного бухгалтерського обліку на виконання договору № 136 від 29.12.2009 року, а саме: видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, актів виходу готової продукції, актів приймання - передачі товару, доказів транспортування товару від позивача на ТОВ "Пасіпол" та у зворотному порядку позивачем надано не було.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи позивача про той факт, що придбаний у ТОВ "Донстройтранс" товар був використаний у власній діяльності, а саме реалізований іншим суб'єктам господарювання, оскільки жодних доказів які б свідчили, що саме придбаний у даного суб'єкта господарювання товар було в послідуючому реалізовано іншим суб'єктам господарювання позивачем надано не було, та матеріали справи не містять.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Донстройтранс", так як позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, не було надано належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/ від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Донстройтранс" господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного від 27.06.2013 року по справі №816/2190/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2013р. по справі № 816/2190/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.