Ухвала суду № 34087404, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. справа № 2а/0470/5829/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року

у справі № 2а/0470/5829/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання рішень недійсними,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг» звернулося до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000632320 від 26.04.11 з податку на прибуток у розмірі 281690 грн. та № 0000662320 від 26.04.11 з податку на додану вартість у розмірі 225351,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та податку на додану вартість в жовтні та листопаді 2010 року. Валові витрати позивача та податковий кредит сформовані відповідно до вимог діючого законодавства, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними), які були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, а їх невідповідність положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» в судовому порядку не встановлена. Посилання відповідача на безоплатність укладених договорів не відповідає дійсності та відповідачем належним чином не доведена.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2011 №0000632320 та від 26.04.2011 №0000662320.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.51), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що аналізом товару, що продається (придбавається), детальний перелік якого зазначений в накладних та податкових накладних за договорами №06/10-10 від 06.10.2010 та №314 від 25.10.2010, які укладені між позивачем та ТОВ «Тезин Крим», встановлені окремі, абсолютно ідентичні позиції, ціна на які відрізняється у декілька разів залежно від виду операції та ролі сторін за договорами. В ході перевірки пояснення посадових осіб підприємств щодо відмінностей серед ідентичних пар товарних груп не надані та не надані документи, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, що підтверджує факт перевищення вартості придбання над ціною продажу ідентичних товарних позицій з одним контрагентом та в одному податковому періоді.

Позивач (його представник), представник відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №100/232/31898098 від 06.04.2011.

В ході перевірки встановлено:

порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.1.23 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 225352,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 225352,00 грн.

порушенння п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість всього на суму 180281,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 3254 грн., за листопад 2010 року в сумі 177027,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що позивач за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Тезин Крим» в порушення п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зависив показники витрат на придбання товарів в сумі 901408 грн. через перевищення вартості придбання цього товару над ціною продажу ідентичних товарних позицій з одним контрагентом та в одному податковому періоді. Сума податкового кредиту з ПДВ в розмірі 180281 грн., яка сформована позивачем у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Тезин Крим», не находить свого відображення у податкових зобов'язаннях, оскільки перевищує ціну придбання товарно-матеріальних цінностей над ціною продажу, отже не може бути пов'язаною з господарською діяльності Позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

№0000632320 від 26.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 281690,00 грн., в тому числі за основним платежем - 225352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56338,00 грн.;

№0000662320 від 26.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 225351,25 грн., в тому числі за основним платежем - 180281,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45070,25 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

06.10.2010 між ТОВ «Тезин Крим» (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір поставки №06/10-10, відповідно до умов якого постачальник передає у встановлений договором строк у власність покупця товар в асортименті, а покупець приймає та оплачує товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, загальну ціну договору складає сума вартості товарів, вказана в усіх специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору становить 15723689,02 грн., в т.ч. ПДВ - 2620614,84 грн.

Фактичне виконання цього договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки. зокрема, видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Розрахунки за поставлений товар здійснювались в безготівковій формі, а також шляхом заліку однорідних вимог на суму 14809319,83 грн.

Виходячи з змісту цих документів вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Товари, придбані позивачем у ТОВ «Тезин Крим», позивачем у встановленому порядку оприбутковані, використані у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР).

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону), а єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат саме збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), встановлено п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, згідно з яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності не вбачається, що позивачем порушено приписи п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Судом встановлено, що на момент укладення та реалізації вказаного вище договору поставки від 06.10.2010 № 06/10-10 контрагент позивача ТОВ «Тезин Крим» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Докази позбавлення ТОВ «Тезин Крим» цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій з позивачем в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Тезин Крим» при укладенні договору від 06.10.2010 № 06/10-10 дотримані.

Господарські зобов'язання з поставки товару, які виникли між позивачем та ТОВ «Тезин Крим», не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. В установленому порядку фіктивність правочинів не визнана.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Доводи відповідача про завищення показників витрат на придбання товарів за договором з ТОВ «Тезим Крим» через перевищення вартості придбання цього товару над ціною продажу ідентичних товарних позицій з одним контрагентом та в одному податковому періоді, що свідчить про непов'язаність таких операцій з господарською діяльності позивача, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2010 між ТОВ «Тезин Крим» (покупець) та позивачем (продавець) укладений договір №314, за умовами якого позивач зобов'язувався продати ТОВ «Тезин Крим» товари народного споживання в асортименті, наявні у продавця або під замовлення.

Орієнтовна сума договору становить 16000000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна товару відповідає відпускній ціні продавця на день відвантаження та зазначається у накладних (п.4.1. та 4.2. договору).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Отже, вказаний договір свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності, яка є регулярною, постійною, суттєвою та спрямована на отримання доходу в грошовій формі, що спростовує доводи відповідача про не направленість діяльності Позивача на отримання прибутку та безоплатність договору.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вказані норми не дотримані, а відтак є безпідставними висновки відповідача щодо порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», завищення валових витрат на загальну суму 901408,00 грн. в частині перевищення вартості придбання над ціною продажу ідентичних товарних позицій в одному податковому періоді з одним контрагентом, відповідно, завищення податкового кредиту на загальну суму 180281,00 грн.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а/0470/5829/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко