Рішення № 34076903, 10.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/3690/13-ц Провадження № 22-ц/795/2264/2013 Головуючий у I інстанції - Білокур В. І. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Хромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:прокурора Копистко Н.В., представника відповідача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року у справі за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» до ОСОБА_6, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 р. прокурор заявив позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_7 в розмірі 6495 грн. 40 коп. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 квітня 2013 р. з вини відповідача ОСОБА_6, потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості і стаціонарно лікувався у Комунальному лікувально-профілактичного закладі «Прилуцька центральна міська лікарня» впродовж тривалого часу. Прокурор, посилаючись на те, що кримінальне провадження закрите у зв'язку з примиренням з потерпілим і на вимоги ст.ст. 1166, 1191 та 1206 ЦК України, просив стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь лікувального закладу 6495 грн. 40 коп.

За клопотанням відповідача ОСОБА_6 ухвалою суду першої інстанції від 29 липня 2013 року до участі у справі залучене в якості співвідповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (а.с. 20). Заявою від 07 серпня 2013 р. (а.с.24-25) прокурор уточнив позовні вимоги і просив вказану суму з ОСОБА_6 і Страхової компанії «Провідна».

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року на користь лікувально-профілактичного закладу стягнуто 5995 грн. 40 коп. з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», 500 грн. - з відповідача ОСОБА_6 Вирішене питання про розподіл судових витрат і стягнуто в дохід держави судовий збір, відповідно, 210 грн. 29 коп. та 19 грн. 11 коп.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким у позові прокурора в інтересах лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» відмовити. На думку відповідача, ухвалюючи рішення у даній справі суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Зокрема, страхова компанія посилається на те, що її зобов'язання, як страховика, випливають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із страхувальником ОСОБА_6 Лікувально-профілактичний заклад, в інтересах якого заявлений позов, не є особою безпосередньо потерпілою від дій страхувальника, а тому відшкодування витрат такої особи не може здійснюватись на підставі договору. Страхова компанія вважає, що правовідносини щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого у лікувально-профілактичному закладі є деліктними, а тому норми Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом застосовані неправильно.

У судовому засіданні представник ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» підтримав апеляційну скаргу. Прокурор просив апеляційну скаргу відхилити. Відповідач ОСОБА_6 вважав апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не тільки прав потерпілих, але й захист інтересів страхувальника, а рішення суду першої інстанції відповідає змісту ст.ст. 23, 24 цього Закону.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про стягнення витрат Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» на лікування потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, суд послався на те, що відшкодування таких витрат має здійснювати страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті не лише захист прав потерпілих, але і захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Такий висновок суд не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_6 внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху 26 квітня 2013 р. здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 Потерпілому заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до лікування потерпілого у стаціонарному відділені КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» з 26 квітня по 05 червня 2013 року. Відносно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, було порушене кримінальне провадження, яке закрите ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 25 червня 2013 р. у зв'язку з примиренням з потерпілим (а.с. 5). Правовідносини щодо відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовані ст. 1206 ЦК України. Відповідно до ч.1 названої норми ЦК України витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину зобов'язана відшкодувати особа, яка вчинила цей злочин.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у даному випадку судом застосований безпідставно. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. Визначення потерпілого дане у п. 1.3 ст. 1 цього Закону. Згідно з цим визначенням потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких, заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Внаслідок ДТП з участю відповідача ОСОБА_6 з використанням транспортного засобу шкода майну юридичної особи КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» не заподіяна. Ця юридична особа, а також держава, в інтересах якої заявлені позовні вимоги, не є учасниками договору страхування, а тому Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може бути застосований при вирішені питання про відшкодування витрат закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого. За нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати на лікування відшкодовуються лише потерпілому.

Частиною 3 ст. 1206 ЦК України визначено, що у випадку проведення лікування закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. «Прилуцька центральна міська лікарня» є комунальним лікувально-профілактичним закладом, є власністю територіальної громади м. Прилуки, відтак суму, яка належить до стягнення на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7, слід стягнути на користь бюджету м. Прилуки.

Розмір витрат КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» підтверджений довідкою № 01-15/647 від 18 червня 2013 р. (а.с. 6) і сторонами не оспорюється.

З відповідача ОСОБА_6 також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.п. 3, 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 12 серпня 2013 року скасувати.

Позов Прилуцького міжрайонного прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід бюджету м. Прилуки Чернігівської області 6495 (шість тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

У позові Прилуцького міжрайонного прокурора до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: