Постанова № 34086673, 10.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9772/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Вакулюк Д.С.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Гура Р.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКАС"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.07.2013р.

у справі №910/9772/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКАС"

про зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" (далі - відповідач) повернути позивачу земельну ділянку площею 0,23 га, вартістю 17 454 484,53 грн., кадастровий номер 8000000000:91:175:0013, яка розташована на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідач не повернув земельну ділянку, що є порушенням вимог діючого законодавства і відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" стало передумовою для зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- відповідач не порушував інтересів держави в особі позивача;

- постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386, яким було визнано укладеним договір оренди спірної земельної ділянки;

- на даний час відповідач є землекористувачем земельної ділянки, а не орендарем за договором оренди, що виключає його обов'язок звільнити земельну ділянку саме внаслідок закінчення строку дії договору;

- на спірній земельній ділянці розташовано належне відповідачу на праві власності нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9772/13 позов було задоволено, зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,23 га, вартістю 17 454 484,53 грн., кадастровий номер 8000000000:91:175:0013, яка розташована на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва. Присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9772/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- поза увагою місцевого господарського суду були залишені судові рішення у справі №17/386-36/14-51/167-34/114-10/544;

- у зв'язку зі скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386, яким було визнано укладеним договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем і відповідачем, вказаний договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породжує прав та обов'язків для сторін цього договору, а тому останній не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку його дії;

- судом не було з'ясовано обставини, щодо наявності у відповідача права користування земельною ділянкою;

- поза увагою суду було залишено положення ст. 187 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2013р.

04.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.10.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та в додаткових письмових поясненнях, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9772/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 10.10.2013р. представник прокуратури заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

26.06.2007р. позивачем було прийнято рішення №994/1655 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „ДОКАС" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва" (том справи - 1, аркуші справи - 15-16), яким, зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва;

- передано відповідачу, за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва (лист-згода від 09.03.2007р. №352, інвестиційний договір про реконструкцію нежитлового будинку від 30.08.2006р. №20) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вказаного рішення відповідач направив позивачу на підписання проект договору оренди земельної ділянки. Оскільки проект договору позивачем підписаний не був, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про укладання договору оренди земельної ділянки на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386 (том справи - 1, аркуші справи - 17-24) вищевказаний позов було задоволено, визнано укладеним, з дня набрання судовим рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас" в редакції, яка була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас" 30.08.2007р. та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004р., а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором. Окрім того, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас", у встановленому порядку.

19.12.2007р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №91-6-00736 було зареєстровано договір оренди спірної земельної ділянки між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" (том справи - 1, аркуші справи - 25-30).

За умовами вищевказаного договору оренди (п.п.1.1, 2.1, 3.1) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007р. №994/1655 за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором. Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва; розмір - 2232 кв. м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013. Договір укладено на 5 років.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду погоджені в розділі 6 Договору, згідно з яким передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Після припинення дії цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 договору).

У відповідності до п.8.4 Договору оренди орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії цього договору.

В п.11.3 Договору оренди передбачено, що останній припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.04.2013р. №05707-8456 (том справи - 1, аркуш справи - 33) договір оренди спірної земельної ділянки станом на 25.04.2013р. у Департаменті земельних ресурсів не знятий з реєстрації. Термін дії вказаного договору закінчився 19.12.2012р. Станом на 25.04.2013р. від відповідача клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки не надходило.

Позивач і прокуратура просили суд зобов'язати відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку, посилаючись на те, що Договір оренди припинив свою дію 19.12.2012р. і не був поновлений на новий строк. Однак не дивлячись на це, відповідач не повернув земельну ділянку позивачу. На думку прокуратури та позивача безпідставне утримання земельної ділянки відповідачем порушує права та інтереси територіальної громади Шевченківського району м. Києва, яку представляє позивач.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ст. 16 Закону України „Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку.

З наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі від 19.12.2007р. вбачається, що відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 2232 кв. м., розташовану на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013 (том справи - 1, аркуш справи - 32).

Заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що 13.03.2009р. та 03.06.2010р. ним було укладено договори купівлі-продажу з Ященко С.В. і Долеско А.О., на підставі яких відповідач придбав нежитлові будинки, розташовані по вул. Рейтарській, 16-Б та 18-Б (том справи - 1, аркуші справи - 75-77). Тобто, за твердженням відповідача, він є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, а тому використовує цю земельну ділянку на законних підставах.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відповідно до ч.2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України до набувача об'єкту нерухомості переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, у випадку набуття права користування цією земельною ділянкою попереднім власником нерухомості.

З наведеного вище випливає, що передумовою набуття права користування землею є надання її в користування у встановленому законодавством порядку до відчуження відповідного об'єкту нерухомості. Натомість з матеріалів справи, а саме рішення позивача №994/1655 від 26.06.2007р. "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва" вбачається, що відповідач набув право користування спірною земельною ділянкою не з дати укладання договорів купівлі-продажу від 13.03.2009р. та від 03.06.2009р, а з дня прийняття позивачем рішення №994/1655 від 26.06.2007р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В своєму рішенні місцевий господарський суд зазначав про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОКАС" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги було задоволено повністю. Вирішено вважати укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили договір оренди земельної ділянки площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОКАС" та Київською міською радою. Окрім того, зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати названий договір з усіма його додатками.

19.12.2007р. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №91-6-00736 було зареєстровано спірний договір оренди земельної ділянки зі строком його дії - 5 років.

Задовольняючи позовні вимоги у справі №910/9772/13, місцевий господарський суд зазначав про те, що строк дії договору оренди закінчився 19.12.2012р. (через п'ять років після його державної реєстрації), але в порушення умов договору земельна ділянка відповідачем повернута не була.

При цьому, поза увагою місцевого господарського суду залишилась постанова Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. у справі №17/386, якою було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007р. у справі №17/386 про визнання договору оренди укладеним, проте на час винесення цієї постанови реєстрація договору оренди вже була здійснена.

Тобто, наслідком скасування судового рішення, яким було визнано договір укладеним, є скасування державної реєстрації цього договору та припинення його дії.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, дія договору оренди припинилась не 19.12.2012р., як зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, а 25.11.2009р. - з дня винесення Вищим господарським судом України постанови від 25.11.2009р. у справі №17/386.

Колегією суддів враховано, що на вищенаведені обставини звертав увагу суду відповідач в своїй апеляційній скарзі. Однак хоча ці обставини і не були враховані судом першої інстанції під час розгляду справи №910/9772/13, але це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Оскільки на час звернення позивача та прокуратури з позовом до Господарського суду міста Києва та розгляду цієї справи відповідачем не доведено наявності правових підстав для використання спірної земельної ділянки, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи апеляційний суд не знайшов підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9772/13, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. у справі №910/9772/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9772/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Новіков М.М.