Рішення № 34086323, 07.10.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 915/1284/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»

54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19 а

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

АДРЕСА_1

АДРЕСА_2

Про: стягнення заборгованості в сумі 5 832 612,43 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Пташник А.А., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 22.07.13 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача загальну заборгованість за кредитним договором № 010/42-2/12-114 від 26.10.2012 р. в сумі 5 832 612,43 грн., із яких: борг за кредитом - 5 400 000,00 грн., борг за відсотками - 389 465,75 грн., пеня за порушення умов договору - 6 868,66 грн. та штрафи за порушення умов договору - 36 278,02 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов генерального кредитного договору № 010/01-02/07-104 від 21.12.2007 року (та додаткових угод до нього), умов пунктів 1.1, 2.1, 6.1, 13.3.2, 10.2.4, 10.2.1 кредитного договору № 010/42-0-2/12-114 від 26.10.2012 р., додаткової угоди № 010/42-0-2/12-114/1 від 28.02.2013 р., банківських виписок, претензії - вимоги про усунення порушення основного зобов'язання № 140-7-0-00-421 від 23.05.13 р., іпотечного договору від 30.10.2009 р., договору поруки № 12/01-02/09-104 від 02.06.09 р., акту про перевірку цільового використання кредиту, договору № 03/05/15/101251 від 21.12.2007 р. на здійснення розрахунково-касового обслуговування, норм ст.ст. 536, 1050, 1048, 1049, 1054, 525, 526 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач за час користування кредитом неодноразово порушував умови кредитних договорів, претензію залишив без відповіді та задоволення, до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку не погасив.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, відзив по суті позову так і не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотній стороні судових ухвал та поштові повідомлення.

Але, 07.10.13 р. відповідач через канцелярію суду надав заяву, в якій просить справу без його участі не розглядати, направити на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі та повідомити про час і дату слухання справи.

Дослідивши викладене в заяві, суд не вбачає можливих підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахування особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позов надійшов до суду 22.07.2013 р., тобто двомісячний строк сплив би 22.09.13 р. Ухвалою від 20.08.13 р. суд продовжив розгляд справи на 15 днів. Отже, останній день розгляду даної справи згідно з законом - 07.10.2013 р.

Судові ухвали були скеровані відповідачу на адресу, яку надав позивач, та яка, до речі, фігурує на кредитних договорах та додатків до них.

Відповідно ж до умов п. 5.7 генерального кредитного договору № 010/01-02/07-104 від 21.12.2007 р. позичальник взяв на себе зобов'язання: письмово повідомляти кредитора про внесення змін в установчі документи, зміни юридичної та фактичної адреси, номера контактного телефону, зміни реквізитів, про відкриття (закриття) поточних рахунків в інших банках не пізніше 5 днів з часу настання таких змін.

Крім того, пунктом 14.5 кредитного договору передбачено, що сторони повинні своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.

Відповідних повідомлень, за твердженнями представника позивача банківська установа від відповідача не отримувала.

Водночас, судом звернуто увагу на те, що згідно зі штампом вхідної кореспонденції заява, власноручно підписана підприємцем, була здана відповідачем нарочно до канцелярії суду 07.10.2013 р. о 09-01 год., а засідання було призначено на ту ж дату о 09-10 год.

Крім цього, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, виходячи з сукупності вищенаведених обставин, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

07.10.13 р. суд, за результатами розгляду справу, на підставі ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого виступає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ФОП ОСОБА_3 було укладено генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-104.

На протязі 2008-2012 р.р. між сторонами були укладені додаткові договори до генерального кредитного договору № 010/01-02/07-104 від 21.12.2007 р.

Також, до цього генерального кредитного договору сторони укладали додаткові угоди № 010/01-02/07-104/15 від 07.01.12 р., 010/01-02/07-104/16 від 28.04.12 р., № 010/01-02/07-104/17 від 18.10.12 р., № 010/01-02/07-104/18 від 26.10.12 р., № 010/01-02/07-104/19 від 28.02.13 р.

26 жовтня 2012 року між сторонами був укладений кредитний договір № 010/42-0-2/12-114 в рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-104, за умовами якого, банк, як кредитор, зобов'язався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 5 400 000,00 грн., а відповідач, як позичальник, зобов'язався використати його за цільовим призначенням виконати усі обов'язки, що виникають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 1.4 вказаного кредитного договору визначено кінцевий строк погашення кредиту позичальником 18 жовтня 2013 р. (останній день строку кредиту). Кінцевий термін надання кредиту - 18 вересня 2013 р. (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання траншу кредиту).

Кредит було надано позичальнику на фінансування витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, а саме придбання сировини та матеріалів, оплата товарів та послуг, інші поточні потреби, пов'язані з господарською діяльністю позичальника, а також, виплатою заробітної плати та сплати обов'язкових платежів в Державний бюджет, пов'язаних з виплатою заробітної плати, за винятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів позичальника.

Розділом 5 кредитного договору передбачено, що обов'язковою умовою надання кредиту позичальнику є відкриття поточного рахунку, в АТ «Райффайзен Банк Аваль». На умовах договору, на підставі письмової заяви позичальника, в якій повинно зазначатись конкретне цільове призначення кредитних коштів, після виконання позичальником обов'язкових умов вказаних в пунктах 2.4, 5.1 та статті 4 договору, кредитор зобов'язаний надати кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника № 26003101923 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 326182 для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктом 6.1 сторони кредитного договору обумовили, що позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості у відповідності до графіка.

Графіком зменшення ліміту кредитування визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит до 18 жовтня 2013 р.: з 26 жовтня 2012 р. по 17 вересня 2013 р. включно, 5 400 000,00 грн.; з 18 вересня 2013 р. по 17 жовтня 2013 р., включно 2 000 000,00 грн.; з 18 жовтня 2013 р. 0,00 грн.

Розділом 4 кредитного договору № 010/42-0-2/12-114 передбачено, що виконання зобов'язань позичальника, що виникають за договором, забезпечується відповідно до договорів забезпечення: заставою/іпотекою: нежитлових приміщень (складських, офісних, виробничих) загальною площею 487,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та належать майновому поручителю громадянину ОСОБА_5 на праві власності; житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, що належить майновому поручителю громадянину Україні ОСОБА_5 на праві власності; лінії по виробництву хлібних сухариків (9 од. обладнання), що належить позичальнику на праві власності; товарів в обігу (продукція т/м «Оболонь», «Фрутс», «Арабелла» тощо), що належить позичальнику на праві власності; автомобіля марки NISSAN, модель INFINITI, тип легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянці ОСОБА_3 на праві власності.

Підпунктом 10.1.4 пункту 10.1 кредитного договору сторони встановили, що у разі настання обставин дефолту, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів: вимагати дострокового повного/частково погашення заборгованості.

Кредитор вправі скористатись правами, зазначеними в пункті 10.1 договору та пред'явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема в таких випадках: порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору (п. 14.1 кредитного договору).

28.02.2013 р. сторони уклали додаткову угоду № 010/42-02/12-114/1, якою виклали п.п. 9.4, 9.5 в іншій редакції.

18.03.2008 р. між сторонами був укладений договір застави товарів в обігу № 010/01-02/07-104/2.

18.03.2008 р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна.

13.10.2009 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, що діє як майновий поручитель за фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, був укладений іпотечний договір.

Також, 02 червня 2009 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, був укладений договір поруки № 12/01-02/09-104.

За змістом ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов кредитного договору банк перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника на загальну суму 5 400 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 26.10.2012 р. по 01.07.2013 р. та не спростовано в судовому засіданні.

Але, як стверджує позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення часткового погашення кредиту та щодо сплати відсотків за користування кредитом відповідно до графіку, тому вважає, що станом на 01.07.2013 р. загальна заборгованість відповідача перед банківською установою складає в розмірі 5 832 612,43 грн.: 5 400 000,00 грн. - борг за кредитом; 389 465,75 грн. - борг за відсотками; 6 868,66 грн. - пеня за порушення умов договору; 36 278,02 грн. - штрафи за порушення умов договору.

Позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням умов кредитного договору на адресу відповідача 23.05.13 р. була направлена претензія-вимога про усунення порушення основного зобов'язання № 140-7-0-00-421, але ця претензія була залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дослідивши та оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані позивачем докази, суд дійшов висновку про завчасне, а отже - помилкове звернення позивача до суду з вимогою стягнути з позичальника достроково борг за кредитом в розмірі 5 400 000,00 грн.

Так, з тексту претензії № 140-7-0-00-421 від 23.05.13 р., саме на яку в обґрунтування задоволення позовних вимог посилається позивач, не вбачається взагалі вимоги щодо виконання позичальником умов пунктів кредитного договору № 10/42-0-2/12-114 щодо дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

В зазначеній претензії банк лише пропонує позичальнику у добровільному порядку виконати зобов'язання за вищевказаним кредитним договором протягом тридцяти календарних днів з дати отримання цієї претензії - вимоги про усунення основного зобов'язання та погасити банку прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 215 063,74 грн.

За правилами ст. 34 та абз. 1 ст. 36 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, всупереч вищевказаним пунктам кредитного договору та норм статті 1050 ЦК України, в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про те, що банк вимагав від позичальника саме дострокового повного/часткового погашення заборгованості, та ухилення відповідача від виконання обов'язків щодо дострокового погашення боргу.

Крім цього, текст позовної заяви № 140-7-0-00-523 від 1107.2013 р. не містить посилання позивача на умови пункту 10.1.4 кредитного договору, відсутнє обґрунтування настання дефолту по спірним відносинам та, враховуючи кінцевий строк погашення кредиту - 18.10.2013 року не йде мова про дострокове повернення кредитних коштів в розмірі 5 400 000,00 грн.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги умови кредитного договору, норми діючого законодавства, якими врегульовані правовідносини сторін у сфері зобов'язального права, договірних зобов'язань та, зокрема кредитних правовідносин, суд вважає вимоги позивача, щодо дострокового стягнення боргу за кредитом в розмірі 5 400 000,00 грн. необґрунтованими та недоведеними, непідтвердженими належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту (тілом кредиту) задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 кредитного договору сторони дійшли згоди, що плата за користування кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22,5 % річних. Під фіксованою процентною ставкою сторони розуміють процентну ставку, яка не може змінюватись в односторонньому порядку протягом дії договору. Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок № 206874530 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182, або на інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому робочому дню місяця; в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - за період з передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту. Нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника протягом всього строку її наявності. При розрахунку процентів враховується день виникнення основної заборгованості, день повного погашення основної заборгованості не враховується.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач сплатив банку проценти за кредит з 28.10.12 р. по 27.03.13 р. в загальній сумі 346 434,15 грн. Після березня 2013 року надходжень грошових коштів по відсоткам від позичальника до кредитора не було.

За приписами ст.ст. 509, 526, п.1 ст. 503 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у строки та обсягах, встановлених договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за порушення умов кредитного договору щодо сплати щомісячно процентів за кредитом, позичальнику цілком правомірно нараховано банком до стягнення за період з 26.10.2012 р. по 25.06.2013 р. борг за відсотками в розмірі 389 465,75 грн.

Отже, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Крім вищенаведених вимог, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення умов договору за період з 26.10.2012 р. по 25.06.2013 р. в розмірі 6 868,66 грн. та штраф в сумі 36 278,02 грн. за невиконання умов кредитного договору в частині нецільового використання кредиту.

Статтею 13 кредитного договору - «Відповідальність сторін» сторони узгодили, що позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому: за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним; у разі виявлення фактів нецільового використання кредиту штраф в розмірі 25% від суми кредиту, яка була використана не за цільовим призначенням. Визначені пунктом 13.3 договору пені, штрафи та неустойки підлягають сплаті позичальником протягом 15 банківських днів з дати відправлення кредитором відповідної письмової вимоги, які зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені, штрафів або неустойки не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов'язання. Всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а у разі неможливості їх вирішити шляхом переговорів - у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Беручи до уваги зазначені умови кредитного договору суд з'ясував, що в матеріалах даної справи взагалі відсутні належні докази, які б свідчили про направлення кредитором письмової вимоги щодо стягнення з позичальника пені та штрафу.

Крім цього, надані позивачем та залучені до матеріалів справи документальні докази, в підтвердження нецільового використання кредиту відповідачем, також суд не вважає належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Так, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачений обов'язок кожної сторони вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечуються заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин.

Позивач по даній справі не довів суду порушення відповідачем його прав щодо виконання останнім умов статті 13 кредитного договору.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши заявлені підстави позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а, код ЄДРПОУ 24779442) 389 465,75 грн. - боргу за відсотками та 4 595,38 грн. судового збору.

3. В задоволенні інших частин позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя О.Г. Смородінова