Постанова № 34086687, 10.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 910/10172/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Парненко А.А.

від відповідача - Біленко Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Боварія» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року (суддя Котков О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Вишневського Андрія Андрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»

про стягнення 10720,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП Вишневський А.А. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВзІІ «АВТ Баварія» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року позов був задоволений частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" на користь Фізичної особи-підприємця Вишневського Андрія Андрійовича основний борг - 850368,75 грн., 3% річних - 5381,78 грн. та судові витрати - 17115,01 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та недоведеністю обставин, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.08.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 10.09.2013 року.

Через відділ документального забезпечення до суду 09.09.2013 року від апелянта надійшло ряд клопотань, які були розглянуті колегією суддів в процесі розгляду апеляційної скарги.

Так, в клопотанні про залучення третьої особи до участі у справі Демчука А.П, який безпосередньо був покупцем автомобіля BMW F10535i xDrive судом було відмовлено, оскільки рішення суду по даному конкретному спору жодним чином не зачіпає законних інтересів та прав Демчук А.П.

Також представник відповідача заявив клопотання про виклик інженера дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в м. Києві для отримання пояснень стосовно проведеного дослідження причин пожежі на автомобілі. В задоволені даного клопотання судом також було відмовлено, оскільки відповіді на питання, які є важливими для відповідача, інженером були викладені у відповідному висновку.

Клопотання про призначення комплексної судової авто-технічної та пожежно-технічної експертизи, заявлене представником позовна також було відхилено, через ненадання останнім суду належних доказів необхідності проведення такої експертизи та можливості отримання нових вагомих доказів по справі.

Клопотання про витребування у позивача оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля BMW F10535i колегія суддів вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що інженером дослідно-випробувальної лабораторії при проведення дослідження було чітко встановлено, що автомобіль наданий на дослідження є саме тим автомобілем, що був проданий відповідачем Демчуку А.П.

Стосовно клопотання про зобов`язання позивача надати пояснення щодо обставин місця проведення та організації, що проводила роботи по встановленню аеродинамічного комплекту на автомобіль BMW F10535i. Суд, відмовляючи в його задоволенні, зважує на те, що надавати ті чи інші пояснення є правам сторони, а не її обов`язком.

Крім того, 10.09.2013 року до суду через відділ документального забезпечення надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі до вирішення апеляційним судом м. Києва цивільної справи, пов`язаної з розглядом даної господарської справи.

Проте, в процесі розгляду апеляційної скарги, а саме 10.10.2013 року, представник відповідача відмовився від даного клопотання, мотивуючи це тим, що відпала необхідність у здійсненні такої процесуальної дії.

В судове засідання, призначене на 10.10.2013 року представник позивача та представник відповідача з`явилися, дали усні та письмові пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.06. 2011 року між ТОВ з ІІ «АВТ Баварія» та Демчук Анастасієм Павловичем був укладений контракт № 11-994.

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти 1 (один) новий легковий автомобіль марки «BMW F10 535i xDrive», 2011 року виготовлення, об'єм двигуна 2979 см. куб, колір «Imperial Blue Brilliant Effect», VIN WBAFU71030C693664, найменування моделі, ціна та специфікація якого міститься в додатку № 1 від 01.06.2011 року, який є невід'ємною частиною контракту.

Як вбачається з пояснень представника позивача та не заперечується представником відповідача, 01.06.2011 року продавець поставив та передав, а покупець прийняв та оплатив визначений згідно умов контракту товар на суму 850386,75 грн.

26.09.2011 року на проїжджій частині за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 25 виникла пожежа автомобіля «BMW F10 535i xDrive».

Позивач вказує, що 26.04.2013 року покупець направив на адресу продавця вимогу б/н про відмову від контракту та повернення сплаченої за автомобіль грошової суми, однак на вимогу покупця останній належним чином не відреагував, коштів за товар не повернув.

07.05.2013 року між Демчук А.П. та Вишневським А.А. був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії).

За умовами п. 2 договору до нового кредитора Вишневського А.А. переходить право вимагати замість покупця Демчука А.П. від продавця повернення грошових коштів за контрактом у розмірі 850386,75 грн.

Грошові кошти за товар в розмірі 850386,75 грн. продавець ані покупцю, ані новому кредитору не повернув, а тому, за розрахунками позивача, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 850 386,75 грн.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову та не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначає, що у гр. Демчук Анастасія Павловича відсутнє право вимоги грошових коштів, та те, що істотність виявленого недоліку в аспекті вимог п. 12 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п. 8.7. контракту є недоведеною, а технічний висновок по дослідженню причин пожежі № 310 від 28.09.2011 року не можна вважати доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

01.06.2011 року покупець перерахував на рахунок продавця 850368,75 грн., що підтверджується квитанцією № 120110036, яка знаходиться в матеріалах справи.

Того ж дня продавець поставив та передав, а покупець прийняв визначений згідно умов контракту товар, що підтверджується складеним між сторонами актом прийому-передачі автомобіля № 11-582.

Відповідно до технічного висновку по дослідженню причин пожежі № 310 від 28.09.2011 року, проведеного інженером ДВЛ ГУ МНС України в м. Києві капітаном служби цивільного захисту - Брагін Є.В., причиною пожежі, яка сталася 26.09.2011 року в автомобілі «BMW F10 535i xDrive», державний реєстраційний номер АА 1511 АО, внаслідок короткого замикання електропроводів з кузовом автомобіля, є заводський дефект ізоляції, якого припустився виробник постраждалого автомобіля.

Як свідчать матеріали справи покупець направив на адресу продавця вимогу б/н від 03.11.2011 року про розірвання контракту та повернення сплаченої за автомобіль грошової суми.

Факт направлення вказаної вимоги позивачем підтверджується описом вкладення в цінний лист № 01135 06693240 та фіскальним чеком про оплату відправки № 7600 від 26.04.2013 року.

У відповідь на вимогу покупця у своєму листі № 720 від 15.12.2011 року продавець вказав про неможливість задоволення вимог на підставі технічного звіту.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано, що коштів по контракту за товар з істотним недоліком покупцю від продавця не надходило.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України).

07.05.2013 року між гр. Демчук Анастасієм Павловичем та ФОП Вишневський Андрієм Андрійовичем укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за умовами п. 2 якого до нового кредитора переходить право вимагати замість покупця від продавця повернення грошових коштів за контрактом у розмірі 850386,75 грн.

До нового кредитора переходить право вимоги покупця за договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3).

Колегією суддів не приймається як належний та допустимий доказ на якій посилається в своїх запереченнях представник позивача щодо відсутності у Демчука А.П. права відмови від договору, обґрунтовуючи це тим, що рішенням Голосіївського суду м. Києва від 09.08.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.09.2013 року було визнано відмову Демчука А.П. від контракту недійсною, виходячи з такого.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи рішення Голосіївського суду м. Києва та ухвала Апеляційного суду міста Києва, вони були постановлені 09.08.2013 року та 26.09.2013 року відповідно.

Рішення Господарського суду міста Києва по даному спору було прийнято 30.07.2013 року тобто на момент розгляду справи судом першої інстанції та винесення рішення суду вказані вище документи не були прийняті та чинні.

Крім того, факти встановлені у рішенні Голосіївського суду міста Києва можуть бути використані стороною у разі звернення останнього із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, але не можуть бути підставою для скасування рішення.

Стосовно заперечення представника відповідача стосовно права Демчука А.П. на відмову від договору, колегія суддів зазначає наступне.

За п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п.8.3 контракту вбачається, що гарантія на товар, проданий покупцю становить 2 (два) роки з дати передачі товару покупцю без обмеження пробігу .

Також, п.8.7 контракту № 11-994 від 01.06.2011 року встановлено, що у випадку, якщо недоліки є істотними та не застережними продавцем, покупець має право вимагати від продавця реалізації інших прав, передбачених ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів», та/або пп. 2, 3, 4 ч.1 ст. 708 ЦК України. При цьому під терміном «істотний недолік» розуміється недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення.

Як вбачається з тексту контракту, він за своєю правовою природою є договором приєднання, тобто його умови встановлені однією стороною, в даному випадку відповідачем ТОВ з ІІ «АВТ Баварія», в стандартній формі, а інша сторона, в даному випадку Демчук А.П., лише мав право укласти його шляхом приєднання, або відмовитися від укладання, без права запропонувати інші умови.

Тобто, складаючи даний контракт, вповноважені особи відповідача приводили його умови до норм чинного законодавства України станом на 2011 рік і, відповідно, саме відповідач надав право іншій стороні, в разі виникнення потреби, скористатися правом, встановленим сама п.4 ч.1 ст. 708 ЦК України (п.8.7 контракту).

Отже, представник відповідача заперечуючи в апеляційній скарзі проти існування у Демчука А.П. права відмови від контракту тим самим ставить під сумнів законність умов договору, складеного юристами, які стоять на захисті інтересів ТОВ з ІІ «АВТ Баварія».

Проте даний контракт є чинним та в установленому законом порядку не визнавався недійсним і не міг бути визнаний таким, оскільки є договором приєднання.

Крім того, відповідач, направляючи відповідь на вимогу Демчука А.П., у своєму листі не заперечував права останнього на відмову від контракту, а лише зазначав про необхідність доведення чи спростування факту заводського дефекту автомобіля, що є безпосередньо підставою для повернення Демчуку А.П. коштів сплачених ним за автомобіль «BMW F10 535i xDrive».(т,1 а.с. 32-33)

Також, представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву чітко зазначає, що контракт між відповідачем та Демчуком А.П. міг бути розірваний в односторонньому порядку виключно у випадку, коли право на односторонню відмову передбачено законодавством або ж безпосередньо у договорі. (т.2 а.с.5)

Як зазначалося вище, п.8.7 контракту, відповідач передбачив для іншої сторони (покупця) право такої відмови, посилаючись на п.4 ч.1 ст. 708 ЦК України, і відповідно, не обмежував права покупця лише ЗУ «Про захист прав споживачів».

Стосовно істотного недоліку товару, наявність якого заперечувалось представником відповідача, необхідно зазначити, що враховуючи пункт 8.7 контракту, а також інші матеріали справи, можна прийти до висновку, що пожежа, яка сталася на автомобілі позивача робить недопустимим його подальше використання відповідно до його цільового призначення, оскільки в першу чергу це ставить під сумнів питання безпеки використання автомобіля в подальшому в цілому.

Заперечення представника відповідача стосовно того, що пожежа сталася не на тому автомобілі, що був проданий за контрактом від 01.06.2011 року Демчуку А.П., спростовується листом відповідача на вимогу Демчука А.П. про розірвання договору, в якому відповідач не ставив під сумнів належність автомобіля і не заперечував неможливість виникнення такої події саме на автомобілях, які ними поставляються.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини істотного недоліку в автомобілі «BMW F10 535i xDrive», який виник саме з вини виробника, а саме: заводського дефекту ізоляції проводів в автомобілі, що і стало причиною пожежі вказаного товару 26.09.2011 року, з урахуванням відмови покупця від контракту і наявної вимоги з боку останнього щодо повернення сплаченої за товар грошової суми протягом встановленого гарантійного строку на товар, зважаючи на те, що з позовом до суду звертається позивач саме на підставі договору цесії, який у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та є чинним, а отже набуття новим кредитором права вимагати замість покупця від продавця повернення грошових коштів за контрактом у розмірі 850386,75 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 850368,75 грн. за товар є обґрунтованими та правомірно задоволеними судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок здійснений позивачем, враховуючи задоволення вимоги про стягнення основної суми боргу та прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по контракту щодо повернення коштів, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в межах заявленого періоду нарахування з урахуванням уточнень, 3% річних в розмірі 5381,78 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі № 910/10172/13.

Судом встановлено, що 22 червня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Адвокатська фірма АнГард» (Фірма або Виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг б/н, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги в процесі представництва його інтересів в господарському суді міста Києва про стягнення 982503,59 грн.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним договором замовник перерахував на користь виконавця грошові кошти в розмірі 96000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06.07.2012 року.

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвокат в розмірі - 96000 грн. суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретної фірми, яка надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 96000 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 855750,53 грн. і вона обґрунтовано була задоволена до стягнення Господарським судом міста Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Вишневського А.А., а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями « АВТ Баварія» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ТОВ з ІІ «АВТ Баварія» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року у справі № 910/10172/13- без змін.

Матеріали справи № 910/10172/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.