Рішення № 34092023, 14.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа № 911/3272/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

про стягнення 1 021 464, 62 грн.

за участю представників:

від позивача: Демчук О.В. - предст., дов. № 14-17 від 18.01.2013р.

від відповідача:Мельник П.М. - предст., дов. № 96 від 20.09.2013р.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (відповідач) про стягнення 1 021 464, 62 грн., які складаються з 901861,57 грн. суми боргу, 33397,89 грн. пені, 18542,14 грн. штрафу, 59567,51 грн. 3% річних, 8095,51 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №700700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., що укладений між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради.

У зв'язку з зазначеним та тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги №14/7122/12 від 21.11.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" передало ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" право вимоги до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради за договором №700700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р., позивач просить суд стягнути з відповідача 901861,57 грн. суми боргу, 33397,89 грн. пені, 18542,14 грн. штрафу, 59567,51 грн. 3% річних, 8095,51 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2013 р. у справі 911/3272/13 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.09.2013р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав для огляду оригінали документів, додані до позовної заяви, а також озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

23.09.2013р. відповідач через канцелярію суду подав витребувані судом документи, а також зазначив, що дійсно за ним рахується заборгованість за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. в сумі 901 841, 57 грн. Однак, зазначений борг виник про причині невідповідності діючих тарифів на послугу з теплопостачання, яка надавалась населенню смт. Глеваха собівартості вироблення вказаної послуги. На підставі вказаних обставин, відповідач просить визнати порушення зобов'язання виняткових випадком, у зв'язку з чим застосувати норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір неустойки (штрафу та пені), а також розстрочити виконання рішення строком на три роки. Вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.09.2013р. була оголошена перерва до 14.10.2013р., про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 14.10.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, господарський суд,

встановив:

01 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради (покупець) був укладений договір № 700700032-ТКЕ-ТЕ/11 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в 2011 році виключно для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до п. 11.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу № 700700032-ТКЕ9-ТЕ/11 від 01.10.2011р., постачальник за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. поставив споживачу природний газ в розмірі 1 724, 561 тис. куб.м. загалом на суму 2 257 795, 29 грн.

Факт приймання-передачі газу підтверджується наступними актами: № 700700032 за жовтень від 31.10.2011р., № 700700032 за листопад від 30.11.2011р., № 700700032 за грудень від 31.12.2011р., № 700700032 за січень від 31.01.2012р., № 700700032 за лютий від 29.02.2012р., № 700700032 за березень від 31.03.2012р., № 700700032 за квітень від 30.04.2012р. Вказані акти підписані першими особами підприємств та скріплені їх печатками.

Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до договору ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" своєчасно та в повному обсязі передавало відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Згідно п. 6.1 договору купівлі-продажу встановлено, що оплата за газ з врахуванням вартості постачання та транспортування газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки, оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 20 та 30 числа місяця поставки. У випадку неоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. природний газ виконав неналежним чином, з порушенням встановленого договором строку, а також не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 14.08.2013р. заборгованість відповідача за основним зобов'язанням склала 901 861, 57 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

21 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (первісний кредитор) був укладений договір № 14/7122/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника КП БМР «Білоцерківтепломережа» за договором № 700700032-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.11р. у сумі 1 500 974,83 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Позивачем надано акт приймання-передачі документів від 27.11.2012р., який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 договору № 14/7122/12 від 21.11.12р. про відступлення права вимоги.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим позивачеві 27 листопада 2012 року.

У відповідності з п.2.3. договору про відступлення права вимоги та ст.516 ЦКУ, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить лист ПАТ «Київоблгаз» від 27.11.12р. № 12-4251.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається зі змісту договору №14/7114/12 від 21.11.2012 р., сторонами встановлено, що до нового кредитора (позивача) переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу

Однак, в договорі №14/7122/12 від 21.11.2012 р. сторонами не зазначено, що до нового кредитора переходить право стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, які будуть нараховані після укладення даного договору, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав - 27.11.2012 р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість відповідачем не погашена та проти наявності якої останній не заперечує, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 901 861, 57 грн. в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 33 397, 89 грн. пені, нарахованої за період з 08.11.2011р. по 15.12.2011р. в сумі 1361,03 грн., з 08.12.2011р. по 12.04.2012р. в сумі 10746, 61 грн.,з 08.03.2012р. по 14.08.2013р. в сумі 5 779,11 грн., з 08.04.2012р. по 14.08.2013р. в сумі 8273, 70 грн., з 08.05.2012р. по 14.08.2013р. в сумі 7 237, 45 грн.

Заявляючи вимогу про стягнення пені, позивач посилається на п. 6.2.2 Додаткової угоди № 2 до основного договору, ст. 549 Цивільного кодексу України та норми Господарського кодексу України.

Пунктом 6.2.2 Додаткової угоди до Договору № 2 встановлено відповідальність за несвоєчасне проведення покупцем розрахунків за поставлений природний газ. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.п.4.6. Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання та транспортування газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно умов п. 7.9 основного договору, сторони встановили позовну давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Зважаючи на те, що розрахунки за отримані послуги відповідачем вчасно не здійснювались, а також зважаючи, що за договором про уступку права вимоги до позивача перейшло право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з вимогою щодо стягнення пені є правомірним.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з основного договору, а також вищезазначених норм законодавства, розрахунок пені, у зв'язку з неналежною сплатою заборгованості за договором мав бути здійснений починаючи з 07 числа наступного за розрахунковим місяцем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та виходячи з подвійної облікової ставки.

Судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням умов договору та ст. 232 ГК України та встановлено, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 33 397, 89 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 33347,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18 542, 14 грн. штрафу, нарахованих згідно п. 7.5 основного договору за жовтень-листопад 2011р.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу в розмірі 18 542, 14 грн., нарахована за жовтень 2011р. на суму 61 178, 86 грн. та за листопад 2011р. на суму 203 708, 83 грн. є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач у поданих письмових поясненнях з приводу заявленого позову не заперечує та зазначає, що заборгованість виникла не з його вини, а по причині невідповідності діючих тарифів на послугу з теплопостачання собівартості вироблення вказаної послуги, у зв'язку з чим просить суд керуючись нормами ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Судом враховано, що однією із причин виникнення заборгованості відповідача є невідшкодування різниці у тарифах на житлово-комунальні послуги з бюджету. Зважаючи на специфіку діяльності відповідача, фінансовий стан, ступінь вини останнього, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто до 16 673,50 грн. пені та 9 271,07 грн. штрафу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8095,51 грн. інфляційних втрат та 59567,51 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначені конкретні періоди нарахування інфляційних втрат, а саме: з 16.10.2011р. по 15.11.2011р. на суму боргу 119 859, 04 грн.; з 16.11.2011р. по 15.12.2011р. на суму боргу 306 708,83 грн., з 16.12.2011р. по 15.02.2012р. на суму боргу 203 708,83 грн., з 16.02.2012р. по 15.03.2012р. на суму боргу153 708,83 грн., з 16.12.2011р. по 15.03.2012р. на суму боргу 304 963, 74 грн.; з 16.01.2012р. по 15.03.2012р. на суму боргу 436 116,79 грн., з 16.02.2012р. по 15.03.2012р. на суму боргу 587542,77 грн.

Згідно п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначалось вище, заборгованість відповідача виникла за період з жовтня 2011р. по квітень 2012р. Пунктом 4.6 основного договору визначено, що остаточний розрахунок споживач проводить не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Таким чином, суд перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, встановив, що в період з 16.10.2011р. по 15.11.2011р., з 16.11.2011р. по 15.12.2011р., 16.02.2012р. по 15.03.2012р. сукупний індекс інфляції становив 1,00, а тому інфляційні нарахування мали нульове значення.

В період з 16.12.2011р. по 15.02.2012р. на суму боргу 203 708,83 грн. інфляційні нарахування становили 407, 42 грн., 16.12.2011р. по 15.03.2012р. на суму боргу 304 963, 74 грн. - 1219,85 грн., з 16.01.2012р. по 15.03.2012р. на суму боргу 436 116,79 грн. - 872,23 грн. Таким чином, заявлені до стягнення 8 095, 51 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 2499,50 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 08.11.2011 року по 14.08.2013 року суд зазначає наступне:

Як встановлено господарським судом, за умовами договору № 14/7122/12 від 21.11.2012 р. про відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора (позивач) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав - 27.11.2012 р.

Отже, позивач відповідно до умов договору про відступлення права вимоги має право вимагати стягнення з відповідача лише суму 3% річних, що існувала станом на 27.11.2012 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних підлягає частковому задоволенню, за періоди з заявлених позивачем дат, а саме: з 08.11.2011р., 08.12.2011., 08.01.2012р., 08.02.2012р., 08.03.2012р., 08.04.2012р.. 08.05.2012р. з урахуванням часткових проплат по 27.11.2012 р. та становить 37 490, 71 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 901861,57 грн. основного боргу, 16673,50 грн. пені, 9271, 07 грн. штрафу, 37490, 71 грн. 3% річних, 2499,50 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення строком на три роки з виплатою заборгованості в рівних частинах, то суд відмовляє в його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (08630, Київська обл., Васильківський р-н, смт Глеваха, вул. Вокзальна-18а, код ЄДРПОУ 33018727) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 901861 (дев'ятсот одну тисячу вісімсот шістдесят одну) грн. 57 коп. основного боргу, 16673 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 50 коп. пені, 9 271 (дев'ять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 07 коп. штрафу, 37 490 (тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 71 коп. 3% річних, 2499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 50 грн. інфляційних втрат, 19 874 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 82 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.10.2013р.

Суддя О.В. Щоткін