Рішення № 34103409, 01.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12374/13 01.10.13

За позовом відкритого акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13003"

до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD"

про визнання недійсним договору іпотеки

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ярчак І.С. (дов. № 6/03 від 17.01.2013 р.);

від третьої особи - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13003» (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі-відповідач), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "AMK LTD", про визнання недійсним Іпотечного договору від 17.10.2006р. за реєстровим №7990.

Підставою для визнання договорів припиненими позивач зазначає те, що 01.09.2006 р. між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір № 24-06V.

17.10.2006 р. в забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір (реєстровий номер 7990), предметом якого є будівля профілакторію (літера П), площею 447,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Перспективна, 3.

Позивач вважає, що вказаний правочин є недійсним, оскільки його зміст суперечить нормам чинного законодавства, зважаючи на наступне.

По-перше, відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України - орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, відповідно до п. 7.6. оскаржуваного договору, задоволення вимог Відповідача може здійснюватися: « 7.6.1. Шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання...», 7.6.2. Шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки...».

Тобто, укладаючи оспорюваний договір та самостійно визначаючи порядок і спосіб відчуження основних фондів Позивача - на безоплатній основі в рахунок виконання зобов'язання третьої особи, Голова правління Позивача уклав правочин, який суперечить статутним цілям та інтересам Позивача.

По-друге, іпотечний договір суперечить положенням глави 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Положення п. 5.1.7. Договору - «здійснювати уступку права вимоги за цим Договором третім особам без отримання згоди Іпотекодавця. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово попередити Позичальника протягом 5 (п'яти) календарних днів про відступлення права вимоги за цим Договором і права вимоги за Кредитним договором», суперечить ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо банківської таємниці, та тягне за собою недійсність оспорюваного договору відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

По-третє, іпотечний договір не містить істотної умови - опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на його необґрунтованість, а також на те, що договір іпотеки укладений в 2006 році і строк для його можливого оскарження в суді вже сплив.

Представник позивача в судові засідання не з'явився, про час та місце судових засідань позивач повідомлений належним чином, позивач про причини неявки представника в судові засідання суд не повідомив. Позивач заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце судових засідань третя особа повідомлена належним чином, третя особа про причини неявки представника в судові засідання суд не повідомила. Третя особа заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду, а також пояснень по суті спору до суду не подала.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника позивача, а також клопотань про розгляд справи за його участю, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті суд відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 р. між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір № 24-06V.

17.10.2006 р. в забезпечення виконання вказаного кредитного договору, між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір (реєстровий номер 7990), предметом якого є будівля профілакторію (літера П), площею 447,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Перспективна, 3.

Відповідно до п. 7.4 Іпотечного договору від 17.10.2006 року звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання по Кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього Договору.

Пунктом 7.5. Іпотечного договору від 17.0.є2006 р. встановлено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах -, передбачених п. 7.4. цього Договору.

Згідно з п. 7.6. Іпотечного договору за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку, передбаченому цим Застереженням про задоволеним вимог Іпотекодержателя, яке визнається сторонами договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, та чинним законодавством України.

Способи реалізації майна, зазначені в ст. 7 Іпотечного договору від 17.10.2006 р. повністю відповідають нормам ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», а тому посилання на те, що підписуючи договір в даній редакції голова правління позивача діяв всупереч статутним цілям та інтересам позивача, є безпідставними.

Стаття 92 Цивільного кодексу України зобов'язує посадову особу діяти в інтересах юридичної особи але і одночасно не перевищувати своїх повноважень. Саме не дотримання останньої вимоги згідно ст. 241 ЦК України не створює цивільних прав та обов'язків особі, яку представляє цей представник. А таких підстав позивач не навів.

Щодо доводів про порушення вимог стосовно банківської таємниці слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Однак іпотекодавець в момент укладення іпотечного договору не користувався послугами банку, передбаченими ст. 47 згаданого Закону. Більше того ст. 60 згаданого Закону регулює відносини з клієнтом, а не іпотекодержателем.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено істотні умови іпотечного договору, серед яких відсутні вимоги щодо заборони розкриття відомостей про майнового поручителя.

Стосовно відсутності в іпотечному договорі істотних умов, оскільки опис предмету іпотеки є недостатнім для його ідентифікації слід зазначити наступне.

Іпотечний договір містить опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: площу, адресу та вид об'єкта нерухомості. Більше того в п. 1.3 договору зазначено реєстраційні дані предмета іпотеки.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ст. 215 ЦК України).

Враховуючи на вказане вище, оскільки позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу визнання недійсним Договору іпотеки від 17.10.2006 року, зокрема суперечність договору статутним цілям та інтересам позивача, приписам чинного законодавства та відсутність всіх істотних умов, необхідних для дійсності даного виду договорів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова