Ухвала суду № 34089969, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-29344/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Голубєвої Г. К., Ланченко Л. В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду міста Києва

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 р.

у справі № 22-а-17772/08

за позовом відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод»

до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2005 р. відкрите акціонерне товариство «Канівський маслосирзавод» (далі - позивач, ВАТ «Канівський маслосирзавод») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.12.2005 р. № 0001382301/0-8144.

За результатами розгляду касаційної скарги ВАТ «Канівський маслосирзавод» ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2007 р. постанова господарського суду Черкаської області від 29.03.2006 р. та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2007 р., були скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

За результатами нового судового розгляду справи постановою господарського суду Черкаської області від 07.03.2008 р. позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 р. постанову господарського суду Черкаської області від 07.03.2008 р. скасовано і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 р. та залишити в силі постанову господарського суду Черкаської області від 07.03.2008 р.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржене рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.11.2005 р. по 07.12.2005 р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.07.2004 р. по 01.07.2005 р., за результатам якої складено акт від 07.12.2005р. №54/23-028/00447830 та встановлено порушення, зокрема, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті зроблено висновки про безпідставність включення до податкових зобов'язань дотаційної декларації обсяг продажу молока на суму 2 512 009, 27 грн., у тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 418 667, 54 грн., оскільки це молоко було придбане не у сільськогосподарських товаровиробників, а у переробного підприємства - ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат». Ці обсяги продажу позивачем молока і суму податку на додану вартість за висновком відповідача позивач повинен був відображати у бюджетній декларації.

На підставі акта перевірки від 07.12.2005 р. № 54/23-028/00447830 відповідач склав і надіслав позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 15.12.2005р. №0001382301/0-8144, за яким відповідач відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 628 002 грн., у тому числі 418 668 грн. за основним платежем 209 334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з висновків про те, що ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» було безпідставно виписані накладні на продаж молока позивачу, оскільки на момент їх виписки у ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» податкові зобов'язання не виникли, оскільки на момент їх виписки не було ні відвантаження молока ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» до ВАТ «Канівський маслосирзавод», ні оплати цього молока.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією апеляційного суду з огляду на наступне.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлено спеціальні режими оподаткування (спрямування та використання сум ПДВ) для операцій, здійснюваних: 1) переробними підприємствами усіх форм власності з реалізації ними молоко- та м'ясопродуктів, виготовлених із молока та м'яса в живій вазі, поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками (абзац перший пункту 11.21 статті 11 зазначеного Закону); 2) сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (абзац другий цього ж пункту).

З матеріалів справи вбачається, що протягом травня 2005 р. позивачем було заготовлено (придбано) у населення 6 775 977,33 кг молока та від селянських господарств - 4 597 896,944 кг. Разом кількість заготовленого молока складала 11 373 874,277 кг. Частина молока в кількості 2 487 249 грн. було піддано попередній фізичній обробці, охолодженню та відвантажено ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат». Відпуск продукції здійснювався шляхом оформлення відповідних видаткових накладних за встановленою формою, а в кінці місяця виписувалася узагальнююча видаткова накладна.

Реалізація молока ВАТ «Світловодський маслосиркомбінат» була здійснена на підставі видаткових накладних від 31.05.2005 р. № СЗ-0010713, № СЗ-0010712, № СЗ-00106999, № СЗ-0010697 та податкових накладних № 2023 від 31.05.2005 р. на суму 505 366,27 грн. (ПДВ-84 227,71 грн.); № 890 від 31.05.2005 р. на суму 799 288 грн. (ПДВ-133 214 грн.); № 888 від 31.05.2005 р. на суму 999 000 грн. (ПДВ-166 500 грн.); № 908 від 31.05.2005 р. на суму 208 355 грн. (ПДВ-34 725,85 грн.)

Розподіл податкового кредиту та податкових зобов'язань між бюджетною та дотаційною деклараціями позивач здійснив розрахунково, виходячи з коефіцієнта, що дорівнює частці молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою та повною ставкою податку на додану вартість у загальному обсязі молока, закупленого у всіх категорій постачальників, керуючись при цьому п. 16 листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2003р. №1399/7/15-3317.

Як вірно зазначено судом першої інстанції Порядок нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805, не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.

Закон України «Про молоко та молочні продукти» визначає переробне підприємство по відношенню до переробки молока як підприємство, яке закуповує молоко та молочну сировину, має виробничі потужності та умови для виробництва молочних продуктів гарантованої якості та безпеки відповідно до нормативних документів (стаття 1). У цій же статті цього ж Закону визначаються терміни:

молоко сире - продукт нормальної секреції молочних залоз однієї або декількох здорових корів, овець, кіз, буйволиць, кобил, температура якого не перевищує 40 С і який не піддавався будь-якій обробці (далі - молоко);

молочна сировина - молоко, призначене для переробки, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також вершки та знежирене молоко, одержані шляхом сепарування, які відповідають встановленим вимогам нормативних документів;

молочні продукти - продукти, в яких молочна сировина становить не менше 50 відсотків від загального складу продуктів.

Отже для застосування платником податку на додану вартість п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно, щоб такий платник податків був переробним підприємством і мав власні переробні потужності, придбавав молоко і м'ясо в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у даному випадку позивач є переробним підприємством, має власні переробні потужності, придбавав молоко у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував первинно оброблене і охолоджене ним молоко (молочну сировину) іншим підприємствам.

Натомість твердження відповідача про те, що позивач включив до дотаційної декларації за травень 2005 р. суми податку на додану вартість з операцій продажу молока, що було придбане не у сільськогосподарських виробників, а у ВАТ «Світловодський маслосирзавод», суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставним, оскільки воно дійсно не ґрунтується на матеріалах справи, а є лише припущенням.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив 418 667,54 грн. податку на додану вартість за реалізоване ним протягом періоду, який перевірявся, молоко охолоджене до податкового зобов'язання дотаційної декларації за травень 2005 р. визнаються колегією суддів касаційної інстанції обґрунтованими.

Разом з цим, висновки апеляційного суду про недоведеність фактів чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ВАТ «Канівський маслосирзавод» слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати та постанову суду першої інстанції залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2009 р. - скасувати, постанову господарського суду Черкаської області від 07.03.2008 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) Г. К. Голубєва Помічник судді (підпис) Л. В. Ланченко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська