Постанова № 34102966, 15.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа№ 911/3077/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2013 року по справі № 911/3077/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року по справі № 911/3077/13 (суддя - Заєць Д.Г.)

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради

"Тетіївтепломережа", Київська область, м. Тетіїв

про стягнення 242 336,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення 242 336,36 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2013 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 204 843,97 грн. заборгованості, 8 003,39 грн. пені, 8 763,64 грн. штрафу, 3 236,15 грн. 3% річних та 4 832,29 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року скасувати та прийняти нове, яким в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови суду від 17.09.2013 року було сформовано для розгляду апеляційної скарги комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" колегію суддів у складі головуючого судді: Яковлєва М.Л., суддів: Гончарова С.А., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року по справі № 911/3077/13 апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 15.10.2013 року.

Разом з тим, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти нове в цій частині, яким задовольнити в частині стягнення пені та штрафу повністю. В іншій частині залишити без змін.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не враховано те, що позивач є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому зменшення розміру пені та штрафу спричиняє позивачу додаткові збитки. Крім того, суд першої інстанції не мав права застосовувати ст. 233 ЦК України та приписи п. 3 ст. 83 ГПК України.

Розпорядженням голови суду від 17.09.2013 року було сформовано для розгляду апеляційної скарги Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" колегію суддів у складі головуючого судді: Яковлєва М.Л., суддів: Гончарова С.А., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року по справі № 911/3077/13 апеляційну скаргу національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд апеляційної скарги комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" по справі № 911/3077/13 та розгляд апеляційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" об'єднано в одне апеляційне провадження і призначено перегляд рішення на 15.10.2013 року.

Національною акціонерною компанію "Нафтогаз України" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа".

Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу Національною акціонерною компанію "Нафтогаз України".

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 27 715,19 грн. 7 % штрафу та 30 284,93 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині та стягнути 27 715,19 грн. 7 % штрафу та 30 284,93 грн. пені. В задоволені апеляційної скарги відповідача відмовити повністю.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року скасувати та прийняти нове, яким в частині стягнення штрафних санкцій відмовити. В задоволені апеляційної скарги позивача відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року по справі № 911/3077/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (покупець, відповідач) було укладено договір № 14/2408/11 на купівлю-продаж природного газу (а.с. 10-15).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п.п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно з УТК ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну території України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 1 120 тис.куб.м. у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) зазначених у договорі.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у виглялі цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2. договору).

Розділом 6 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня 2012 року по грудень 2012 року здійснено поставку природного газу у обсязі 275,811 тис.куб.м. на загальну суму 361 091,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2012 року, 30.11.2012 року та 31.12.2012 року (а.с. 22-24).

В той час як покупцем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 156 247,78 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 204 843,97 грн.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 204 843,97 грн.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Колегія апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у сумі 204 843,97 грн. обґрунтованим та відповідачем не спростованим.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 006,78 грн. та штрафу у сумі 17 527,28 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу,

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Частиною другою ст. 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, враховуючи майновий стан відповідача, суд першої інстанції правильно зменшив розмір пені та штрафу, обумовленої п. 7.2 договору сторін.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим судом у частині задоволення стягнення пені у розмірі 8 003,39 грн. та штрафу у розмірі 8 763,64 грн.

Таким чином, колегія апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо зменшення суми пені та штрафу правомірним.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 236,15 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 722,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 236,15 грн.

Щодо інфляційного збільшення суми боргу, то воно задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю обґрунтованого розрахунку вказаних штрафних санкцій.

Інші доводи апеляційних скарг внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року у справі № 911/3077/13 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року по справі № 911/3077/13 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року по справі № 911/3077/13 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 року у справі № 911/3077/13 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 911/3077/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Гончаров С.А.

Куксов В.В.