Ухвала суду № 34079747, 03.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р. Справа № 181025/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Вахняка О.Є., відповідача Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-2099/12/1370 за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» звернувся з позовом до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000980804/25909 від 29.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними бухгалтерськими документами щодо факту придбання ТМЦ та послуг у контрагентів ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Компанія БК», ТзОВ «КНДВП «Крок», ТзОВ «Диссан», ТзОВ «Компанія «Абсолют К», ПП «Фірма «Промімпекс», ПП «Сітал» та ПП «Еталон». У підприємства наявні всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій, а також факт отримання товару, безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю позивача. При укладені та виконанні договорів дотримані усі вимоги, встановлені законодавством, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також позивач стверджує, що акт перевірки складено з порушенням встановленого порядку, оскільки такий не містить чіткої інформації щодо предмета доказування, зокрема, первинних документів, згідно яких відповідачем встановлено порушення, не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, обчислення суми від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 0000980804/25909 від 29.12.2011 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Посилається на те, що контрагенти позивача не володіють трудовими ресурсами, у них відсутні основні фонди, матеріальні та нематеріальні активи, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності, тому правочини є нікчемними, а позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління мін доходів.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем у період з 21.11.2011 року по 19.12.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої складено Акт №1661/08-04/07985602 від 20.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1 п.198.2, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит вересня 2011 року на суму 217839,62 грн., що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість і сумою податкового кредиту вересня 2011 року на 217839,62 грн. та крім цього, встановлено завищення податкового кредиту серпня 2011 року на суму 404876,52 грн., що привело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість і сумою податкового кредиту серпня 2011 року 404876,52 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2011 року на суму 408447,42 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки, 29.12.2011 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000980804/25909, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на 203568,68 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю доведено реальність господарських операцій з контрагентами та належність первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом стверджується матеріалами справи, позивачем було укладено ряд правочинів з закупівлі ТМЦ/послуг, призначених для використання в господарській діяльності підприємства, суми з податку на додану вартість за якими було в подальшому включено до податкового кредиту, а згодом, після проведення розрахунків з контрагентами, заявлено до бюджетного відшкодування вересня 2011 року, відповідно до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичне отримання товарів/послуг від постачальників, оскільки згідно Системи автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України існують розбіжності між задекларованими зобов'язаннями позивача та його контрагентів. Крім того, ТзОВ «Драмторг» відсутнє за юридичною адресою, кількість працівників - 1, контрагенти - сумнівні. По ТзОВ «Компанія «БК» надіслано запит на встановлення місцезнаходження, в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі, надіслано запит на встановлення місцезнаходження; ТзОВ «КНДВП «Крок» - місцезнаходження не встановлено, директор та бухгалтер в одній особі; ТзОВ «Диссан» також має контрагентів, що не знаходяться за юридичною адресою, директор та бухгалтер в одній особі; ТзОВ «Компанія «Абсолют К» - запит на встановлення місцезнаходження; ПП «Фірма «Промімпекс» має сумнівних контрагентів, не знаходиться за юридичною адресою; ПП «Сітал» в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі і по яких надіслано запит на встановлення місцезнаходження; ПП «Еталон» має директора та бухгалтера в одній особі, контрагент ТзОВ «Асторія Групп» в стадії припинення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки податкового органу безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не надано доказів безтоварності операцій, посилання на цю обставину ґрунтуються на припущеннях та на сумнівах, пов'язаних із наявною в базі даних відповідача інформацією.

Натомість позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій представлено договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, документи складського обліку тощо, а відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до оформлення вищезгаданих первинних документів.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: - особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; - особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Проведена податковим органом перевірка звелась лише до співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України ДП «Львівський БТРЗ» та його контрагентів, а також контрагентів їх контрагентів, що є неприпустимим.

Зауваження СДПІ в м. Львові щодо відсутності ТзОВ «Драмторг» за юридичною адресою та існування в такого сумнівних контрагентів не можуть бути самостійною підставою для позбавлення позивача бюджетного відшкодування ПДВ при відсутності доказів безтоварності операцій. Аналогічно і по ТзОВ «Компанія «БК», щодо якої надіслано запит на встановлення місцезнаходження, а в ланцюгу контрагентів встановлено таких, що мають директора та бухгалтера в одній особі, ТзОВ «КНДВП «Крок», ТзОВ «Диссан», ТзОВ «Компанія «Абсолют К», ПП «Фірма «Промімпекс», ПП «Сітал» та ПП «Еталон».

Зміст господарських операцій відповідає статутним видам діяльності ДП «Львівській БТРЗ».

Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у адміністративній справі №2а-2099/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 08.10.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

С.М. Кузьмич