Ухвала суду № 34087589, 03.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року Справа № 30258/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Гудим Л.Я.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського заводу продтоварів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2010р. по справі № 2а-1065/10/1970 за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до Тернопільського заводу продтоварів про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільського заводу продтоварів про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2010р. по 25.03.2010р. в сумі 9163,98 грн. наступним громадянам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2010р., позов в сумі 9163,98 грн. - задоволено. Стягнуто з Тернопільського заводу продтоварів код ЄДРПОУ 00374580, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 22 - 9163,98 грн. - витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах в користь Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі .

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільський завод продтоварів оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Тернопільський завод продтоварів 13.03.2000р. зареєстрований торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, і є платником внесків (збору) на пенсійне державне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та доказів які маються в ній, що громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які працювали у відповідача, відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» була нарахована пільгова пенсія за період з 01.01.2010р. по 25.03.2010р. в сумі 9163,98 грн., що і підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та розрахунком заборгованості.

Згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію призначену відповідно до ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" (далі Закон України) на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, зобов'язані згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( далі Закон про пенсійне страхування) та п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1(далі Інструкція), відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій.

Згідно ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 19 Закону, всі платники незалежно від форми власності та господарювання зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески, у розмірі встановленому законодавством та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до п.6 ст.20 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. п. 10.11 п.10 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 за № 64/8663 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки кошти до Пенсійного фонду не надійшли, відповідно пенсійне забезпечення найманих працівників страхувальника не буде здійснене, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Посилання апелянта на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як на підставу неможливості нарахування штрафних (фінансових) санкцій за відчуження активів обґрунтовано не прийнято судом до уваги виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз. 24 ст. 1 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Однак, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. і штрафних санкцій нарахованих на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Даний висновок також кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського заводу продтоварів залишити без задоволення , а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2010р. по справі № 2а-1065/10/1970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.Я. Макарик

Судді : І.В.Глушко

Л.Я.Гудим