Постанова № 34078995, 26.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2983/13-а

26 вересня 2013 року 16год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук В.П.,

відповідача: представник Кондратенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (далі - ТОВ "Рівненський МЖК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірок своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акти №13 від 18.01.2013 та №24 від 05.02.2013; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000231543 від 31.01.2013, яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 4997,35 грн., та № 0000351543 від 05.02.2013, яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 1286,31 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ТОВ "Рівненський МЖК" не отримувало наказів про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок та письмових повідомлень про дату початку та місце проведення таких перевірок, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення таких перевірок.

У відповідності до поданої 27.01.2010 ТОВ "Рівненський МЖК" основної звітної декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у грудні 2010 року підлягало до сплати 41131,47 грн. Товариством 15.03.2010 подано уточнюючу декларацію за 2010 рік, відповідно до якої задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за грудень у розмірі 39591,71 грн. 26.07.2010 позивачем подано уточнюючу декларацію за 2010 рік, відповідно до якої задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за грудень у розмірі 33014,46 грн. ТОВ "Рівненський МЖК" 28.08.2012 подано уточнюючу декларацію за 2010 рік, відповідно до якої задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за грудень у розмірі 29145,69 грн.

Позивач вказує, що податкове зобов'язання за грудень 2010 року сплачене відповідно до платіжного доручення за № 1485 від 28.01.2011 у розмірі 33014,46 грн. У зв'язку з викладеним позивач вважає неправомірними висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати узгодженого зобов'язання та застосування штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в письмовому запереченні (а.с.71-72 т.1). Зокрема, пояснив, що за результатами проведення перевірок ТОВ "Рівненський МЖК" складено акти "Про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності" № 13 від 28.01.2013 та №24 від 05.02.2013, якими встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання нарахованого у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік № 2890 від 27.01.2010. За результатами проведених перевірок та виявленого порушення ТОВ "Рівненський МЖК" вимог п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб. Також зазначив, що акти перевірки підписані посадовими особами ТОВ "Рівненський МЖК" без заперечень. Крім того, вказав, що наявність формальних порушень з боку посадових осіб податкового органу не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення податкового законодавства. З наведених підстав в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч.1 ст.17 цього Закону).

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня її подання. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку (п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що 27.01.2010 ТОВ "Рівненький МЖК" було подано до ДПІ у м.Рівне податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, якою задекларовано до сплати земельного податку на загальну суму 493577,58 грн., у тому числі по періодах: січень - 41131,47 грн., лютий - 41131,47 грн., березень - 41131,47 грн., квітень - 41131,47 грн., травень - 41131,47 грн., червень - 41131,47 грн., липень - 41131,47 грн., серпень - 41131,47 грн., вересень - 41131,47 грн., жовтень - 41131,47 грн., листопад - 41131,47 грн., грудень - 41131,47 грн. (а.с.12-13 т.1).

ТОВ "Рівненький МЖК" 15.03.2010 подано до ДПІ у м. Рівне уточнюючу декларацію за 2010 рік, якою задекларовано до сплати земельного податку на загальну суму 475099,97 грн., у тому числі по періодах: січень - 39591,66 грн., лютий - 39591,66 грн., березень - 39591,66 грн., квітень - 39591,66 грн., травень - 39591,66 грн., червень - 39591,66 грн., липень - 39591,66 грн., серпень - 39591,66 грн., вересень - 39591,66 грн., жовтень - 39591,66 грн., листопад - 39591,66 грн., грудень - 39591,71 грн.

Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за 2010 рік на загальну суму 18477,61 грн., у тому числі по періодах: січень - 1539,80 грн., лютий - 1539,80 грн., березень - 1539,80 грн., квітень - 1539,80 грн., травень - 1539,80 грн., червень - 1539,80 грн., липень - 1539,80 грн., серпень - 1539,80 грн., вересень - 1539,80 грн., жовтень - 1539,80 грн., листопад - 1539,80 грн., грудень - 1539,81 грн. (а.с.14-18 т.1).

26.07.2010 позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію за 2010 рік, якою задекларовано до сплати земельного податку на загальну суму 41276,49 грн., у тому числі по періодах: січень - 35810,25 грн., лютий - 35810,25 грн., березень - 35810,25 грн., квітень - 35810,25 грн., травень - 35810,25 грн., червень - 35623,73 грн., липень - 33014,41 грн., серпень - 33014,41 грн., вересень - 33014,41 грн., жовтень - 33014,41 грн., листопад - 33014,41 грн., грудень - 33014,46 грн.

Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за 2010 рік на загальну суму 16961,52 грн., у тому числі по періодах: червень - 1186,52 грн., липень - 2795,84 грн., серпень - 2795,84 грн., вересень - 2795,84 грн., жовтень - 2795,84 грн., листопад - 2795,84 грн., грудень - 2795,80 грн. (а.с.19-23 т.1).

ТОВ "Рівненький МЖК" 28.08.2012 подано до ДПІ у м. Рівне уточнюючу декларацію за 2010 рік, якою задекларовано до сплати земельного податку на загальну суму 398189,04 грн., у тому числі по періодах: січень - 35810,25 грн., лютий - 35810,25 грн., березень - 35810,25 грн., квітень - 35810,25 грн., травень - 35810,25 грн., червень - 35623,73 грн., липень - 33014,41 грн., серпень - 33014,41 грн., вересень - 30048,33 грн., жовтень - 29145,61 грн., листопад - 29145,61 грн., грудень - 29145,65 грн.

Нараховано до зменшення орендної плати на поточний рік у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань за наслідками уточнень за 2010 рік на загальну суму 14572,45 грн., у тому числі по періодах: вересень - 2966,08 грн., жовтень - 3868,80 грн., листопад - 3868,80 грн., грудень - 3868,77 грн. (а.с.24-28 т.1).

28.01.2013 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Рівненський МЖК". За результатами перевірки складено акт № 13 від 28.01.2013, відповідно до якого ТОВ "Рівненський МЖК" затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку на 722 днів по строку сплати 30.01.2011, фактично сплачено 21.01.2013 на суму 2277,68 грн. (а.с.9 т.1).

На підставі акта № 13 від 28.01.2013 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000231543, яким ТОВ "Рівненський МЖК" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4997,35 грн. (а.с.11 т.1).

05.02.2013 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України проведено перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Рівненський МЖК". За результатами перевірки складено акт № 24 від 05.02.2013, відповідно до якого ТОВ "Рівненський МЖК" затримано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку на 732 днів по строку сплати 30.01.2011, фактично сплачено 31.01.2013 на суму 2562,65 грн. (а.с.51 т.1).

На підставі акта № 24 від 05.02.2013 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 №0000351543, яким ТОВ "Рівненський МЖК" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1286,31 грн. (а.с.53 т.1).

Вирішуючи адміністративний спір в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій органу державної податкової служби щодо проведення перевірок, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

У свою чергу, документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України). Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що податковим органом було проведено документальні невиїзні позапланові перевірки позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформлені наказами, не приймалися та не надсилалися (не вручалися) посадовим особам позивача. Копії таких наказів на проведення перевірок ТОВ "Рівненський МЖК" та письмових повідомлень відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ "Рівненський МЖК" не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин, 18.01.2013 та 05.02.2013 здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалися будь-які рішення, що оформлені наказами керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Рівненський МЖК"; копії наказів про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не були вручені (надіслані) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмових повідомлень про дату початку та місце проведення таких перевірок, а відтак податковий орган порушив встановлену законом процедуру проведення документальної перевірки, вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному Рівненської області Держаної податкової служби щодо проведення перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акти від 18.01.2013 №13 та від 05.02.2013 №24, є обгрунтованою, доведена належними та допустимими доказами та підлягає до задоволення.

Вирішуючи адміністративний спір в частині позовної вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд встановив та врахував наступне.

Зазначена в актах перевірки від 18.01.2013 №13 та від 05.02.2013 №24 дата строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання 30.01.2011 - є датою граничного строку сплати зобов'язання за грудень 2010 року. Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000231543 та від 05.02.2013 №0000351543 прийняті податковим органом у зв'язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Рівненський МЖК" узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку за грудень 2010 року.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 1485 від 28.01.2011 позивачем сплачено до бюджету податкове зобов'язання по земельному податку у сумі 33014,46 грн. з призначенням платежу "орендна плата за землю за грудень 2010р." (а.с.29 т.1).

Дослідженням картки особового рахунку позивача встановлено, що сплачена платіжним дорученням № 1485 від 28.01.2011 сума 33014,46 грн. була зарахована органом державної податкової служби в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, а саме в рахунок погашення податкового боргу за червень 2009 року, яке виникло на підставі декларації №1303 від 31.07.2009 (а.с.229 т.1).

Крім цього, за даними картки особового рахунку позивача суми податкових зобов'язань, сплачені в 2010 році, були зараховані податковим органом не відповідно до призначень платежу, вказаних в платіжних документах, а на погашення недоїмки (а.с.208-250 т.1, 1-40 т.2).

Оцінюючи встановлені в ході судового розгляду справи фактичні обставини в розрізі норм матеріального закону, суд виходить з того, що на час узгодження суми податкового зобов'язання по земельному податку січень-грудень 2010 року спірні правовідносини регулювалися Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 зі змінами та доповненнями, (далі Закон № 2181-III).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІI, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 (із змінами та доповненнями), Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З аналізу норм Закону №2181-ІІІ, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ.

Отже, законодавством України, чинним на час сплати ТОВ "Рівненський МЖК" узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в 2010 році, не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків підлягали застосуванню передбачені Законом №2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №21-80а11.

За таких обставин самостійне зарахування в 2009-2010рр. податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

На час сплати позивачем грошового зобов'язання за грудень 2010 року платіжним дорученням № 1485 від 28.01.2011 орган державної податкової служби в силу приписів п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України був зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачував платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Однак, судом встановлено і представником відповідача не заперечується, що у 2009-2010 роках відповідач без згоди платника податків змінював призначення платежів та спрямовував кошти, сплачені позивачем за поточними грошовими зобов'язаннями, в погашення податкового боргу.

Зазначені обставини підтверджуються судовими рішеннями в адміністративних справах, які набрали законної сили, а саме:

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 в адміністративній справі за № 2а/1770/5490/2011 за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 в адміністративній справі за № 817/55/13-а за позовом ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби до ТОВ "Рівненський МЖК" про стягнення податкової заборгованості, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 в адміністративній справі за № 817/56/13-а за позовом ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби до ТОВ "Рівненський МЖК" про стягнення податкової заборгованості, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 в адміністративній справі за № 817/228/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 в адміністративній справі за № 817/424/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 в адміністративній справі за № 817/425/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 в адміністративній справі за № 817/747/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 в адміністративній справі за № 817/1060/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2013.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що не дотримання відповідачем приписів податкового законодавства в частині неправомірної зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2009-2010 роках призвело до недостовірності даних податкового обліку позивача та невірного визначення суми недоїмки на початок 2011 року. Відповідно, зараховуючи згідно з п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України. При застосуванні штрафних санкцій суб'єкт владних повноважень діяв необ'єктивно, упереджено, з порушенням норм матеріального закону, чим порушив права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо проведення перевірок своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, за наслідками яких складено акти № 13 від 18.01.2013 та № 24 від 05.02.2013, - визнати протиправними.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форма "Ш" від 31.01.2013 № 0000231543 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 4997,35 грн. та від 05.02.2013 № 0000351543 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 1286,31 грн., - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 149,11 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.