Ухвала суду № 34089889, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/80788/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод» на постанову та ухвалуКіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 рокуу справі№ 1170/2а-4955/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод»до Маловиськівської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року у справі № 1170/2а-4955/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову про задоволення позову. В касаційній скарзі заявник стверджує про необґрунтованість судових рішень, прийняття їх з порушенням ст.ст. 7, 9, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Новомиргородським відділенням Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області планової виїзної перевірки ТОВ «Новомиргородський шкірзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.09.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.09.2009 року по 31.03.2011 року складено акт від 06.06.2011 року № 9/2310/1710/2400/36631097, яким зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до заниження податок на прибуток в сумі 350 189,00 за 2010 рік.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які призвели до заниження податок на додану вартість в загальній сумі 252 463,00 грн. за 2010 рік; пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які призвели до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 45,00 грн.; пп. «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників доходу і сум утриманого з них податку, а саме: недостовірними відомостями про суми виплачених доходів на користь платника у вигляді заробітної плати у І кварталі 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 21.06.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122310, яким товариству нараховано податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 437 736,00 грн., та № 0000132310, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 315 579,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж), визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, пов'язане із включенням до складу валових витрат у 2010 році на загальну суму 1 400 757,00 грн., зокрема: за ІІ квартал 2010 року в сумі 888 635,00 грн. (ТОВ «Фрейя»); за ІІІ квартал 2010 року в сумі 412 122,00 грн. (ТОВ «Гіперон 2010»), за IV квартал 201 року в сумі 100 000,00 грн. (ФОП ОСОБА_4).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність виконання операцій між позивачем та вказаним контрагентами матеріалами справи не підтверджується, податкове повідомлення-рішення № 0000122310, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання в сумі 437 736,00 грн. є правомірним.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ «Фрейя», ТОВ «Гіперон 2010», ФОП ОСОБА_4 товару /послуг/ не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами, суди першої та апеляційної інстанцій з посланням на п. 1.6 ст. 1, пп. пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1п. 7.5, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшли висновку про відмову у вимозі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132310 від 21.06.2011 року у зв'язку з відсутністю у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача про неможливість подачі копій бланків довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Однак позивачем на підтвердження фактів отримання товарів міг бути наданий витяг з журналі реєстрації довіреностей відповідно до п. 3 та додатку № 2 до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318. Отже, доводи заявника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про не доведення позивачем реальності господарських операцій, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський шкірзавод» відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 року у справі № 1170/2а-4955/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак