Ухвала суду № 34090047, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/9137/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Острович С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-9999/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомед"

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправним податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомед" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним податкового повідомлення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2010 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним податкове повідомлення відповідача форми "Р" № 69 від 16.04.2010.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,

Відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складений акт № к/9/10/100000000/22922786 від 12.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.1.7 п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення форми "Р" № 69 від 16.04.2010 про сплату позивачем 117241,30 грн., з яких 111658,38 грн. донарахування з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5582,92 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем за ВМД № 100000007/8/300384 від 24.04.2008, ВМД № 100000007/8/313259 від 08.07.2008 та ВМД № 100000007/8/314382 від 14.07.2008 задекларовано товар, а саме "Вироби медичного призначення" за кодом УКТЗЕД 9021 90 90 00.

Рішенням Державної митної служби №11/2-10.15/5992 від 19.06.2010 про результати розгляду повторної скарги позивача встановлено, що товари, зазначені позивачем в декларації, відповідають визначенню, наведеному у примітці 6 до групи 90 УКТЗЕД та класифікуються у товарній підкатегорії 9021101000.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 даного Закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем були ввезені товари, а відповідач погодився з відомостями зазначеними імпортером у ВМД та пропустив товари на митну територію України, то податкове повідомлення відповідача прийняте на підставі акта камеральної перевірки є неправомірним.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-9999/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2а-9999/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е.Острович

О.І. Степашко