Ухвала суду № 34079886, 03.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р. Справа № 180998/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Мазана О.І., відповідача Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3246/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001432300/300 від 21.03.2012 року та №0001442300/302 від 21.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем помилково зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ та порушення позивачем вимог п.5.1 п.5.2.1 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток, оскільки, усі первинні бухгалтерські документи, а саме, договір про вантажно - розвантажувальні роботи, акт виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення є належним чином оформлені та відображені у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, зазначив, що акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях відповідача щодо фіктивності правочинів, які не підкріплені жодними належними доказами, а відсутність у відповідача на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для визнання угод нікчемними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова №0001432300/300 від 21.03.2012 року та №0001442300/302 від 21.03.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема зазначає, що у контрагента позивача ПП «Ново - Ком» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності в силу незначної чисельності персоналу, оборотних коштів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізованих товарів. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 28.11.2011р. №1211 та на підставі ст. 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ» з питань взаєморозрахунків з ПП «Ново - Ком» за період з 01.11.2010р. по 30.04.2011р, за результатами якої складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.02.2011р. №268/23-118/36992710, яким встановлено порушення п. 198.3, п. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 33680 грн. 00 коп., в тому числі за березень 2011р.в сумі 33680 грн. 00 коп.; пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 677084 грн. 00 коп., в тому числі за І квартал 2011р. на суму 677084 грн. 00 коп.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.03.2012р. №0001432300/300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33680 грн., та №0001442300/302, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання на загальну суму 677084 грн., в тому числі штрафні фінансові санкції у розмірі 1 грн. 00 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п.п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та правомірність формування податкового кредиту (по взаєморозрахунках з ПП «Ново-Ком») та пп. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по взаєморозрахунках з ПП «Ново - Ком», не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом стверджується матеріалами справи, між позивачем та ПП «Ново - Ком»укладено договір купівлі - продажу №1/11 від 01.11.2010р.

Згідно з п. 1.1 договору продавець ПП «Ново - Ком»зобов'язується продати та передати покупцю ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ», а покупець зобов'язується здійснити оплату та прийняти у власність - металоконструкції, металопрофіль та металопрокат, що були у вжитку (надалі - товар).

Відповідно до п. 2.4 договору, загальна сума договору складається з вартостей окремих проданих партій товару, які вказуються у накладних.

На підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу №1/11 від 01.11.2010р., позивач надав такі докази: договір купівлі - продажу №1/11 від 01.11.2010р., видаткові та податкові накладні та платіжні доручення на підтвердження обставини щодо розрахунку за поставлений товар.

Судом встановлено, що отриманий товар позивач перевів в металобрухт, що підтверджується актами переводу товарно-матеріальних цінностей в металобрухт за листопад та грудень 2010р. б/н всього у кількості 36 шт.

На підтвердження обставин щодо поставки товару, придбаного у ПП «Ново - Ком», позивачем подано договір про надання транспортних послуг від 01.10.2010р. №1/10 укладений із ТзОВ «Шольц-Транс». Доставка товару позивачу, що придбавався у ПП «Ново-Ком», здійснювалась за рахунок ТзОВ «Шольц Утилізатор АГ» на умовах СРТ у відповідності до вимог міжнародних правил тлумачення термінів за правилами ІНКОТЕРМС (в редакції 2000р.).

Виконання вказаного договору підтверджується актами надання послуг.

З метою забезпечення розвантаження та навантаження поставленої металопродукції між позивачем та ПП «Ново-Ком»було укладено договір про вантажно-розвантажувальні роботи від 01.12.2010р. №11210. Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-746 від 31.03.2011р.

Крім цього, позивачем також надано зведені накладні на внутрішнє переміщення товару б/н за грудень 2010р., якими підтверджуються переміщення товару зі складу виробництва на склад товарів.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідно до ліцензій серії АВ №548833, серії АВ №548827, виданих Міністерством промислової політики України позивач мав право займатись господарською діяльністю, пов'язаною із заготівлею, переробкою металобрухту кольорових металів та заготівлею, переробкою металобрухту чорних металів. Строк дії ліцензій необмежений та починався з 31.08.2012р., тобто до моменту здійснення позивачем операцій з товаром.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зібрані докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо стосується доводів апелянта про неможливість підтвердження факту здійснення господарській діяльності між позивачем та його контрагентом ПП «Ново-Ком» у зв'язку з відсутністю у ПП «Ново - Ком» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, то суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ у контрагента позивача, однак чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім цього, суб'єкт господарювання, з метою здійснення своєї діяльності вправі укладати цивільно - правові договори та договори оренди приміщень та устаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3246/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 08.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич