Ухвала суду № 34077131, 08.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2907/13-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження №22/ц/774/2064/К/13 суддя Ваврушак Н.М.

Категорія - 5 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Остапенко В.О., Турік В.П.

при секретарі: Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив суд усунути йому перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачки ОСОБА_3 із зазначеної квартири та зняття її з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що він є власником квартири, а відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні нею. Оскільки шлюб між сторонами по справі розірвано та відносини не склалися, позивач має намір виселитись зі спірної квартири та вселитися до квартири іншої жінки та в подальшому продати квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з чим ставив питання про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачки ОСОБА_3

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 13 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зокрема позивач посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом йому належить квартира АДРЕСА_1, яку на даний момент він має намір продати. Однак, у зв'язку з тим, що у ній зареєстрована та мешкає відповідачка по справі ОСОБА_3, позивач такої можливості позбавлений.

Судом першої інстанції, на думку позивача, не взято до уваги, що відповідач ОСОБА_3 перешкоджає йому у користуванні спірною квартирою, не виконує свої обов'язки по її утриманню, не здійснює поточний ремонт у квартирі, не забезпечує збереження та утримання житла у належному стані.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляну на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить позивачу по справі ОСОБА_2 (а.с. 4)

У вказаній квартирі зареєстровані позивач та відповідачка - ОСОБА_3, шлюб з якою розірвано 07 лютого 2011 року (а.с. 5) та їхні діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 19).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачки ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст. 156 ЖК України й виходив з права відповідачки, вселеної в квартиру зі згоди позивача, на користування нею.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу наявності у відповідачки ОСОБА_3 права на користування квартирою АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_2

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір, суд на виконання вищенаведених вимог встановив характер спірних правовідносин й правову норму, яка підлягає застосуванню до їх врегулювання.

Згідно ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, а саме: дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Як встановлено судом та не заперечувалося позивачем ОСОБА_2, відповідачка ОСОБА_3 вселилася до квартири АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку як член сім'ї її власника ОСОБА_2 й будучи зареєстрованою в ній, набула прав та обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК України, в тому числі й право користування нею.

При цьому, як передбачено ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.

У зв'язку з вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для припинення права відповідачки користування належною йому на праві власності квартирою та виселення і зняття її з реєстраційного обліку в ній тільки з підстави розірвання його шлюбу з ОСОБА_3 й набуття у зв'язку з чим нею статусу колишнього члену його сім'ї.

Також колегія суддів зважує й на те, що з аналізу діючого житлового законодавства вбачається, що право на користування квартирою особи, яка зареєстрована в квартирі як член сім'ї її власника, не може бути припинено лише з підстав невиконання нею обов'язку зі сплати комунальних послуг.

Так, як передбачено ч.4 ст. 156 ЖК України у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України, якою не передбачено застосування санкцій у вигляді виселення чи зняття з реєстраційного обліку у зв'язку з ненаданням власнику допомоги щодо утримання житла.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді :