Рішення № 34100438, 10.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.В.

Доповідач - Азевич В.Б.

Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та витрат на правову допомогу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 вересня 2010 року він надав у борг відповідачці грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США, які вона зобов'язалась повернути через шість місяців, на підтвердження чого була складена розписка. Крім того, 05 липня 2011 року відповідачка позичала у позивача 3 000 євро, які вона зобов'язалась повернути не пізніше 01 грудня 2011 року, що підтверджується розпискою. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням повернути позивачеві гроші, направляв їй листа з цією вимогою, проте вона борг не повернула. Просив стягнути з неї суму боргу у розмірі 44 614 грн., суму судового збору - 446 -14 грн. та витрати пов'язані з оплатою правової допомоги - 2 500 грн., а всього суму - 47 560-14 грн.

Відповідачка позов не визнала посилаючись на те, що вона повернула позивачеві отримані у борг гроші.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2013 року, з урахуванням ухвали від 17 травня 2013 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з відповідачки на користь позивача суму боргу в розмірі 44 614 грн., судовий збір - 446,14 грн., а всього 45 060, 14 грн. Стягнення суми відстрочено на двадцять місяців. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість рішення суду в частині відстрочення виконання судового рішення, стягнення судового збору на користь держави та витрат на правову допомогу. Вважає, що відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження свого незадовільного матеріального та морального стану. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у вищевказані частині, стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.

Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Відповідачка, сповіщена про час та місце розгляду справи телефонограмою, не з'явилася.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що 26 вересня 2010 року позивач надав у борг відповідачці грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США, які вона зобов'язалась повернути через шість місяців. Крім того, 05 липня 2011 року відповідачка позичала у позивача 3 000 євро, які вона зобов'язалась повернути не пізніше 01 грудня 2011 року. На підтвердження вказаних боргових зобов'язань були складені розписки. Проте відповідачка у визначений строк борг не повернула.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з урахуванням процентів ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню. Вимоги в частині стягнення на його користь витрат на правову допомогу, суд першої інстанції визнав необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів. Враховуючи факт знаходження відповідачки у складному матеріальному становищі та незадовільний стан її здоров'я, суд першої інстанції на підставі ст. 217 ЦПК України відстрочив суму стягнення на дванадцять місяців.

Проте, з висновками суду щодо стягнення витрат на правову допомогу та відстрочення стягнення суми боргу погодитися не можливо.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 37 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, відповідно до статті 217 ЦПК визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Такі підстави передбачені ст. 373 ЦПК України, а саме, обставинами, що утруднюють виконання рішення є хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо.

Проте, всупереч вищевказаним нормам Закону, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту неспроможності повернення суми боргу своєчасно та незадовільного морального і психологічного стану, а тому підстав для відстрочення виконання рішення у суду не було.

Також, суд апеляційної інстанції не може погодитись з рішенням суду, в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, в матеріалах справи міститься копія квитанції про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн., а тому висновки суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження цього факту є помилковими. (а. с. 10) Окрім того, представник позивача надав суду акт обліку витрат робочого часу на надання правової допомоги на загальну суму 1 312,20 грн., що включає консультацію та складання позовної заяви. В апеляційні скарзі просив стягнути витрати на правову допомогу - 1 000 грн.

Окрім того, представник позивача приймав участь у розгляді справи в суді - всього 82 хвилини, а саме 04.02.2013 року (а. с. 51) - 8 хвилин; 18.02.2013 року (а. с. 60) - 50 хвилин; 26.04.2013 року (а. с. 78) - 24 хвилини.

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи положення вказаної норми та розмір мінімальної заробітної плати - 1 147 грн., вартість години участі дорівнює - 1 147 грн. х 40% = 458,80 грн. Загальна вартість витрат на участь у судовому засіданні представника позивача складе наступну суму: 458,80 грн. : 60 хвилин = 7,65 грн. (вартість 1 хвилини); 7,65 грн. х 82 хвилини = 627,30 грн.

З огляду на викладене, з відповідачки слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи скарги, щодо стягнення судом першої інстанції судового збору на користь держави не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою від 17 травня 2013 року виправлені описки у оскаржуваному рішенні та зазначено про стягнення суми боргу у розмірі 44 614 грн. та судового збору в сумі 446,14 грн. на користь позивача ОСОБА_1, а не на користь держави.

За таких обставин, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення та відмови у стягненні витрат на правову допомогу - скасувати.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2013 року в частині відстрочення виконання рішення та відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: