Постанова № 34103221, 03.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа№ 910/307/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Комок А.І.

за участю представників

від позивача: Лелиця В.В., посвід. № 019897 від 21.08.2013р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Клименко О.А., дов. № 4644/012 від 21.06.2012р.

від третьої особи-1: Писаренко А.М., дов. б/н від 10.01.2013р.

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: Вільгельм А.Д., дов. № 7/26-1/2711/05 від 27.11.2012р.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні апеляційні

скарги першого заступника прокурора Деснянського району

міста Києва та Кооперативу по експлуатації

автостоянок „Дніпро"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.04.2013 р.

у справі № 910/307/13 (головуючий суддя Бойко Р.В. судді

Босий В.П., Баранов Д.О.)

за позовом першого заступника прокурора Деснянського району

міста Києва

до 1.Київськуої міської ради

2.Публічного акціонерного товариства „Холдингова

компанія „Київміськбуд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1.Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро"

2.Департаменту земельних ресурсів виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації)

3.Інспекції державного архітектурно-будівельного

контролю у м. Києві

про визнання недійсними та скасування рішень Київради,

визнання недійсною угоди про поновлення та про

внесення змін до доповнень до договору

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання недійсним та скасування рішень Київради, визнання недійсним угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання відповідачем 1 в оренду відповідачу 2 земельної ділянки площею 1,2579 га (кадастровий номер 8000000000:62:033:0024) для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання п. 37 рішення позивача 1 від 29.05.2003 р. №486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею", рішень позивача 1 від 15.03.2007 р. №330/991 та від 14.07.2011 р. №767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва", угоди про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 11.10.2011 р. недійсними, а також визнання відсутнім у відповідача 2 права користування такою земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 в задоволенні позовних вимогах відмовлено повністю. Скасовано заходи до забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2013р. у справі № 910/307/13.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі № 910/307/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Чорна Л.В. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва прийнято до провадження та призначено на 19.08.2013р.

23.07.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Розпорядженням секретаря судової палити Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 910/307/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Новіков М.М. апеляційну скаргу першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва прийнято до провадження та призначено на 19.08.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 у справі № 910/307/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Новіков М.М. апеляційну скаргу Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" прийнято до провадження та призначено на 19.08.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Зубець Л.П., судді: Чорна Л.В., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 у справі №910/307/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. судді: Чорна Л.В., Новіков М.М. апеляційні скарги першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва та Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" прийнято до провадження та призначено на 19.09.2013р.

19.08.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові заперечення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 у справі №910/307/13 було відкладено розгляд справи на 03.10.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: МАртюк А.І., судді: Зубець Л.П., НовіковМ.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі №910/307/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційні скарги першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва та Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" прийнято до провадження.

Представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просить суд її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи-1 підтримав доводи апеляційної скарги та просить суд її задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-2 проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Представник третьої особи-3 просив суд прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Представники відповідача-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1 та третьої особи-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача-2 та третьої особи-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Пунктом 37 рішення Київської міської ради IV сесії ХХІV скликання від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва. Вирішено передати акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд", за умови виконання п. 37.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку площею 1,26 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Судом встановлено, що 14.11.2003 р. між Київською міською радою (орендодавець) та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29.05.2003 р. за №486-2/646 передав, а орендар прийняв в короткострокову оренду на 2 роки земельну ділянку, місце розташування якої вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, розміром 1,2579 га для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання від 15.03.2007 р. № 330/991 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 3 роки з 15.11.2006 р. договір оренди земельної ділянки на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва від 14.11.2003 № 62-6-00090, укладений між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" на підставі пункту 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Рішенням Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 р. № 767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" вирішено поновити на 5 років з 16.11.2009 р. договір оренди земельної ділянки від 14.11.2003 р. № 62-6-00090, із змінами, внесеними відповідно до договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.11.2003 р. № 62-6-00090, укладений між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва на підставі пункту 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва".

11.10.2011 р. між Київською міською радою та акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (після зміни організаційно-правової форми та назви - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд") укладено угоду про поновлення та про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки (надалі - "Угода"), відповідно до умов якої вирішено поновити на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 767/6154 та Закону України "Про оренду землі" до 16.11.2014 р. Договір.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із оспоренням позивачем законності рішень Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, від 15.03.2007 р. № 330/991, від 14.07.2011 р. № 767/6154, Договору та Угоди.

Підставою для недійсності рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 та Договору позивач зазначає наступне:

- порушення положень п. 5 ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що полягає у відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки;

- порушення положень ст. 123 Земельного кодексу України, що полягає у відсутності погодження проекту відведення спірної земельної ділянки з землекористувачем та органом по земельних ресурсах;

- відсутність висновків визначених ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органів, оскільки наявні в проекті відведення спірної земельної ділянки висновки таких органів носять лише попередній характер та надані як вихідні дані для розробки проекту землеустрою;

- порушення ст. 39 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про планування і забудову території", ст. 17 Закону України "Про основи містобудування", що полягає у відсутності розроблення детального плану території та відомостей стосовно відповідності спірного проекту землеустрою та розміщення об'єкту будівництва детальному плану території;

- невиконання встановлених ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" вимог щодо здійснення містобудівної діяльності при затвердженні спірного проекту;

- порушення положень ст. 113 Земельного кодексу України, що полягає у відсутності відомостей щодо встановлення зони санітарної охорони навколо насосної станції північного водо парку.

Щодо посилання позивача на положення п. 5 ч. 123 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які, на його думку, передбачали обов'язковість прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки є безпідставним, оскільки чинне як на момент звернення відповідача 2 листом №225-1283 від 12.02.2001 р. до відповідача 1 з проханням про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування жилих будинків на земельних ділянках, так і на момент надання такого дозволу, оформленого листом від 26.02.2001 р. №225-КР-1077/2, законодавство України, а саме, Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ, не передбачало прийняття уповноваженим органом відповідного рішення щодо надання такого дозволу.

Разом з тим, відсутня вказівка на такий обов'язок і в положеннях ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент надання спірного дозволу), яка встановлювала перелік питання, що підлягають вирішенню виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною шостою ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту) встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

В матеріалах наявний проект відведення земельної ділянки акціонерному товариству холдингової компанії "Київміськбуд" для будівництва жилих будинків на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва, з якого вбачається, що він був належним чином погоджений визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами, що підтверджується висновком Головного управління містобудування та архітектури від 05.02.2003 р. №18-254, листом Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 13.02.2003 р. №844, листом Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 20.02.2003 р. №08-8-20/849, листом управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 21.02.2003 р. №775, актом №81 обстеження земельних насаджень (дерев, чагарників, парків, лісопарків, санітарно-захисних зон), що підлягають знесенню чи пересадці в зв'язку з забудовою та впорядкуванням земельних площ та території м. Києва, затвердженого Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва 13.09.2002 р. та погодженого Державним управлінням земельних ресурсів в м. Києві 01.10.2002 р.

Зміст наведених документів також спростовує твердження позивача про те, що такі висновки носять попередній характер та надані як вихідні дані для розробки проекту землеустрою. До того ж, таке твердження не ґрунтується на застосуванні норм законодавства України, що регулює земельні відносини, оскільки жодним положенням не передбачено можливості надання визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами попередніх висновків при погодженні проекту відведення земельної ділянки.

Отже, на виконання вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення спірної земельної ділянки було належним чином погоджено з всіма визначеними законодавством органами.

Щодо твердження позивача та третьої особи 1 на відсутність доказів погодження проекту відведення спірної земельної ділянки з землекористувачем такої ділянки, яким на їх думку є Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент погодження спірного проекту) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на викладене положення вбачається, що землекористувачем є громадянин або юридична особа, яким органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування шляхом прийняття відповідного рішення передано земельну ділянку у користування.

Доказів прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі Кооперативу по експлуатації автостоянок "Дніпро" спірної земельної ділянки у користування матеріали справи не містять.

Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції, що посилання позивача та третьої особи 1 на те, що до Кооперативу по експлуатації автостоянок "Дніпро" перейшло право користування спірною земельною ділянкою у зв'язку із перетворенням та реорганізацією районного товариства "Автолюбитель УССР", якому було передано спірну земельну ділянку у користування згідно рішення виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 26.10.1981 р. №619 "Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів в районі", є необґрунтованим, оскільки відсутні докази того, що Кооператив по експлуатації автостоянок "Дніпро" є правонаступником такої особи.

Таким чином, посилання позивача на те, що проект відведення спірної земельної ділянки не було погоджено з визначеними ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України органами та землекористувачем є безпідставним.

Згідно із ч. 1 ст. 113 Земельного кодексу України зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Тобто, в силу положень наведеної норми у випадку знаходження на території об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності створюються зони санітарної охорони.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти де, є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення, а відтак правові підстави для визначення в проекті відведення спірної земельної ділянки зони санітарної охорони відсутні.

Також, посилання позивача на невиконання встановлених ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" вимог щодо здійснення містобудівної діяльності при затвердженні спірного проекту як на підставу для визнання пункту 37 рішення Київської міської ради IV сесії ХХІV скликання від 29.05.2003р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" незаконним є безпідставним, оскільки вимоги наведеної норми мають бути виконані після відведення відповідної земельної ділянки (прийняття рішення), а не на стадії погодження проекту відведення такої земельної ділянки.

Таким чином, твердження позивача щодо необхідності погодження проекту землеустрою санітарно-епідеміологічною службою та проведення громадських слухань для визначення громадської думки щодо майбутнього будівництва до прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про виділення такої земельної ділянки є безпідставними.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень Київською міською радою положень ст.ст. 39, 113, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 17 Закону України "Про основи містобудування", ст. 13 Закону України "Про планування і забудову територій" при прийнятті рішення від 29.05.2003р. № 486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в частині затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки та передачу її відповідачу 2, за таких обставин вимоги позивача про визнання такого рішення в наведеній частині недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи не встановлення судом підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним п. 37 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, то вимога позивача про визнання недійсним Договору, яка обґрунтована незаконністю наведеного рішення, задоволенню не підлягає.

Також, посилання позивача на невідповідність рішень Київської міської ради від 15.03.2007р. № 330/991 та від 14.07.2011р. № 767/6154 положенням ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що полягає у безпідставному поновлені строку оренди спірної земельної ділянки на більший ніж було визначено умовами Договору строк суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до частин 1,5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 15.03.2007р. № 330/991) встановлено, що у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Аналогічні положення встановлені і частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" редакції, чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2011р. № 767/6154.

Враховуючи положення наведених норм, Київська міська рада, як суб'єкт права комунальної власності, яка наділена правом розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва та надавати їх в користування, правомірно в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" скористалася своїм правом управління таким майном та поновила строк дії Договору на новий строк, а тому посилання позивача на те, що рішення Київської міської ради від 15.03.2007р. № 330/991 та від 14.07.2011 р. № 767/6154 прийнятті з порушенням положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є безпідставним.

Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання недійсними та скасування рішень Київської міської ради від 15.03.2007 р. № 330/991, від 14.07.2011 р. № 767/6154 та Угоди, що укладена на виконання рішення Київської міської ради від 14.07.2011 р. № 767/6154, є необґрунтованими.

Щодо пропущення позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проте за приписом частини п'ятої тієї ж статті позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Прокурор, як на підставу поважності причин пропуску позовної давності, посилається на те, що про факт порушення інтересів держави з боку відповідача прокуратурі стало відомо лише під час проведення перевірки в жовтні 2012р. законності рішення Київської міської ради від 29.05.2003р. № 486-2/646, від 15.03.2007р. № 330/991, від 14.07.2011р. № 767/6154, що прокурор є самостійним учасником процесу, а отже пропущення строку позовної давності вказаним державним органом не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Ніяких доказів наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача 2 згідно рішень Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, від 15.03.2007р. № 330/991, від 14.07.2011р. № 767/6154, Договору та Угоди, наявність підстав для визнання яких недійсними позивачем не доведено, а тому посилання позивача на відсутність у відповідача 2 права користування спірною земельною ділянкою є необґрунтованим.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суд м. Києва від 24.10.20112р. у справі № 20а-13421/12/2670 за позовом Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" до Київської міської ради, третя особа Акціонерне товариство Холдингова компанія про часткове визнання протиправними і скасування рішень Київради п. 37 рішення позивача 1 від 29.05.2003 р. №486-2/646 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею", рішень позивача 1 від 15.03.2007 р. №330/991 та від 14.07.2011 р. №767/6154 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки акціонерному товариству холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями для підприємств обслуговування і підземною автостоянкою на вул. Кіото, 5-9 у Деснянському районі м. Києва" у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 02.07.2013р. у справі № 20а-13421/12/2670 апеляційну скаргу Кооперативу по експлуатації автостоянок „Дніпро" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 24.10.20112р. у справі № 20а-13421/12/2670 без змін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. у справі № 910/307/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва та Кооперативу по експлуатації автостоянок залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 року у справі № 910/307/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/307/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Новіков М.М.

Зубець Л.П.