Постанова № 34079005, 02.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2424/13-а

02 жовтня 2013 року 10год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бляшин М.С.

відповідача: представник Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товариство Олександра Куклевського" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Товариство Олександра Куклевського" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001482342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5 209,00 грн. за основним платежем і 1 302,25 грн. за штрафними санкціями та № 0001492342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 778,00 грн. за основним платежем і 944,50 грн. за штрафними санкціями.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.11.2011 р. по 01.02.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2011 р. по 01.02.2012 р., що викладені в складеному відповідачем акті перевірки № 170/22-200/37943182 від 29.03.2013 р. (далі по тексту рішення - акт перевірки).

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та нарахуванням вищевказаних грошових зобов'язань. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у перевіреному податковим органом періоді він здійснював господарські операції з такими контрагентами як ПП "АТМ", яке надавало позивачеві бухгалтерські послуги, та ТОВ "Матадор", в якого позивач придбавав товарно-матеріальні цінності, необхідні для провадження господарської діяльності останнього. Позивач звертає увагу суду на те, що факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського, складського і податкового обліку позивача, які в повному обсязі були надані до перевірки і щодо змісту та оформлення яких у податкового органу не було жодних зауважень. Надані до перевірки документи повністю розкривають зміст господарських операцій позивача з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор" та відповідають їм, належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій та свідчать про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями. Усі, без виключення, товари та послуги, придбані позивачем у вказаних контрагентів, належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому і складському обліку, товарно-матеріальні цінності використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, а також для потреб господарської діяльності позивача.

Позивач також зауважує, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", які зроблені на підставі висновків актів перевірок про безтоварність господарських операцій контрагентів позивача з третіми особами по ланцюгу постачання, не відповідають фактичним обставинам справи, базуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема судовими рішеннями, в тому числі вироками у кримінальних справах по відношенню до посадових осіб ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор".

Крім того, позивач вказує на те, що він, як добросовісний платник, не може нести відповідальність за дії контрагентів і за їх стосунки з «сумнівними», на думку податкового органу, контрагентами, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, з якими платник не перебував у жодних взаємовідносинах, немає безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між таким платником та його безпосереднім контрагентом, а також не може впливати на право платника формувати валові витрати та податковий кредит за такою господарською операцією.

На підставі всього вищенаведеного позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив, подавши суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ" під час здійснення господарських відносин з контрагентами" зроблено висновок про відсутність поставок по ланцюгу ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ПВП "Форест" - ПП "АТМ".

Також згідно з даними акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. 7200/22-4/31820299 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" під час здійснення господарських відносин з контрагентами" встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання з ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс".

Відтак, відповідач стверджує, що в акті перевірки на підставі результатів перевірок господарської діяльності контрагентів позивача податковим органом правомірно та не безпідставно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами ПП "АТМ" і ТОВ "Матадор" та про укладення сторонами правочинів без мети настання правових наслідків.

Відповідач також зауважує, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (послуг) у ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", оскільки в останніх відсутні необхідні матеріально-технічні можливості та засоби для здійснення господарської діяльності з постачання товарів (послуг).

З огляду на все вищевказане, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги п. 44.1. ст. 44, пп. 138.1.1. п. 138.1., пп.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України та, відповідно, занижено податок на прибуток та податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", а відтак нарахування відповідних грошових зобов'язань є правомірним та законним, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Суд виходив з наступного.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14.11.2011 р. по 01.02.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2011 р. по 01.02.2012 р., результати якої оформлено актом перевірки № 170/22-200/37943182 від 29.03.2013 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем:

пп. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по операціям, що носять нереальний товарний характер, придбання товарів (робіт, послуг) всього в сумі 3 778,00 грн., що призвело до заниження нарахування податку на додану вартість в загальній сумі 3 778,00 грн.

пп. 44.1. ст. 44, пп. 138.1.1. п. 138.1., пп.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено показник у рядку 05 Декларацій "Витрати операційної діяльності" всього на суму 24 800,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі всього 5 209,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято податкові такі повідомлення-рішення:

№ 0001482342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5 209,00 грн. за основним платежем і 1 302,25 грн. за штрафними санкціями та № 0001492342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 778,00 грн. за основним платежем і 944,50 грн. за штрафними санкціями.

З акта перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки актів перевірок контрагентів позивача ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", які були отримані відповідачем від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Зокрема, відповідно до акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ" під час здійснення господарських відносин з контрагентами" зроблено висновок про відсутність поставок по ланцюгу ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ПВП "Форест" - ПП "АТМ".

Також згідно з даними акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 р. 7200/22-4/31820299 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" під час здійснення господарських відносин з контрагентами" встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання з ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс".

На підставі висновків про безтоварність господарських операцій контрагентів позивача по ланцюгу постачання відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про безтоварність господарських операцій між ПП "АТМ" і ТОВ "Матадор" та позивачем та про укладення ними правочинів без мети настання правових наслідків.

Також відповідач покликається на те, що ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор" фактично не могли здійснювати господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг), оскільки відповідно до бази даних ДПС щодо вказаних суб'єктів господарювання внесено запис про відсутність їх за місцезнаходженням, а також у них відсутні персонал, основні фонди, виробничі активи, виробничо-складські приміщення, транспортні засоби тощо, тобто відсутні матеріально-технічні можливості здійснювати господарські операції.

Як вбачається з акту перевірки та наявної і дослідженої судом належним чином посвідченої копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість, основним видом статутної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

31.10.2012 року між позивачем (замовник) та ПП "АТМ" (виконавець) був укладений договір про надання бухгалтерських послуг, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по перевірці правильності організації та ведення бухгалтерського обліку, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

З пояснень представника позивача суд встановив, що необхідність в отриманні позивачем вказаних бухгалтерських послуг була зумовлена тією обставиною, що на момент надання таких послуг (жовтень-листопад 2012 р.) у позивача був відсутній штатний бухгалтер, що також підтверджується даними акту перевірки, відповідно до яких головний бухгалтер позивача був призначений на посаду лише з 10.12.2012 р. (наказ про призначення № 31 від 10.12.2012 р.).

Господарські операції з надання бухгалтерських послуг оформлені такими первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 4450 від 31.10.2012 р. на загальну суму 8 400,00 грн. та податковою накладною № 523 від 31.10.2012 р. на загальну суму 8 400,00 грн., з яких ПДВ складає 1 400,00 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5169 від 30.11.2012 р. на загальну суму 6 300,00 грн. та податковою накладною № 482 від 30.11.2012 р. на загальну суму 6 300,00 грн., з яких ПДВ складає 1 050,00 грн.

З наявної у матеріалах справи та дослідженої судом бухгалтерської довідки суд встановив, що послуги, які надавалися позивачеві ПП "АТМ", полягали у перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку та подачі звітності у контролюючі органи, виявленні помилок та наданні пропозицій щодо їх виправлення у бухгалтерського обліку. Послуги надавались у вигляді консультацій у телефонному режимі та засобами електронного зв'язку, що також підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом документами, якими обмінювалися сторони.

Оплата наданих ПП "АТМ" бухгалтерських послуг та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом випискою банку, з якої вбачається, що за платіжним дорученням № 230 від 20.11.2012 р. на користь ПП "АТМ" позивачем було сплачено 8 400,00 грн. та за платіжним дорученням № 258 від 27.12.2012 р. на користь ПП "АТМ" позивачем було сплачено 6 300,00 грн.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання у ПП "АТМ" послуг належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується дослідженими судом податковими деклараціями з податку на прибуток за 4-й квартал 2012 р. та податку на додану вартість з усіма необхідними додатками за жовтень та листопад 2012 р., а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період.

01.03.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Матадор" (продавець) був укладений договір поставки № 010312, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Господарські операції з поставки товару оформлені такими первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними № РН-0001537 від 02.03.2012 р. на загальну суму 5 912,00 грн. та № 6380 від 04.09.2012 р. на загальну суму 7 965,80 грн., податковою накладною від 04.09.2012 р. № 275 на загальну суму 7 965,80 грн. в т.ч. ПДВ - 1 327,63 грн., журналом реєстрації довіреностей (витяг).

З вказаних видаткових та податкових накладних вбачається, що позивачем у ТОВ "Матадор" придбавалися манжети, лотки, скотч, стретч-плівка, швидкозшивачі, папір офісний, картридж Canon EP-26.

Оплата поставлених ТОВ "Матадор" та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом випискою банку, з якої вбачається, що за платіжним дорученням № 89 від 26.04.2012 р. на користь ТОВ "Матадор" позивачем було сплачено 5 912,00 грн. та за платіжним дорученням № 212 від 31.10.2012 р. на користь ТОВ "Матадор" позивачем було сплачено 7 965,80 грн.

З наявної у матеріалах справи та дослідженої судом бухгалтерської довідки суд встановив, що доставку товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Матадор", здійснював персонально директор позивача О.О. Куклевський особистим легковим автомобілем Subary Forester, який в подальшому був орендований позивачем для потреб господарської діяльності товариства. На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи, а судом досліджено належним чином посвідчені копії наступних документів: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 997082, виданого 10.08.2011 р. ВРЕР ДАІ м. Рівне, довіреності на право керування транспортним засобом від 20.08.2011 р., виданої Куклевському О.О., наказів про відрядження Куклевського О.О. № 10 від 29.02.2012 р. та № 22 від 31.08.2012 р., звітів Куклевського О.О. про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-0000002 від 05.03.2012 р. та № АО 0000010 від 05.09.2012 р., карток рахунків 3721 за березень та вересень 2012 р., нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 02.11.2012 р.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товарів у ТОВ "Матадор" належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується картками рахунків № 631, 22, 201, 281.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується дослідженими судом податковими деклараціями з податку на прибуток за 1-й та 4-й квартали 2012 р. та податку на додану вартість з усіма необхідними додатками за вересень 2012 р., а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період.

З наявної у матеріалах справи та дослідженої судом бухгалтерської довідки суд встановив, що частина придбаних у ТОВ "Матадор" товарно-матеріальних цінностей була використана для потреб господарської діяльності позивача, зокрема для забезпечення офісної роботи (картридж, папір офісний, лотки, швидкозшивачі), а інша частина придбаних товарно-матеріальних цінностей була використана у господарській діяльності для продажу (манжет) та для пакування товарів, призначених для продажу (скотч та стретч-плівка перфорована). На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи, а судом досліджено належним чином посвідчені копії наступних документів: договору поставки № 1 Р11 від 21.11.2011 р.; наказів про введення в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) № 5/1/1 від 21.12.2011 р., № 13 від 30.03.2012 р., № 15 від 30.04.2012 р., № 23 від 11.09.2012 р., про введення в експлуатацію МШП, списання пакувальних матеріалів та рекламної продукції № 16 від 31.05.2012 р., № 16/А від 29.06.2012 р., № 23/А від 30.09.2012 р.; актів списання № СпТ-000001 від 31.03.2012 р., № СпТ-000006 від 31.05.2012 р., № СпТ-000007 від 29.06.2012 р., № СпТ-000009 від 30.09.2012 р.; карток обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів від 02.03.2012 р., 30.03.2012 р., 30.04.2012 р., 11.09.2012 р.

Як вбачається з акту перевірки, документи, необхідні для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", були надані позивачем до перевірки в повному обсязі.

Судом встановлено, що первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор", оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість).

Зауважень щодо змісту та оформлення вказаних первинних документів відповідачем не вказано ні в акті перевірки ні в ході розгляду справи в суді.

Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій і відповідають їм, а також беззаперечно відображають реальність руху активів позивача, що відбувся внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Усі, без виключення, товарно-матеріальні цінності та послуги, придбані позивачем у вказаних контрагентів, належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліку, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першої подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної) з урахуванням факту реальності господарської операції.

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність підтверджуючих первинних документів та зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків, а також реальність здійснюваних операцій.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, які описані вище і досліджені судом, однозначно підтверджується як реальність (товарність) здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так і використання придбаних у ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор" послуг та товарно-матеріальних цінностей для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснюваних контрагентами позивача по ланцюгу постачання, а відтак про безтоварність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами ПП "АТМ" і ТОВ "Матадор" та, відповідно, укладення сторонами правочинів без мети настання правових наслідків суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні судові рішення, що набрали законної сили, і якими укладені позивачем з ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор" визнано недійсними.

Фактично висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентами базуються лише на результатах перевірок господарських операцій контрагентів позивача з третіми особами по ланцюгу постачання, і не підтверджені жодними іншими належними та допустимими доказами, зокрема судовими рішеннями, які набрали законної сили та якими вказані правочини визнано недійсними чи встановлено факти, які прямо свідчать про безтоварність вказаних вище господарських операцій та умисел сторін на заволодіння майном держави.

Суд вважає висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Крім того, суд враховує також позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у Постанові ВАСУ від 14.11.2012 р. у справі № К/9991/50772/12, відповідно до якої висновки акту перевірки, в тому числі щодо недійсності правочинів, є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора, що, в свою чергу, суперечить презумпції правомірності правочину, закріпленій у ст. 204 ЦК України, положенням ст. 19 Конституції України та загальним засадам судочинства.

Також варто зауважити, що правова природа договорів купівлі-продажу, поставки (надання послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця (виконавця) - на передачу покупцеві товару (надання послуг замовнику), у покупця (замовника) - на прийняття товару (послуг) та їх оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів і за їх стосунки з «сумнівними», на думку податкового органу, контрагентами, що відповідає принципу індивідуальності юридичної відповідальності, закріпленому у ст. 61 Конституції України. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, з якими платник не перебував у жодних взаємовідносинах, немає безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між таким платником та його безпосереднім контрагентом. Вказані обставини не впливають на право платника податку віднести до складу валових витрат сплачених ним за товар (послуги) коштів, а до складу податкового кредиту - сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у постачальника ТМЦ та/або послуг. Відповідно до вимог чинного податкового законодавства питання формування валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб в тій чи іншій ланці постачання, з якими у платника не було жодних відносин і про наявність яких йому навіть не було відомо. Можливі порушення третіми особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за здійснюваними ним господарськими операціями.

Судом встановлено, що перевіркою не виявлено жодних фактів, які б свідчили про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускали контрагенти його контрагентів або, що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. На наявність вироків, винесених в кримінальних справах та набравших законної сили, по відношенню до посадових осіб ПП "АТМ" та ТОВ "Матадор" відповідач в акті перевірки і в ході судового розгляду справи не покликався і такі вироки взагалі відсутні.

Також не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідно договорів оренди чи трудових договорів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи всі наведені обставини, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001482342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5 209,00 грн. за основним платежем і 1 302,25 грн. за штрафними санкціями та № 0001492342 від 12.04.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 778,00 грн. за основним платежем і 944,50 грн. за штрафними санкціями внаслідок порушення позивачем п. 44.1. ст. 44, пп. 138.1.1. п. 138.1., пп.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України є безпідставними та протиправними, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу Адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові-повідомлення рішення ДПІ у м. Рівному №0001482342 та №0001492342 від 12.04.2013 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Товариство Олександра Куклевського" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.