Постанова № 34087207, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 2а-11/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції

на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2011 року

у справі № 2а-11/2011

за позовом ОСОБА_1

до відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції

третя особа: ОСОБА_2

про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам,-

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, в якому, просив визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень Державної виконавчої служби Новоукраїнського району в Кіровоградській області; визнати невірним нарахування заборгованості по аліментам ОСОБА_1; до остаточного розгляду справи по суті призупинити виконання стягнення аліментів за виконавчим листом № 2-1598 від 05.07.04; зобов'язати здійснити перерахунок по оплаті аліментів з урахуванням фактично виплачених аліментів і з фактичної заробітної плати за період з жовтня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до часу звернення з адміністративним позовом до суду позивач спільно мешкав зі стягувачкою - ОСОБА_2, всю заробітну плату приносив додому, крім того, кілька разів дружина особисто отримувала його заробітну плату. Крім того, позивач 15 місяців працював у м. Дніпропетровську, але відповідачем не було направлено виконавчий лист до відділу виконавчої служби для виконання за місцем працевлаштування позивача. Враховуючи, що стягувачка не зверталась до ВДВС із заявою про несплату аліментів, всі зароблені кошти позивач віддавав ОСОБА_2, на суді між подружжям було досягнуто перемир'я, позивач вважав, що будь-які зобов'язання по сплаті аліментів у нього відсутні.

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29.06.2011 позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача в частині нарахування заборгованості по аліментам за період з червня 2004 року по жовтень 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2004 року про стягнення аліментів. Довідку-розрахунок від 01.10.09 державного виконавця Лугової В. В. стосовно заборгованості по аліментам у ОСОБА_1 за період з 01.06.04 по 01.10.09 вважати недійсною.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.72), в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач був ознайомлений з довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах ще в жовтні 2009 року, внаслідок чого ним пропущений передбачений ст.99 КАС України строк звернення до суду. Також не враховано вимоги ст.188 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Під час спільного проживання із стягувачкою позивач до суду про звільнення від сплати аліментів не звертався. Стягувачка з письмовою заявою про припинення стягнення аліментів на підставі виконавчого документа до відповідача не зверталась. Факт проживання подружжя в одному домоволодінні не є підставою для припинення стягнення аліментів з боржника.

Позивач його представник, представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 05.07.2004 Новоукраїнським районним судом на виконання рішення суду від 05.07.2004 у справі № 2-1598 виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину щомісячно, з 08.06.2004 і до повноліття ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3, а потім - по ј частини всіх видів заробітку, але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно до повноліття ОСОБА_4, до ІНФОРМАЦІЯ_4.

На момент видачі виконавчого листа позивач ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні) не працював.

05.07.2004 до начальника відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції надійшла письмова заява від ОСОБА_2 про звернення до виконання виконавчого листа відносно ОСОБА_1 про стягнення аліментів (а.с.111).

На підставі означеного листа відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05.07.2004 у справі № 2-1598, про що відповідно до ст.ст.18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою запропоновано боржнику добровільно виконати виконавчий документ (а.с.109).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в добровільному порядку виконавчий лист не виконав, дій по виконанню судового рішення не вчиняв.

05.09.2006 відповідачем для забезпечення виконання судового рішення від 05.07.2004 у справі № 2-1598 та з метою усунення можливості здійснення відчуження майна, на яке можливо звернути стягнення, на підставі ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (а.с.102).

13.06.2008 державним виконавцем складений акт, згідно якому зі слів сусідів боржник проживає разом із стягувачкою в її домоволодінні, вони ведуть спільне господарство. Земельний та майновий паї відсутні.

16.04.2011 державним виконавцем складений акт, згідно якому боржник за адресою вказаною у виконавчому документі зареєстрований, але не проживає.

22.12.2011 ОСОБА_1 подав на ім'я начальника відділу ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції письмові пояснення, в яких зобов'язався працевлаштуватися, про що повідомити відділ державної виконавчої служби, та гасити заборгованість по аліментах.

09.10.2009 начальником відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції затверджено довідку-розрахунок заборгованості по аліментах гр. ОСОБА_1 станом на 01.10.2009, за даними якої за період з червня 2004 року по вересень 2009 року загальна сума заборгованості гр. ОСОБА_1 по аліментах складає 14968,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачеві не повинен рахуватися розмір заборгованості по аліментам з 05.07.2004 по 01.10.2009, оскільки до цього часу позивач проживав з дружиною, подружжя вели спільне господарство, проживали однією сім'єю, тобто кошти позивача йшли на утримання сім'ї.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недійсність довідки-розрахунку від 01.10.2009 в частині розміру заборгованості по аліментах за період з 01.06.2004 по 01.10.2009.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на момент складення відповідачем оскаржуваної довідки-розрахунку заборгованості по аліментах порядок стягнення аліментів визначається законом.

Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

Відповідно до ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Заперечуючи проти визначеної відповідачем суми заборгованості, позивач посилається на неврахування відповідачем фактично виплачених позивачем аліментів під час спільного проживання із стягувачкою і фактичної заробітної плати позивача.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України).

За приписами ст.188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, спільне проживання позивача зі стягувачкою не є правовою підставою для звільнення позивача від сплати визначених йому судовим рішенням аліментів.

Докази, які б свідчили про добровільне виконання позивачем рішення суду про стягнення аліментів, зокрема, вчинення позивачем дій щодо відрахування аліментів з його заробітної плати за його власною ініціативою, в матеріалах справи відсутні, позивачем не подані.

Також позивачем не подані докази які б свідчили про отримання ним певного доходу, щоб вплинуло на розмір його заборгованості по аліментах.

Крім того, з наявних у справі документів виконавчого провадження вбачається, що стягувачка з письмовою заявою про припинення стягнення аліментів на підставі виконавчого листа від 05.07.2004, до відповідача не зверталась.

Інші обставини, за яких нарахування відповідачем заборгованості в довідці-розрахунку від 01.10.2009, є невірним, позивачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції задовольнити.

Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-11/2011 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко