Рішення № 34086320, 07.10.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 915/1525/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055

до відповідача Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства, вул. 11-а Лінія, 80, м. Миколаїв, 54028

про стягнення заборгованості договором № 44/540 від 26.09.2009 року про постачання електричної енергії в сумі 112 657, 26 грн., в тому числі: 111 777, 52 грн. - боргу за активну електроенергію; 641, 40 грн. - пені; 137, 44 грн. - 3% річних; 100, 90 грн. - інфляційних нарахувань

за участю представників сторін

від позивача Штокало Олена Володимирівна, довіреність № 01/33-394 від 26.12.2012 року;

від відповідача Сокол Інесса Борисівна,довіреність № 275 від 17.09.2013 року.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства про стягнення заборгованості договором № 44/540 від 26.09.2009 року про постачання електричної енергії в сумі 112 657, 26 грн., в тому числі: 111 777, 52 грн. - боргу за активну електроенергію; 641, 40 грн. - пені; 137, 44 грн. - 3% річних; 100, 90 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 17.09.2013 року.

В судовому засіданні 17.09.2013 року оголошувалась перерва до 07.10.2013 року.

В судовому засіданні 07.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" в особі філії міста Миколаєва, правонаступником якого є ПАТ "Миколаївобленерго", та Комунальним спеціалізованим монтажно-експлуатаційним підприємством було укладено договір № 44/540 від 26.09.2009 року про постачання електричної енергії (далі - Договір).

В преамбулі договору № 44/540 від 26.09.2009 року та у п. 2.1 Договору зазначено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватись Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), іншими чинними законодавчими актами України.

На підставі вищевказаного Договору позивач відпустив відповідачу активної електричної енергії за період з липня 2013 року по серпень 2013 року у кількості 91 370 кВт.г. на суму 111 777, 52 грн., враховуючи ПДВ.

Зобов'язання щодо здійснення розрахунку відповідач належним чином не виконував, в зв'язку з чим у відповідача станом на 28.08.2013 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергію, розмір якої складає 111 777, 52 грн., враховуючи ПДВ.

Позивачем також зазначено, що відповідно до п. 4.2.1 Договору споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України та умови Договору позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, заявлену до стягнення.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2013 року позовні вимоги не визнав. 13.09.2013 року від відповідача надійшов відзив по суті позовної заяви (арк. справи 48), в якому зазначено, що згідно з договорами № 66 від 08.02.2013 року та № 88 від 21.02.2013 року про закупівлю послуг за державні кошти з Департаментом житлово-комунального господарства, Комунальне спеціалізоване монтажно-експлуатаційне підприємство надає послуги з утримання світлофорних об'єктів в м. Миколаєві. В утримання світлофорів входить і оплата електроенергії що використовуються ними.

Станом на 13.09.2013 року заборгованість Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради відповідачу складає 456 119, 80 грн. Платіжні доручення ДЖКГ не оплачені Державною казначейською службою, що і є причиною несплати за електроенергію.

Відповідач у поданому суду відзиві вказує, що заборгованість за спожиту електроенергію буде погашена при отриманні коштів від Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Крім того, в судовому засіданні 07.10.2013 року представником відповідача було подано суду заяву про долучення доказів із доданою копією гарантійного листа вих. № 292 від 07.10.2013 року та копією платіжного доручення № 317 від 07.10.2013 року. Подані докази долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні 07.10.2013 року представник відповідача просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 111 777, 52 грн. - боргу за активну електроенергію у зв'язку зі сплатою боргу, і як наслідок, відсутністю предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з Державної акціонерної Енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення Загальних зборів.

Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (арк. справи 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (арк. справи 43).

Судом встановлено наступне.

26.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго") (далі - позивач, постачальник) та Комунальним спеціалізованим монтажно-експлуатаційним підприємством (далі - відповідач, споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 44/540 (далі - Договір) та додатки до нього (арк. справи 10-24).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України;

Відповідно до п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до умов вказаного договору ПАТ "Миколаївобленерго", як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства, з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору позивач зобов'язався виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.3.3 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно д п. 1 Додатку № 4 до Договору сторони домовились, що відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 25 числа і в цей день повідомляє про них постачальнику по встановленій Додатком № 4 до Договору формі.

В Договорі про постачання електричної енергії № 44/540 від 26.09.2009 року (п. 9.1 Договору) сторони погодили, що додатки до цього договору № 1, 1а, 2, 4, 5, 8, 10, 11, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності, акт про пломбування, акт параметризації електролічильників (при наявності), погоджений графік погашення заборгованості (при наявності), акт екологічної, аварійної та технологічної броні (при наявності) є невід'ємними частинами цього договору.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за період з липня по серпень 2013 року позивач відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 91 370 кВт.г. на загальну суму 111 777, 52 грн., що підтверджується Звітами про використану електричну енергію за період з липня по серпень 2013 року, а саме: звіт про використану електричну енергію за липень 2013 року (арк. справи 32); звіт про використану електричну енергію за серпень 2013 року (арк. справи 35).

Звіти про використану електричну енергію підписані уповноваженими особами (відповідальним за електрогосподарство) та керівником відповідача, а також скріплені печаткою.

В свою чергу, постачальник ПАТ "Миколаївобленерго" виставив відповідачу рахунки на оплату за спожиту активну електричну енергію за період з липня по серпень 2013 року на загальну суму 111 777, 52 грн., а саме: № 44540/7/1 від 25.07.13 року на суму 58 381, 72 грн. та № 44/540/8/1 від 23.08.13 року на суму 53 395, 80 грн. (арк. справи 33, 37).

Факт отримання відповідачем рахунків за липень-серпень 2013 року підтверджується підписом повноважного представника відповідача. Факт отримання рахунків не заперечується самим відповідачем.

Сума за спожиту активну електроенергію була сплачена відповідачем в повному обсязі 07.10.2013 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 317 від 07.10.2013 року (арк. справи 60).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.13 року припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 111 777, 52 грн. за спожиту електроенергію у липні-серпні 2013 року у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному спеціалізованому монтажно-експлуатаційному підприємству:

- 137, 44 грн. - три проценти річних від суми заборгованості за активну електроенергію, спожиту в травні та червні 2013 року. Нарахування здійснено з 25.06.2013 року по 25.07.2013 року.

- 100, 90 грн. - інфляційних витрат від суми заборгованості за активну електроенергію, спожиту з січня по травень 2013 року. Нарахування здійснено з 01.05.2013 року по 03.06.2013 року.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. справи 40-42). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних та інфляційні витрати правомірно нараховані позивачем.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Позивачем ПАТ "Миколаївобленерго" нараховано відповідачу Комунальному спеціалізованому монтажно-експлуатаційному підприємству 641, 40 грн. - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії, спожитої за період з травня по червень 2013 року. Пеню нараховано з 25.06.2013 року по 25.07.13 року.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 39). Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, то слід зазначити наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено 2 253, 15 грн. судового збору, що підтверджується оригіналами платіжних доручень № 1416 від 29.08.2013 року (арк. справи 5) та № 692 від 16.05.2013 року (арк. справи 6).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.13 року припинено провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за липень-серпень 2013 року в сумі 111 777, 52 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України у зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за липень-серпень 2013 року в сумі 111 777, 52 грн.

Стягнуто з відповідача Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" 2 235, 55 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 17, 60 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625 ЦК України, ст. 193, 230-232, 275, 276 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про судовий збір", Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року № 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.96 року за № 417/1442, ст. 33, 34, 44, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до відповідача Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства в частині стягнення 641, 40 грн. - пені; 137, 44 грн. - 3% річних; 100, 90 грн. - інфляційних нарахувань.

Стягнути з відповідача Комунального спеціалізованого монтажно-експлуатаційного підприємства, вул. 11-а Лінія, 80, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 13845696) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Чигрина, 94, м. Миколаїв, 54055 (на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ "Приватбанк", МФО 326610, код ЄДРПОУ 24789699):

- 641, 40 грн. (шістсот сорок одна грн. 40 коп.) - пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії за період з 25.06.2013 року по 25.07.13 року.

- 137, 44 грн. (сто тридцять сім грн. 44 коп.) - три проценти річних від суми заборгованості за активну електроенергію, нарахованих за період з 25.06.2013 року по 25.07.2013 року;

- 100, 90 грн. (сто грн. 90 коп.) - інфляційних витрат від суми заборгованості за активну електроенергію, нарахованих за період з 01.05.2013 року по 03.06.2013 року;

- 17, 60 грн. (сімнадцять грн. 60 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2013 року

Суддя Е.М. Олейняш