Рішення № 34100441, 10.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Гусинський М.О.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Ларіної Н.О., Азевича В.Б.,

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 15.05.2013 року звернулася до суду з даним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 18.04.2011 року приватний підприємець ОСОБА_2 поставила їй кухню «Луізіана», але недопоставленими залишилися дві дверці та пенал. На підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 09.07.2012 року відповідачка була зобов'язана належним чином виконати умови по поставці та монтажу кухні. Остаточно рішення було виконане 27.11.2012 року.

В процесі експлуатації нею були виявлені недоліки, що не відповідають вимогам якості меблів, передбачені Державним стандартом 16371-93 від 21.10.1993 року «Меблі. Загальні технічні умови», що введений в дію у якості державного стандарту України наказом Держстандарту України від 05 лютого 1996 року №52.

Просила розірвати договір та стягнути сплачену нею загальну суму 28 231 грн., що була внесена чотирма платежами, та подвійну суму завдатку - 15 000 грн., а також - зобов'язати відповідачку провести демонтаж кухні.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2013 року частково задоволений зазначений позов. Суд розірвав договір купівлі-продажу кухні «Луізіана», оформлений заказом № 530 від 18.02.2011 року, що укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28 231,00 грн., які були сплачені за вказаним договором купівлі-продажу. З відповідачки на користь держави стягнутий судовий збір 334,10 грн.

Відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що вона припинила підприємницьку діяльність 19.08.2013 року. Оскільки позивачка наполягала на стягнення суми з приватного підприємця, а не з фізичної особи, тому на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України справа підлягає закриттю.

Окрім того, зазначає, що судом не враховано рішення суду від 23.05.2012 року, яким її було зобов'язано виконати належним чином свої обов'язки за договором доставити кухню та виконати її монтаж. Вказане рішення вона виконала повністю, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2012 року, яку вона позивачка не оскаржувала, тобто погоджувалася з комплектністю та якістю товару.

Вказаним рішення було встановлено, що кухня була поставлена 18.04.2011 року, але недопоставленими залишилися пенал та дві дверці фасаду кухні. Під час розгляду вказаної справи позивачка не заявляла вимог про недоліки товар, хоча користувалася ним більше року.

Вважає, що сплив гарантійний строк на кухню, а надані позивачкою фотографії не можливо розцінювати як доказ суттєвих недоліків кухні.

Представник позивачки ОСОБА_3 просив відхилити апеляційну скаргу.

Відповідачка, повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що 18.02.2011 року фабрикою «Єрготек» було прийнято від ОСОБА_1 замовлення на доставку та монтаж меблів - кухні «Луізіана», вартістю 26 000,00 грн. з умовою, що монтаж меблів не входить до вартості замовлення. (а. с. 3-4)

Згідно товарних чеків № 530 ПП ОСОБА_2 як продавець отримала: 23.01.2011 року завдаток за кухню «Луізіана» у сумі 5 000 грн.; 18.02.2011 року завдаток - у сумі 10 000 грн.; 19.04.2011 року - часткову доплату - у сумі 8 000 грн.; 20.04.2011 року - залишок суми 5 213,00 грн. (а. с. 5, 6)

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 23.05.2012 року по справі № 2/0544/265/2012 вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання були задоволенні - з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто 112 812 грн. пені за невиконання зобов'язання; ПП ОСОБА_2 була зобов'язана виконати належним чином зобов'язання по поставці та монтажу кухні «Луізіана» згідно замовленню №530 від 18.02.2011 року; з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 був стягнутий судовий збір у сумі 1 128,80 грн. (а. с. 7-8)

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 09.07.2012 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була задоволена частково, рішення Слов'янського міськрайонного суду від 23.05.2012 року в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання скасовано, в частині стягнення судового збору - змінено, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 був стягнутий судовий збір у сумі 214,60 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. (а. с. 9-10)

07.09.2012 року державним виконавцем Слов'янського МРУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/544/265/2012, що виданий Слов'янським міськрайонним судом 23.05.2012 року, про зобов'язання ПП ОСОБА_2 виконати зобов'язання належним чином по поставці та монтажу кухні «Луізіана» згідно замовлення № 530 від 18.02.2011 року. (а. с. 11)

Згідно акту державного виконавця Слов'янського МРУЮ від 25.09.2012 року станом на 25.09.2012 року рішення суду добровільно не виконано. (а. с. 12)

27.11.2012 року державним виконавцем Слов'янського МРУЮ була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2/544/265/2012 від 23.05.2012 року, у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. (а. с. 13)

З розписки від 27.11.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 як представник ПП ОСОБА_2, зобов'язався у строк до 21.01.2013 року за власний рахунок поставити та встановити дві дверці на шафу для посуду. (а. с. 14)

23.04.2013 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 була надіслана претензія стосовно якості поставленої кухні «Луізіана» із переліком недоліків та з пропозицією повернути сплачені гроші з урахуванням подвійного розміру завдатку. Зазначена претензія була отримана ОСОБА_2 25.04.2013 року. (а. с. 15, 16)

Технічні недоліки кухні «Луізіана» зафіксовані у фото-таблиці кухні «Луізіана», що зроблена представником позивачки. (а. с. 26-37, 68-79)

19.08.2013 року реєстраційною службою Слов'янського МРУЮ здійснено проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі рішення фізичної особи-підприємця. (а. с. 66-67)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої представником позивачки фото-таблиці вбачається, що кухня має суттєві недоліки, усунення частини яких самостійно позивачем неможливо. Оскільки представник відповідача клопотань про призначення відповідної судово-технічної експертизи не заявляв, свою незгоду з фото-таблицею недоліків кухні не висловлював, суд дійшов висновку, що поставлена приватним підприємцем ОСОБА_2 замовнику ОСОБА_1 на підставі замовлення № 530 від 18.02.2011 року кухня «Луізіана» є неналежної якості, істотні недоліки якої виявлені під час гарантійного строку.

Відмовляючи у закритті провадження у справі у зв'язку з припиненням відповідачем підприємницької діяльності, суд виходив з того, що ОСОБА_2 про наявність претензій з боку ОСОБА_1 стосовно поставленої кухні дізналася 25.04.2013 року, про звернення до суду з даним позовом - 08.06.2013 року, а закрила підприємницьку діяльність - 19.08.2012 року та під час закриття підприємницької діяльності ОСОБА_1, як кредитора, для пред'явлення вимог не попередила.

З вказаними висновками суду першої інстанції неможливо погодитися, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

В частині 3 вказаної статті зазначено, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Аналогічні правила захисту прав споживачів, встановлені ст. ст. 708, 709 ЦК України.

Тобто споживачу надане право вибору способу захисту своїх прав, які у відповідних випадках мають різні правові наслідки.

Як передбачено п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Виходячи з викладеного, розірвання договору купівлі-продажу можливо у разі, якщо товар має істотний недолік, що виник з вини виробника (продавця), та у разі виявлення цього недоліку протягом гарантійного строку.

Як вбачається з замовлення №530 від 18.02.2011 року, кухонні меблі мають гарантію один рік, при умові правильної експлуатації. (а. с. 3)

Кухня була поставлена та змонтована 18.04.2011 року, даний факт сторони не оспорюють і він встановлений рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2012 року. Недоліки, виявлені позивачкою під час експлуатації, не стосуються недопоставлених складових кухні - пеналу та двох дверцят. 23.04.2013 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 була надіслана претензія стосовно якості поставленої кухні «Луізіана» із переліком недоліків та з пропозицією повернути сплачені гроші з урахуванням подвійного розміру завдатку. Зазначена претензія була отримана ОСОБА_2 25.04.2013 року.

Проте, гарантійний строк закінчився 18.04.2012 року, тому вимоги позивачки про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми не ґрунтуються на законі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка не довела тієї обставини, що вказані у позовній заяві недоліки є істотними.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалюючи рішення не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на наведене, позовні вимоги не ґрунтуються на законі і на обставинах справи та недоведені позивачем, тому у задоволенні позову слід відмовити з зазначених вище підстав.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: