Ухвала суду № 34068271, 10.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/315/13-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/2057/К/13 Байда Т.І.

Категорія № 37 ( І ) Доповідач - Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Барильської А.П., Савіної Г.О.,

при секретарі: Бевзі М.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представників відповідача Ордо -Василівського сільського споживчого товариства - Мудраченка Віктора Михайловича, Шидловської Алла Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ордо -Василівського сільського споживчого товариства, треті особи приватний нотаріус Сафіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання зобов'язання виконаним, зобов'язати надати акт прийняття - передачі на ? частину приміщення магазину та визнати право власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Ордо -Василівського сільського споживчого товариства, треті особи приватний нотаріус Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання зобов'язання виконаним, зобов'язати надати акт прийняття - передачі на ? частину приміщення магазину та визнати право власності.

В обґрунтування позову зазначив, що 07 червня 1999 року між його покійним батьком - ОСОБА_10 та Споживчим товариством Ордо-Василівського сільського споживчого товариства було укладено нотаріальний договір продажу приміщення магазину фізичним особам. У відповідності до п.1.1 та пункту 1.6 зазначеного договору його батьком було куплено в кредит 1/2 частину приміщення магазину НОМЕР_1. який розташований на земельній ділянці площею 0,07 га., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що на момент подання даної позовної заяви позивачем згідно договору було сплачено 40500 грн. , що складає вартість 1/2 частини приміщення магазину НОМЕР_1, вважає, що Споживче товариство Ордо-Василівського сільського споживчого товариства, зобов'язаний передати йому у власність ? частину магазину , шляхом складання акту приймання-передачі, як єдиному спадкоємцю першої черги.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не бажає виконати умови договору та передати у власність позивачу ? частину магазину, просив суд: визнати зобов'язання померлого - ОСОБА_10, які виникли на підставі нотаріального договору продажу магазину від 07 червня 1999 року виконаним повністю, зобов'язати споживче товариство Ордо-Василівське незгайно здійснити передачу ОСОБА_2 за актом прийняття-передачі 1/2 частини приміщення магазину НОМЕР_1 Ордо-Василівського сільського споживчого товариства, вартість якої сплачено повністю і яка належить його покійному батьку - ОСОБА_10; визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини приміщення магазину в порядку спадкування, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Ордо -Василівського сільського споживчого товариства про визнання зобов'язання виконаним, зобов'язати надати акт прийняття - передачі на ? частину приміщення магазину та визнати право власності.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судом не враховано, що в матеріалах спадкової справи міститься заповіт на ім'я позивача на ? частину спірного магазину.

Вважає, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстави не отримання позивачем постанови від нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій , порушив вимоги процесуального законодавства.

Також вважають, що суд не звернув уваги, що позивач має право на отримання права власності на спадщину у судовому порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору продажу приміщення магазину фізичним особам від 07 червня 1999 р. покупці, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мають кожний частку у розмірі 1/2 (половини) приміщення. Передача у власність покупцям здійснюється за актом прийняття-передачі після повної сплати вартості приміщення магазину (п.1.6 Договору) (а.с. 6).

Згідно копії Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно право власності на буд. АДРЕСА_2 зареєстровано 20 грудня 2012 року в ОКП «Софіївське БТІ» за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 1/2 частини приміщення (а.с. 8).

З копії свідоцтва про смерть убачається, що спадкодавець ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

28 жовтня 2010 року ОСОБА_2 звертався до приватного нотаріуса ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини. В заяві також зазначено, що крім ОСОБА_2 іншими спадкоємцями є: син - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - ОСОБА_13, 1978 року народження, та дружина - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 71).

28 жовтня 2010 року ОСОБА_14 зверталася до приватного нотаріуса ОСОБА_8 із заявою про те, що вона на спадщину не претендує (а.с. 77).

Згідно Довідки інвентарної справи на будинок АДРЕСА_2, виданої Ордо-Василівським сільським споживчим товариством, убачається, що магазин знаходиться на балансі Ордо-Василівського ССП, підтвердженням чого є державний акт на право постійного користування землею серія ДПСФ №0029 від 09 квітня 1996 року.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Ордо-Василівської сільської ради 22 квітня 2010 року, ОСОБА_10 заповів приміщення магазину, яке належить йому, згідно договору купівлі-продажу АВА №422515 від 07 червня 1999 року, ОСОБА_2, 1989 року народження, однак в заповіті не зазначено чи є він чинним (а.с. 73).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався ст.ст.1216, 1217 ЦК України та виходив з того, що позивач не долучив доказів звернення в нотаріальну контору для оформлення права на спадщину в позасудовому порядку, не надав доказів що інші спадкоємці відмовились від своїх часток на його користь та не залучено до участі у справі всіх спадкоємців першої черги, так як позивач відмовився їх залучати. Постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу не видавалась.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

При дотриманні названих умов, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду шляхом оскарження дій нотаріуса за правилами позовного провадження.

Позивачем не надано доказів про звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а навпаки, як убачається із відповіді на запит суду, приватний нотаріус ОСОБА_8 позивачу постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_10 не видавала, із відповідною заявою він не звертався. (а.с. 140).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як убачається з матеріалів справи, згідно копії Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно право власності на буд. АДРЕСА_2 зареєстровано 20 грудня 2012 року в ОКП «Софіївське БТІ» за ОСОБА_9 та ОСОБА_10, по 1/2 частини приміщення.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на законі, позивачем не надано доказів звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину, як і не надано постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій, які передбачені законодавством.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців , які прийняли спадщину в порядку , установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді