Ухвала суду № 34068620, 10.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 441/9813/12 Головуючий у 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/1913/К/13 Демиденко Ю.Ю. Категорія 27 (І) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Грищенко Н.М.,

суддів - Барильської А.П., Савіної Г.О.,

при секретарі - Бевзі М.О.,

за участю: представника позивача Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - Самка Геннадія Володимировича,

представника відповідача - ОСОБА_5 - ОСОБА_6, відповідача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про звернення стягнення на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - ПАТ «ВАБ»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5І, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9, про звернення стягнення на іпотечне майно.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ПАТ «ВАБ» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір від 05.02.2008 р., за умовами якого йому надано кредитні кошти в сумі 29900 дол. США зі сплатою 14,0% річних за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення кредитних коштів до 05.02.2018 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором з відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір від 05.02.2008 р., за умовами якого була передана в іпотеку Банку трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_9 зобов'язань по кредитному договору, виникла заборгованість, яка станом на 30.11.2012 р. складає 362436 грн. 20 коп.

У зв'язку з невиконанням вимог відповідачами по кредитному договору позивач просить суд в рахунок стягнення заборгованості за Кредитним договором № 14-08/в від 05 лютого 2008 року в загальній сумі 362436 грн. 20 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Визначити початкову ціну предмета іпотеки за ціною 162 862,50 грн. Стягнути судовий збір.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року позов ПАТ «ВАБ» задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно та передано в заклад ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк» - предмет іпотеки що належить ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66, 2 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., для погашення заборгованості по кредитному договору №14-08/в від 05.02.2008 р. в сумі 362436 грн. 20 коп. станом на 30.11.2012 року; шляхом надання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк» права продажу вказаного об'єкта іпотеки від свого імені на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації в 257774 грн. 25 коп., що еквівалентно 32250 доларів США по курсу НБУ станом на 30.11.2012 р., або ціною продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, при перевищенні початкової ціни звичайних цін, правом реєстрації вказаного нерухомого майна в відповідних органах, права управління та безперешкодного доступу до об'єкта застави.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВАБ» по 542 грн. 88 коп. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вважає, що судом не взято до уваги, що 12 листопада 2008 року між Банком та ОСОБА_9 було укладено додаткову угоду без повідомлення та узгодження із іпотекодавцями, згідно якої було збільшено відсоткову ставку за кредитом з 14% до 17% в результаті чого розмір основного зобов'язання було збільшено.

Судом не враховано вимоги п.1 ст.559 ЦК України, яка передбачає, що зміна зобов'язання без згоди поручителя , внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, призводить до припинення поруки. Тому договір іпотеки фактично було припинено, а звернення стягнення на іпотечне майно є незаконним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "ВАБ" суд першої інстанції керувався ст.ст. 526, 589, 590 ЦК України, ст.12 Закону України "Про Іпотеку" та виходив з доведеності позовних вимог і обов'язку відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як поручителів, нести цивільно-правову відповідальності за кредитним договором та з права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 05.02.2008 р. між ПАТ «ВАБ» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 14-08/в, за умовами якого йому надано кредитні кошти в сумі 29900 дол. США зі сплатою 14,0% річних за користування кредитними коштами із кінцевим строком повернення кредитних коштів до 05.02.2018 року ( а.с.14 - 17).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором з відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір від 05.02.2008 р., за умовами якого була передана в іпотеку Банку трикімнатна квартира АДРЕСА_1 ( а.с.20-22).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_9 зобов'язань по кредитному договору, виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, станом на 30.11.2012 р. складає 362436 грн. 20 коп. ( а.с. 18-19).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦК України будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ч. 3. ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як убачається з положень п.п. 5.1, 5.1.1., 5.1.2,5.1.3. кредитного договору, кредитор має право ініціювати зміну розміру узгодженої сторонами процентної ставки та комісій, однак, така зміна вчиняється в письмові формі шляхом підписання сторонами додаткової угоди( а.с.16 ).

Судами установлено, що у зв'язку зі зміною відсоткової ставки між Банком та позичальником було укладено додатковий договір.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що її не було повідомлено про підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки умовами договору передбачено та узгоджено дану відповідальність майнового поручителя.

Укладення додаткової угоди до кредитного договору, на яку в апеляційній скарзі посилається ОСОБА_5 та не заперечував представник позивача (у зв'язку зі збільшенням відсоткової ставки за кредитним договором з 14 до 17 % річних) не змінило меж відповідальності ОСОБА_5

Відносини між відповідачами та позивачем врегульовано зокрема і умовами іпотечного договору, де у п.п. 3.5 визначено що Іпотекодавці засвідчують та гарантують, що при зміні Позичальника, зміні змісту та обсягу ( в тому числі зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій) забезпеченого Іпотекою Зобов'язання ( в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язання за кредитним договором ( а.с. 20 на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 559, ч. 1 ст. 598 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

В п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем.

Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Тому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_5І про не взяття до уваги судом першої інстанції положень ст..559 ЦК України, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства та не застосовуються до спірних правовідносин.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача та представника позивача повинні бути залишені без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржувальній частині на підставі ст.308 ЦПК України, залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: