Ухвала суду № 34098222, 15.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8633/13 Справа № 0417/15503/12 Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О.В. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Слоквенка Г.П., Кочкової Н.О.,

при секретарі - Глубоченка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи - ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Індустріального району у місті Дніпропетровську ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що договором іпотеки №РML300/229/2008 від 16 травня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 забезпечене виконання зобов`язань за двома кредитними договорами №ML300/534/2004 від 22 жовтня 2004 року та №ML300/229/2008 від 16 травня 2008 року, однак позивач 22 жовтня 2004 року укладав кредитний договір №ML300/539/2004, з іншою відсотковою ставкою, з іншим розміром, строком, порядком сплати відсотків, зі встановленими іншими санкціями, ніж ті, що визначені в договорі іпотеки та крім того, при укладенні та передачі в іпотеку 16 травня 2008 року квартири АДРЕСА_1 в цій квартирі мешкали також дружина позивача ОСОБА_2 та їх неповнолітня дитина ОСОБА_5, проте згода на укладання договру органом опіки та піклування не надавалась. Вважає, що укладений договір суперечить діючому законодавству згідно з ч.1,6 ст.203 ЦК України та на підставі ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 15.05.2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення через порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2004 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-300/539/2004, за умовами якого, що є обовязковим для сторін згідно з ст.629 ЦК України, банк надає позичальнику кошти в сумі 8260 доларів США строком до 22 жовтня 2014 року, на придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, зі сплатою за користування коштами 13% річних в порядку та розмірах, визначених графіком (п.п.2,4 договору).

В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між АКБ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 22 жовтня 2004 року.

Вказаний договір іпотеки від 22 жовтня 2004 року був розірваний ЗАТ «ОТП Банк», попередня комерційна назва якого до 09 жовтня 2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна», та ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору, 16 травня 2008 року.

Цього ж дня, 16 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-300/229/2004, за умовами якого банк надає позичальнику кошти в сумі 10250 доларів США строком до 16 травня 2018 року, на споживчі цілі - 10000 доларів США, та 250 доларів на оплату комісії банку, зі сплатою 5,99 % +FIDR за користування коштами у порядку встановленому графіком платежів (а.с.213-215).

18 березня 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником згідно Статуту ЗАТ «ОТП Банк», було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Згідно ст.1,3 договору продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель - права вимоги до боржників (їх поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед продавцем за кредитними договорами (а.с.89-101) згідно переліку, наведеному у додатку №1, зокрема, і за кредитними договорами №ML-300/539/2004 та №ML-300/229/2004(а.с.104).

Також, 18.03.2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено та нотаріально посвідчено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до договору, зокрема, і за іпотечним договором №РML-300/229/2008 від 16 травня 2008 року, відповідно до ст.1 якої всі свої права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору.

Також судом було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 05 червня 1999 року, про що у Книзі реєстрації актів про одруження вчинений запис № 494 Горлівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області та видано свідоцтво про одруження (а.с.22).

У подружжя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.23).

Під час шлюбу придбана квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2004 року посвідченого нотаріусом та зареєстрована за ОСОБА_2 на праві власності (а.с.63).

У відповідності із вимогами ст. 61,65 СК України, ст.6 Закону України «Про іпотеку» на укладання договору іпотеки 16.05.2008 року, ОСОБА_2, як співвласником, була надана згода, що оформлена заявою та посвідчена нотаріально(а.с.199).

Отже ОСОБА_2 гарантував про те, що має право на передачу в іпотеку всього предмету іпотеки; відсутність прав будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки; обстеження предмета іпотеки іпотекою не буде порушувати права та законних інтересів інших осіб, в тому числі малолітніх та неповнолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких іпотекодавець зобов'язаний утримувати за законом чи договором; що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь які інші особи яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користуватися предметом іпотеки.

Згідно довідки з КЖЕП №26 від 15 травня 2008 року (а.с.175) на час укладання договору іпотеки від 16.05.2008 року в квартирі АДРЕСА_1 жодна особа зареєстрована не була.

В зв'язку з чим доводи апелянта про те, що його дружина фактично проживала разом із дитиною у квартирі АДРЕСА_1 в період передачі в іпотеку цієї квартири, без згоди органу опіки та піклування порушують житлові права дитини, колегія суддів вважає надуманими, оскільки, і позивач і третя особа на час укладання спірного договору мали зареєстроване місце проживання в іншому ніж предмет іпотеки місці та відповідно до змісту ч.4 ст.29 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дитина ОСОБА_5 зберігала та мала право користування житлом за місцем проживання своїх батьків, яке було в установленому законом порядку зареєстроване і що за змістом ст.ст. 1,6 Закону є підтвердженням обраного особою місця проживання (перебування), а відтак, її житлові права укладеним договором іпотеки не порушувалися та не зачіпалися.

Одночасно судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено і визнано сторонами у справі, що фактично позивач виконував кредитні договори від 22 жовтня 2004 року та від 16 травня 2008 року, саме в забезпечення зобов'язань за якими, передавав квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку, та які він підписував, ознайомлювався у нотаріуса і які долучені до нотаріальної справи при укладанні спірного договору іпотеки, а відтак, твердження апелянта про те, що він уклав договір іпотеки в забезпечення неіснуючого зобов'язання за кредитним договором від 22.10.2004 року є безпідставним.

Таким чином, при укладанні договору іпотеки між сторонами було дотримані всі умови, встановлені Законом України «Про іпотеку» та порушень норм діючого законодавства з боку банку чи нотаріуса встановлено не було.

Отже суд першої інстанції повно і всебічно перевірив доводи сторін, встановив обставини, правовідносини, які склались між сторонами і обґрунтовано з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, що було підтверджено дослідженими у суді належними і допустимими доказами.

Довід апелянта про те, що судом було порушено вимоги ст.212 ЦПК України під час розгляду справи, також є необґрунтованим, оскільки виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що доводи, які викладені у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, наведених у рішенні суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду від 15 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді