Ухвала суду № 34089966, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року м. Київ К/9991/8080/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-122/08

за позовом Закритого акціонерного товариства "Західенерго"

до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Західенерго" звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0001312342/0 від 09.10.2007 та №0001312342/2 від 21.02.2008.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена перевірка господарської діяльності позивача за період з 01.01.2003 по 01.07.2007 за результатами якої був складений акт №945/23/22093692 від 26.09.2007.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення - рішення від 09.10.2007: № 0001312342/0 щодо визначення податку на додану вартість у розмірі 70400 та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 35200 грн.; № 0001322342/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 2380 грн.; № 0001292342/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у розмірі 1020 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відніс до податкового кредиту по податку на додану вартість за вересень 2004 року - 43200 грн. по податковій накладній ТОВ "Батекс" № 168 від 01.09.2004, за жовтень 2004 року - 1959,51 грн. по податковій накладній ТОВ "Батекс" від 27.10.2004 № 217, за лютий 2005 року - 15650 грн., по податкових накладних ПП "ТЕХФОР" № 17, № 22 від 01.02.2005 та за березень 2005 року - 9590 грн. по податкових накладних ПП "ТЕХФОР" № 48, № 50, № 51.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Голосіївським районним судом м. Києва рішенням від 16.02.2006 у справі №2-1557/10 визнав недійсними з моменту державної реєстрації статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37014223 ТОВ "Батекс", а рішенням від 03.04.2006 у справі № 2-4521/14 визнав недійсними з моменту державної реєстрації статут ПП "ТЕХФОР" та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37079029 від 24.03.2004.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно вимог пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відніс до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, які не мали недоліків ,та були заповнені згідно вимог законодавства, що відповідач не заперечував.

На час виникнення правовідносин та видачі податкових накладних контрагенти відповідача ТОВ "Батекс" та ПП "ТЕХФОР" знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що несплата податку контрагентами позивача не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, так як у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не тягне за собою визнання недійсними видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач надав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість, то податкові-повідомлення рішення відповідача є неправомірними в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105600 грн.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-122/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-122/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е.Острович

О.І. Степашко