Ухвала суду № 34088735, 02.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/6578/2013 головуючий у 1-й інстанції: Маринченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.

при секретарі: Дзюбіній Є.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання переважного права на задоволення грошових зобов'язань за договором позики за рахунок автомобіля, звільнення автомобіля з-під арешту, виключення автомобіля з акту опису майна, припинення розшуку автомобіля, за апеляційними скаргами ОСОБА_2; ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 вересня 2011 року надав ОСОБА_2 за договором позики грошові кошти у сумі 12000 грн. на строк до 15 листопада 2013 року. У звабезпечення золбов'язання за договором позики між ним та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспорного засобу, автомобіля марки "SUBARU", вартістю 80000 грн. За його заявою, як обтяжувача, реєстраційний запис про приватне обтяження даного автомобіля за № 39051964 внесено до Державного реєстру обтяження рухомого майна. 23 лютого 2012 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 4135746 грн. 29 коп. та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 29 листопада 2012 року державним виконавцем за участі представників державної автомобільної інспекції було примусово евакуйовано вищезазначений автомобіль "SUBARU", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та складено акт опису й арешту майна.

Позивач вважає, що в силу застави як кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати вартість заставленого майна переважного права перед іншими кредиторами, а тому державна виконавча служба не мала права для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувача, який не є заставодержателем.

Посилаючись на викладене, позииач просив визнати за ним переважне право на задоволення грошових зобов'язань за договором позики від 15 листопада 2011 року за рахунок легкового автомобіля марки "SUBARU", державний реєстраційний номер НОМЕР_1; звільнити автомобіль з-під арешту; виключити автомобіль з акту опису майна та припинити розшук автомобіля.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що на момент укладення договору застави транспортного засобу не існувало жодного судового рішення про стягнення з неї на користь третіх осіб будь-яких грошових коштів, а тому правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, не було; державним виконавцем при наявності зареєстрованого обтяження на спірний автомобіль неправомірно було винесено постанови про його арешт в рахунок погашення заборгованості по інших грошових зобов'язаннях.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 також порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову. Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" були забезпечені іпотекою земельної ділянки та житлового будинку, тому у державного виконавця не було підстав при примусовому виконанні рішенні суду в рахунок стягнення заборгованості накладати арешт також на спірний автомобіль; судом не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 58 Закону України "Про заставу", а також положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційні скарги з наведених в них підстав.

Представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - ДоценкоО.С. заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка їх представників не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих частинах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 15 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти у сумі 12000 грн. строком до 15 листопада 2013 року, а позичальник зобов'язувався повернути вказану суму у визначений договором строк.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за указаним договором позики в той же день між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого для забезпечення повного та своєчасного виконання заставодавцем боргових зобов'язань за договором позики заставодавець надав у заставу автомобіль марки "SUBARU", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 80000 грн.

За заявою ОСОБА_1, як обтяжувача, реєстраційний запис про приватне обтяження даного автомобіля за № 39051964 внесено до Державного реєстру обтяження рухомого майна.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 4135746 грн. 29 коп. та судові витрати у розмірі 2372 грн.

На підставі зазначеного судового рішення 23 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 31383255.

23 лютого 2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення в розмірі 4135746 грн. 29 коп.

18 жовтня 2012 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві оголошено розшук майна, а саме транспорного засобу, що належить ОСОБА_2

29 листопада 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві за участі представників державної автомобільної інспекції було примусово евакуйовано у ОСОБА_2 автомобіль марки "SUBARU", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та складено акт опису та арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Отже, ОСОБА_1, як заставодержатель, в силу ст. 572 ЦК України та договору застави транспортного засобу від 15 листопада 2011 року, має переважне право на задоволення його вимог перед іншими кредиторами цього боржника на одержання задоволення за рахунок заставленого майна.

При цьому таке його право ніким не оспорюється та додаткового визнання в судовому порядку не потребує.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідо до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Установивши, що право застави у позивача на підставі договору застави від 15 листопада 2011 року виникло після ухвалення Оболонським районним судом м. Києва рішення про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості за кредитним договором (13 грудня 2010 року); вартість предмета застави (80000 грн.) перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (12000 грн), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у такому випадку для задоволення вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який не є заставодержателем, стягнення на заставне майно боржника ОСОБА_2 може бути звернуто в силу положень ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", а, отже, правових підстав для звільнення з-під арешту та виключення з акту опису майна спірного автомобіля не має.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Доводи ОСОБА_2 про те, що на момент укладення договору застави транспортного засобу не існувало жодного судового рішення про стягнення з неї на користь третіх осіб будь-яких грошових коштів, а тому правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, не було є необгрунтованими та такими, що спростовуються рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2010 року.

Посилання скаржниці у поданій нею апеляційній скарзі на те, що державним виконавцем при наявності зареєстрованого обтяження на спірний автомобіль неправомірно було винесено постанови про його арешт в рахунок погашення заборгованості по інших грошових зобов'язаннях підлягають відхиленню з урахуванням наведених вище міркувань та положень ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Твердження ОСОБА_3 у поданій ним в інтересах ОСОБА_1 апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" були забезпечені іпотекою земельної ділянки та житлового будинку, тому у державного виконавця не було підстав при примусовому виконанні рішенні суду в рахунок стягнення заборгованості накладати арешт також на спірний автомобіль є безпідставними, оскільки наявність іншого забезпечення у вигляді іпотеки земельної ділянки та житлового будинку не позбавляє права державного виконавця звернутися стягнення і на спірний автомобіль.

Наведені в апеляційних скаргах інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: