Постанова № 34103228, 09.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11378/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Осадчук Р.М. - пред. за дов. №3 від 10.06.2013;

відповідача: Гриб Ю.М.- пред. за дов. №5 від 17.09.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2013р.

у справі № 910/11378/13 (суддя - Бондарчук В.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП"

про стягнення 89 411,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року позов задоволено частково: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" 84 935,76грн. - заборгованості, 1 989,59 грн. - пені, 397,92 грн. - 3% річних та 1 680 ,32 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, чим позбавив скаржника можливості приймати участь в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу на те, що судом досліджено всі обставини справи та прийнято обґрунтоване рішення.

Ухвалою від 30.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 09.10.2013 року.

В судове засідання 09.10.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 84 935,76 грн., 453,77 грн. - 3% річних та 2 268,83 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно Договору субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р.

Відзиву на позов відповідач не надав, в судові засідання 27.06.2013 та 01.08.2013 до суду першої інстанції представник не з'являвся, проти позову не заперечень не надав і не надіслав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" (Підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" (Замовником) був укладений Договір субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується на свій ризик виконати роботи з влаштування стойок огорожі котловану ОСК-2 із двотавру №24м довжиною 10,5 м у кількості 52 шт. на об'єкті "Реконструкція існуючої забудови і подальше будівництво житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери і підземним паркінгом по вул. Пирогова/Б. Хмельницького, 2/37, літ. "Б" в Шевченківському районі м. Києва та передати їх відповідачу в установлений строк. Відповідач зобов'язується надати позивачу будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених в договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт за договором, визначена сторонами на момент підписання договору згідно з розрахунком договірної ціни на підставі локального кошторису та відомості ресурсів, наведеним у додатку №1 до договору і становить 548 697,60 грн.

Згідно п. 3.4. договору протягом 5-ти банківських днів від дати підписання сторонами цього договору на підставі наданого рахунку відповідач сплачує позивачу авансовий платіж на виконання робіт в розмірі 60% від договірної ціни, що складає 329 218,56 грн.

Відповідач на виконання умов договору перерахував позивачеві авансові кошти в розмірі 329 218,56 грн.

Між сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. від 29.03.2013 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. на суму 414 154,32 грн.

23.04.2013 позивач звернувся до відповідача з Претензією на перерахування заборгованості, пені на суму 109 120,10 грн. №4-04, в якій просить оплатити заборгованість у десятиденний строк.

Відповідач відповіді на претензію не надав та не розрахувався з позивачем в повному обсязі, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав:

Укладений між сторонами Договору субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р. за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6. договору встановлено, що решта коштів сплачується відповідачем на підставі актів приймання виконаних робіт, складених за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ-3, підписаних сторонами по фактично виконаним об'ємам робіт протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами актів. Зміст форм КБ-2в та КБ-3 визначається чинним на момент підписання цього договору законодавством.

Позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 414 154,32 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 р. від 29.03.2013 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. 23-27).

Відповідач сплатив позивачу 329 218,56 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 03.01.2013 (а.с. 32). Таким чином заборгованість відповідача складає 84 935,76 грн. (414 154,32 грн. - 329 218,56 грн.)

Також, в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки станом на 29.05.2013 (а. с. 33), що підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором на суму 84 935,76 грн., відповідач проти наявності заборгованості не заперечує, та не надав суду доказів оплати вказаної заборгованості за Договору субпідряду №0005.Д-16170.01 на виконання робіт від 27.12.2012 р.

На підставі вище викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача у стягненні 84 935,76грн. - заборгованості.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 453,77 грн. - 3% річних та 2 268,83 грн. - пені.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.4. договору за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахування авансів, інших платежів) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від прострочення суми за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і правильно встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання. За розрахунком суду першої інстанції, обґрунтованою є сума пені в розмірі 1 989,59 грн. (за період з 08.04.2013 р. по 03.06.2013 р.) та сума 3% річних у розмірі 397,92 грн. (за період з 08.04.2013 р. по 03.06.2013 р.)

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.06.2013 р., зобов'язано учасників процесу направити повноважних представників в судове засідання, крім того, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву, котррозрахунок заявленої до стягнення суми, докази виконання грошових зобов'язань.

Натомість, 27.06.2013 представником відповідача, через канцелярію суду до початку судового засідання, подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.

В судове засідання 27.06.2013, відповідно до протоколу судового засідання, представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився. Ухвалою суду від 27.06.2013 розгляд справи відкладено на 01.08.2013, через нез'явлення повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог ухвали суду від 14.06.2013.

19.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжнародної спілки українських підприємців" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕХКОМП" про визнання неукладеним договору №0005.Д-16170.01 від 27.12.2012 р. на виконання робіт. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім міжнародної спілки українських підприємців" у прийнятті зустрічної позовної заяви та позовні матеріали повернуто заявнику.

30.07.2013р. представник відповідача подав клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 01.08.2013р., через перебування повноважного представника у службовому відрядженні.

В судове засідання 01.08.2013р, відповідно до протоколу судового засідання, представник позивача з'явився, представник відповідача повторно не з'явився.

Враховуючи норми статті 28 ГПК України, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини, не підтверджуються відповідними документами.

У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК України), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому, неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, відкласти розгляд справи за клопотанням сторони є правом суду, а не обов'язком, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалою від 27.06.2013 відклав розгляд справи та попередив відповідача, що у разі ненадання витребуваних судом документів, справа згідно зі ст. 75 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних документів суду так і не надав.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, відповідач, недобросовісно скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2013р., як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МСУП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2013р. у справі №910/11378/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11378/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.