Ухвала суду № 34087567, 09.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. справа № 2а-0870/2781/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Додатко А. С. (протокол №31)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року

у справі № 2а-0870/2781/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квантум ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 №00001422302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі абз.17 п.9.8 ст.9, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР у сумі 25063,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, а в подальшому останнім незаконно продовжено перевірку, що ставить під сумнів податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами її проведення. Позивач є платником єдиного податку за ставкою 10%, а відтак дія абз.17 п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» на нього не поширюється. До того ж позивачем за перевіряємий період не було придбано товарних залишків та основних фондів, а відтак ним правомірно не нараховано податок на додану вартість на умовний продаж по цих залишках. Крім того, визначена в спірному рішенні загальна сума нарахованого зобов'язання не відповідає сумі основного платежу та штрафних фінансових санкцій. Позивач також зазначає, що Відповідач безпідставно визначив класність зерна пшениці, що як наслідок, вплинуло на визначення суми податкового зобов'язання. Адміністративний позов також мотивований спливом строку 1095 днів з моменту придбання основних засобів, що виключає можливість нарахування Позивачу податкового зобов'язання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142302/0 від 13.04.2010 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44084,67 гривні та штрафних санкцій в розмірі 11021,17 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 172), в якій, посилаючись на прийняття постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки станом на дату анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - 30.09.2008 у позивача значились товарні залишки, залишки основних засобів і виробничого обладнання, щодо яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточних податкових періодах, отже позивач зобов'язаний був збільшити суму своїх податкових зобов'язань у вересні 2008 року. Також вВідповідач вказує, що рівень звичайних цін визначено оцінювачем ТОВ «Експерт-Сервіс», а отже посилання суду першої інстанції на невірне обрахування відповідачем звичайної ціни пшениці 3 класу є таким, що не відповідає дійсності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 13.01.2004 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість позивача №11703476 у зв'язку зі зміною позивачем місцезнаходження, пов'язаного зі зміною адміністративного району.

24.02.2007 анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість позивача №11323719 за ініціативою платника податку.

Відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість позивача №100133035 позивач зареєстрований платником ПДВ з 08.08.2008, вказане свідоцтво анульовано 30.09.2008 відповідно до п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР (особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку).

відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при анулюванні свідоцтва платника податку на додану вартість за період з 01.09.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт №78/2302/30515680 від 28.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз.17 п.9.8 ст.9, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 44128,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року - 44218,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142302/0 від 13.04.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 55160,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 44128,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11032,00 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2001 року позивачем були придбані основні засоби, на які нарахований податковий кредит, а саме: ліве крило гаражу за ціною 22960,00 грн., в т.ч. ПДВ 3826,67 грн., згідно накладної №144 від 12.07.2001, виданої Токмацьким відділом ЗФСДП «Укрспецюст», податкової накладної №1142 від 11.06.2001; зерносумішник за ціною 16000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2666,66 грн., згідно накладної №112 від 25.07.2001, виданої ПКБ «Промсільпроект», договору від 16.07.2001 №112, податкової накладноїа №104 від 25.07.2001; агрегат для помолу зерна марки НО-3545 «Харківчанка - 450 Плюс» за ціною 151200 грн., в т.ч. ПДВ 25200 грн. згідно податкової накладної №271 від 11.06.2001; мінілабораторія за ціною 1332 грн., в т.ч. ПДВ 222,51 грн. згідно податкової накладної №130 від 17.08.2001, виданої ВАТ «Новополтавський», що підтверджується актом перевірки №142/23 від 30.08.2002.

Згідно переліку залишків запасів товарно-матеріальних цінностей станом на 01.10.2008, наданого позивачем на запит відповідача, у позивача обраховувались товарні запаси зерна озимої пшениці в кількості 3 тон за ціною придбання 958,33 грн., сума ПДВ на ці залишки - 574,98 грн., а також дріжджі в кількості 3,425 кг за ціною придбання 5,00 грн., сума ПДВ на ці залишки - 3,43 грн.

З метою визначення рівня звичайних цін на товарні залишки та основні фонди за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання свідоцтва ПДВ, а саме: - 30.09.2008, до проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем у якості експерта залучено директора ТОВ «Експерт-Сервіс» Фурніку В.А. відповідно до наказу №62 від 14.03.2011.

Відповідно до висновку оцінювача ТОВ «Експерт-Сервіс» Фурніки В.А. від 18.03.2011, наданого у вигляді письмової консультації, рівень звичайних цін, які склалися у регіоні станом на вересень 2008 року, відносно майна позивача становить: агрегат мукомольний «Харківчанка - 450 плюс», 2001 року виробництва - 150000,00 грн. з ПДВ; мінілабораторія ЛІВЗ-1, 2001 року виробництва - 1000,00 грн. з ПДВ; зерномет ЗМ100, 2001 року виробництва - 18000,00 грн. з ПДВ; нежитлова будівля - 92058,00 грн. з ПДВ; зерно пшениці 3-го класу - 1230,00 грн. за тону з ПДВ, всього на суму 3690,00 грн. з ПДВ.

При цьому, вказана оцінка містить інформацію про те, що оцінювач не бачив майна станом на вересень 2008 року, а уявлення про технічний стан на той період, ґрунтуються на акті технічного стану обладнання на 01.10.2008, складеним директором підприємства-позивача.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, що відбувається у випадках, перелічених у вказаному пункті, в тому числі за заявою платника податку.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Виходячи з наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, у позивача податковий обов'язок щодо визнання умовного продажу основних фондів, придбаних в 2001 році, виник 13.01.2004 - в момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість № 11703476.

Проте колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, оскільки такий обов'язок платника податку був встановлений в п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» лише з 31.03.2005 у зв'язку із внесенням змін Законом України № 2505-IV від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що умовний продаж основних фондів за звичайними цінами повинен бути визначений станом на 24.02.2007, тобто у позивача виник обов'язок збільшити суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2007 року.

Докази виконання такого обов'язку в матеріалах справи відсутні. Також судом встановлено, що перевірок по факту не визначення умовного продажу товарно-матеріальних цінностей після анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача 24.02.2007 податковим органом не проводилось.

Відповідно пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 вказаного Закону України № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону №2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому п.102.1 ст.102 ПК України право контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, також обмежено 1095 днями, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем не було самостійно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого граничного строку для такого визначення - 1095 днів, в березні 2010 року сплив строк визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням 24.02.2007 свідоцтва платника податку на додану вартість №11323719.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що є неправомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за придбані в 2001 році основні засоби у розмірі 43509,67 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10877,42 грн.

Стосовно визнання умовного продажу товарів за звичайними цінами, які станом на 01.10.2008 обраховувались у позивача, а саме: товарні запаси зерна озимої пшениці (без визначення її класу) в кількості 3 тон за ціною придбання без ПДВ 958,33 грн., а також дріжджі в кількості 3,425 кг за ціною придбання 5,00 грн. без ПДВ, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач необґрунтовано, без врахування фактичних обставин, без проведення відповідної експертизи, визначив, що наявні у позивача станом на 01.10.2008 залишки озимої пшениці є пшеницею 3-го класу.

Висновком оцінювача ТОВ «Експерт-Сервіс» Фурніки В.А. від 18.03.2011 визначена вартість зерна пшениці 3-го класу на рівні 1230,00 грн. за тону з ПДВ, всього на суму 3690,00 грн. з ПДВ, проте з вказаним колегія суддів не погоджується, оскільки висновок про рівень цін та класність пшениці незалежним оцінювачем зроблено на підставі акту технічного стану обладнання на 01.10.2008, складеного позивачем, який містить лише інформацію про обладнання позивача та не містить жодної інформації про пшеницю. Єдиним документом, який свідчить про наявність у позивача залишків пшениці у кількості 3 тони, є перелік залишків запасів товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 01.10.2008, відповідно до якого у позивача наявні товарні запаси зерна озимої пшениці без визначення її класності у кількості 3 тони за ціною без ПДВ 958,33 грн. (сума ПДВ становить 574,98 грн.).

Отже, під час визначення звичайної ціни залишків озимої пшениці, відповідачем невірно визначена її класність, що призвело до неправомірного нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на товарні залишки озимої пшениці в сумі 615,00 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який посилаючись на те, що на даний час неможливо встановити клас озимої пшениці, оскільки ці залишки вже вичерпані, дійшов висновку, що на такі товарні залишки має бути нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 574,98 грн. Штрафні (фінансові) санкції з цієї суми складають 143,75 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем неправомірно нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 44084,67 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11021,17 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи в достатньому обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Обставини, наведені відповідачем в апеляційній інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують, передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року у справі № 2а-0870/2781/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко