Рішення № 34081316, 10.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/6073/ 13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 620/592/13-ц Огієнко Д.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 10 серпня 2007 року між банківською установою (на той час: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 014/134578/3157/73, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 17 606,00 дол. США з кінцевим строком його повернення 09 серпня 2014 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,50 % річних.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_3 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором того ж дня, тобто 10 серпня 2007 року, між позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 014/134578/3157/37/2, згідно якого остання поручилась перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяла на себе солідарну з нею (боржником) відповідальність за їх невиконання.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 014/134578/3157/73 від 10.08.2007 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_3 кредит у вищезазначеному розмірі, однак остання узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 27 травня 2013 року утворилась значна кредитна заборгованість, загальний розмір якої становить 7 950,47 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 63 548,11 грн.) та складається із заборгованості по тілу кредиту - 6 050,58 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 48 362,29 грн.), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 466,96 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 3 732,41 грн.), а також пені в розмірі 1 432,93 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 11 453,41 грн.), нарахованої банком за прострочку виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів на погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_3 фактично припинила виконувати свої зобов'язання по обслуговуванню кредиту, а письмові вимоги банку про повернення запозичених кредитних коштів, що були направлені на адресу позичальниці ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_4, позитивних наслідків не дали, оскільки в добровільному порядку повертати банківській установі отриманий кредит останні не бажають, позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд у примусовому порядку стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, на його користь кредитну заборгованість за Кредитним договором № 014/134578/3157/73 від 10.08.2007 року в загальному розмірі 63 548,11 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі.

У судове засідання суду першої інстанції представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явився та просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явились.

При цьому відповідачка ОСОБА_3 подала до суду свої письмові заперечення проти заявленого позову, в яких не оспорюючи як самого факту існуючої перед банківською установою кредитної заборгованості так і її розміру, між тим просила суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що виконання нею своїх кредитних зобов'язань було забезпечено й заставою рухомого майна, а саме: легкового автомобіля «MITSUBISHI LANZER - 1,6», придбаного за кредитні кошти та який на теперішній час затриманий та арештований державною виконавчою службою з метою його реалізації в рахунок погашення її кредитної заборгованості перед банком.

Заочним рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача кредитну заборгованість за Кредитним договором № 014/134578/3157/73 від 10.08.2007 року в загальному розмірі 63 548,11 грн.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заявлених до відповідачки ОСОБА_4, як поручителя позичальниці ОСОБА_3, судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі - стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати, понесені ним по справі, а саме: 635,48 грн. судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду.

Не погодившись частково із таким рішення районного суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідачки ОСОБА_4, як солідарного боржника з позичальницею ОСОБА_3, та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду в оскаржуваній частині судового рішення обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до безпідставної відмови в задоволенні позовних вимог банківської установи, заявлених до відповідачки ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заявлених до відповідачки ОСОБА_4, як поручителя позичальниці ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що банківською установою вимоги до поручителя ОСОБА_4 про сплату виниклої кредитної заборгованості, як те передбачено п. 5 укладеного між ними Договору поруки № 014/134578/3157/37/2 від 10.08.2007 року, не пред'являлась.

Однак, із таким висновком районного суду судова колегія погодитись не може, позаяк цей висновок суперечить матеріалам справи та не ґрунтується на законі.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено по справі, 10 серпня 2007 року між позивачем - «Райффайзен Банк Аваль» (на той час: ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 014/134578/3157/73, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 17 606,00 дол. США з кінцевим строком його повернення 09 серпня 2014 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,50 % річних.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_3 зобов'язувалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

В забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором того ж дня, тобто 10 серпня 2007 року, між банківською установою та відповідачкою ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 014/134578/3157/37/2, згідно якого остання поручилась перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяла на себе солідарну з нею (боржником) відповідальність за їх невиконання.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позичальниця ОСОБА_3 з жовтня 2012 року припинила виконувати свої кредитні зобов'язання (а.с. 13, 14).

Факт невиконання позичальницею ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати щомісячних платежів на погашення отриманого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, останньою визнається й не заперечується, а сам розмір існуючої кредитної заборгованості, нарахованої банком, стороною відповідачів не спростований.

З матеріалів цивільної справи також вбачається, що 25 квітня 2013 року банківська установа, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та умовами п. 6.5 Кредитного договору № 014/134578/3157/73 від 10.08.2007 року, направила позичальниці ОСОБА_3 рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове погашення отриманого нею кредиту в повному обсязі, однак ця вимога банку залишилась позичальницею не виконаною (а.с. 9, 10).

При цьому сам факт не направлення такої вимоги поручителю ОСОБА_4, як те передбачено п. 5 укладеного між нею та банківською установою Договору поруки № 014/134578/3157/37/2, не позбавляє банківську установу права вимагати примусового стягнення виниклої кредитної заборгованості з позичальниці ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_4, як солідарних боржників у судовому порядку, оскільки строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого порукою ОСОБА_4 ще не настав, умови п.п. 5, 6 Договору поруки передбачають лише можливість вирішення конфлікту з приводу дострокового погашення отриманого кредиту в добровільному, позасудовому порядку, а підстави для припинення поруки, які передбачені ст. 559 ЦК України, в даному випадку відсутні.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, заочне рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року в оскаржуваній його частині не може бути визнане правильним, законним, а тим паче справедливим, в зв'язку з чим судова вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заявлених до відповідачки ОСОБА_4, та задовольнивши позовні вимоги банківської установи в повному обсязі, стягнути існуючу кредитну заборгованість за Кредитним договором № 014/134578/3157/73 від 10 серпня 2007 року в зазначеному вище розмірі з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як солідарних боржників.

Що ж стосується питання розподілу судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, |з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 553, 554 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4, 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Заочне рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 31 липня 2013 року - змінити.

Скасувати це судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», заявлених до ОСОБА_4.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість за Кредитним договором № 014/134578/3157/73 від 10 серпня 2007 року в загальному розмірі 63 548 (шістдесят три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з кожної окремо, судові витрати, понесені ним по справі, а саме: по 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 61 коп. судового збору, сплаченого банківською установою при зверненні до судів першої та апеляційної інстанцій.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: