Ухвала суду № 34087115, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.справа № 1170/2а-630/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новоженін І. Є.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 10.05.2012 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської

області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.12

у справі № 1170/2а-630/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281710 від 06.02.12,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просила визнати незаконним і скасувати рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - Дозвіл на проведення перевірки голови комісії з проведення реорганізації Кіровоградської ОДПІ, начальника ГВПМ - першого заступника начальника Кіровоградської ОДПІ, наданий на підставі доповідної записки № 17/1710 від 12.01.2012 щодо проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; визнати незаконним і скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, оформлене податковим повідомленням-рішенням № 0000281710 від 06.02.2012, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 18800,00 грн., у тому числі за основним платежем збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 12533,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6266,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка з порушенням вимог чинного законодавства, яке полягає у не надісланні позивачу запиту про надання інформації та надання часу для відповіді. Позивач також вказує, що правомірно включив до податкового кредиту операції з придбання товарів у ТОВ «Ріне» на загальну суму 12533,33 грн., оскільки всі операції по формуванню податкового кредиту підтверджені первинними документами, жоден із яких не був визнаний недійсним в судовому порядку. Крім того, визнання договорів нікчемними не належить до компетенції відповідача.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2012, провадження по справі у частині вимог щодо визнання незаконним і скасування рішення відповідача - Дозволу на проведення перевірки голови комісії з проведення реорганізації Кіровоградської ОДПІ, начальника ГВПМ - першого заступника начальника Кіровоградської ОДПІ, наданий на підставі доповідної записки №17/1710 від 12.01.2012 щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача - закрито.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000281710 від 06.02.2012.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.176), в якій, посилаючись на її необґрунтованість, просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду від 01.06.2012 у справі №1170/2а-630/12.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарські операції між ТОВ «Ріне» та його контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, зважаючи на викладене, відповідач вважає, що всі правочини ,укладені між позивачем та ТОВ «Ріне», здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, а відтак і податковий кредит сформовано на підставі неіснуючих, безтоварних операцій, які не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях, в результаті чого позивачем завищено дозволений податковий кредит на суму 12533,33 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ріне» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складений акт №11/1710/НОМЕР_1 від 23.01.2012 (а.с.7).

В акті зафіксовано порушення позивачем ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків та порушення п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованої суми податкового кредиту на 12533,33 грн., в тому числі за серпень 2011 року на 12533,33 грн.

Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Ріне» ґрунтується на висновках акту відповідача від 08.11.2011 №1195/1520/23694318 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ріне» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 31.08.2011», яким зафіксовано порушення ТОВ «Ріне» п. 3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 185.1 ст. 185, п.п. а) п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України; п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ріне», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже на думку службових осіб Кіровоградської ОДПІ, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". За твердженням Кіровоградської ОДПІ ТОВ «Ріне» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних вказаними в акті підприємствами у серпні 2011 року на суму 833957,69 грн., та безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року на вказану суму (а.с. 107-113).

На підставі акту перевірки №11/1710/НОМЕР_1 від 23.01.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000281710 від 06.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 18800,00 грн., в тому числі за основним платежем - 12533,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6266,67 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, законодавчою підставою не включення до складу податкового кредиту відповідних сум є не підтвердження придбання товарів (послуг) відповідними документами.

Матеріалами справи підтверджено, між ТОВ «Ріне» (продавець) та позивачем (покупець) укладені договори №454 від 02.08.2011, №455 від 04.08.2011, №534 від 31.08.2011, предметом яки є постачання товарів (побутової хімії).

Фактичне виконання договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківською випискою по рахунку позивача.

Вищенаведені документи містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та реалізації цих договорів контрагент позивача ТОВ «Ріне» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Ріне» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Наведені в акті перевірки обставини щодо відсутності у ТОВ «Ріне» реальної можливості поставити обумовлений договорами товар в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Посилання відповідача на факти, встановлені під час проведення перевірки ТОВ «Ріне», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в акті від 08.11.2011 №1195/1520/23694318, за встановлених вище фактичних обставин не можуть бути підставою для висновку про недійсність укладених договорів, а відтак й про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 12533,33 грн.

З огляду на приписи ст.528 ЦК України не встановлена наявність у ТОВ «Ріне» найманих працівників, рухомого та нерухомого майна, інших необхідних умов для фінансово-господарської діяльності, не свідчить про неможливість виконання вказаних вище договорів та відсутність ознак реальності операцій щодо придбання товару.

Вказані вище договори між позивачем та ТОВ «Ріне» не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Ріне» відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення суми податку на додану вартість 12533,33 грн. до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 у справі №1170/2а-630/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко