Рішення № 34075442, 11.10.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9383/13-ц

Провадження № 2/344/4261/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представнка позивачів ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ «Брокбізнесбанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6, про визнанняч договорів поруки припиненими,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Івано-Франківського міського суду позов до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 про визнання поруки припиненою, передбачену договором поруки від 02.04.2008 року №4177/1 та від 13.07.2011 року №4177/2.

У позовній заяві зазначено, що 02.04.2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір №4177 на суму 59348 дол. США для придбання автомобіля, зі сплатою 12.5% річних за користування кредитними коштами, термін сплати до 01.04.2015 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підстав кредитного договору від 02.04.2008 р., між позивачем ОСОБА_4, як поручителем, ОСОБА_6, як позичальником та ПАТ «Брокбізнесбанк» 02.04.2008 р. укладено договір поруки №4177/1. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підстав кредитного договору від 02.04.2008 р., між позивачем ОСОБА_5, як поручителем, ОСОБА_6, як позичальником та ПАТ «Брокбізнесбанк» 13.07.2011 року укладено договір поруки №4177/2. Про заборгованість позичальника ОСОБА_6 по кредитному договору, позивачі дізнався у червні місяці 2013 року з поданого до суду позову банку про стягнення солідарно заборгованості з боржника-позичальника та поручителів. З матеріалів доданих до позову про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, а також з листів-повідомлення 03.06.2013 року позивачі дізналися про збільшення відсотків, внаслідок чого збільшено зобов'язання позичальника та без відома позивачів обсяг їх відповідальності як поручителя.

Представник позивачів просив позов задовольнити. Визнати поруку припиненою за договорами поруки від 02.04.2008 року та 13.07.2011 року з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити з підстав викладених в запереченні до позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності,приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.04.2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Брокбізнесбанк» було укладено кредитний договір №4177 на суму 59348 дол. США для придбання автомобіля, зі сплатою 12.5% річних за користування кредитними коштами, термін сплати до 01.04.2015 року (а.с.15-19).

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підстав кредитного договору від 02.04.2008 р., між позивачем ОСОБА_4, як поручителем, ОСОБА_6, як позичальником та ПАТ «Брокбізнесбанк» 02.04.2008 року укладено договір поруки №4177/1 (а.с.9-11).

Умовами даного договору поруки передбачено, що поручителю відомо сума кредиту, кінцева дата повернення та процентна ставка - 12.5% річних, а у разі порушення позичальником сплати відсотків, нарахування відсотків за користування кредитом або його частиною в наступному місяці, здійснюється в розмірі процентної ставки, збільшеної на 2% тобто 14.5% річних (п.1.2 договору). Окрім того, даним пунктом також передбачено можливість збільшення відсоткової ставки ще на 5%, у разі пролонгації кредиту або його траншу з дня наступного за днем пролонгації.

Однак судом встановлено, що пролонгації кредиту або його траншу не відбувалося, що визнано і представником відповідача. Інших умов на збільшення відсоткової ставки ще на 5%, тобто до 17.5% річних, умовами договору поруки не передбачено.

Також, за умовами п.6.3, 6.7 договору поруки від 02.04.2008 р. №4177/1 передбачалось та погоджено сторонами договору, що будь-які повідомлення повинні здійснюватись стороні в письмовій формі і рекомендованим листом або доставлені особисто, а також те, що доповнення і зміни до договору вносяться тільки за згодою сторін і оформляються додатковими угодами.

З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, що виникло на підстав кредитного договору від 02.04.2008 р., між позивачем ОСОБА_5, як поручителем, ОСОБА_6, як позичальником та ПАТ «Брокбізнесбанк» 13.07.2011 року укладено договір поруки №4177/2 (а.с.12-14).

Умовами даного договору поруки передбачено, що поручителю відомо сума кредиту, кінцева дата повернення та процентна ставка - 12.5% річних, а у разі порушення позичальником сплати відсотків, нарахування відсотків за користування кредитом або його частиною в наступному місяці, здійснюється в розмірі процентної ставки, збільшеної ще на 2%, тобто 14.5% річних (п.1.2 договору).

Судом встановлено, що інших умов на збільшення відсоткової ставки ще на 5%, тобто до 17.5% річних, умовами даного договору поруки взагалі не передбачено.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги звертає увагу суду, що в пункті 1.1. договорів поруки, поручителі зобов'язувались відповідати солідарно в повному обсязі за зобов'язаннями позичальника за своєчасне виконання кредитного договору та додаткових угод до нього, що виникнуть на його підставі в майбутньому. А тому вважається, що поручителі поручалися в тому числі за збільшення відсоткової ставки.

Однак такі доводи суд відхиляє та звертає увагу на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що додаткових угод до кредитного договору не укладалось, а основні зобов'язання поручителя перед банком за зобов'язаннями позичальника обумовлювались самим договором поруки ( в тому числі можливе збільшення відсоткової ставки ще на 2%), і як вже зазначалось вище, будь-які зміни до договору поруки повинні були укладатися сторонами додатковою угодою, що не мало місце в даному спорі, ця обставина нічим не спростована.

Згідно ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В даних спірних правовідносинах є факт зміни зобов'язання відповідачем, а саме збільшення ним відсоткової ставки до 17.5% перед третьою особою без самостійних вимог, без згоди поручителів, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останніх.

Так, як вбачається з розрахунку боргу, поданого ПАТ «Брокбізнесбанк» до позову при зверненні до Тисменицького районного суду (а.с.22-23), з 31.03.2009 року було збільшено відсоткову ставку до 14.5%. А з 01.01.2013 року дана відсоткова ставка вже нарахована банком в розмірі - 17.5% річних.

Листом - повідомленням (не рекомендованим) від 03.06.2013 року ПАТ «Брокбізнесбанк» тільки повідомив поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про заборгованість позичальника ОСОБА_6 перед банком, в тому числі і про збільшення ним відсоткової ставки до 17.5% річних з 01.01.2013 року (а.с.25).

Отже, без відома поручителів та підписаної двохсторонньої згоди на збільшення відсоткової ставки, зміною відсотків зі сторони банку в односторонньому порядку збільшило без відома та згоди поручителів їх обсяг відповідальності.

Як роз'яснено постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.22), відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Суд приходить також до висновку, що доводи позивачів відповідають встановленими доказами та з наявних матеріалів справи вбачається, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому зсіданні дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі ст.ст. 551-554, 559 ЦК України, керуючись ст.ст.3,4,10,15,60, 88,209, 212-215, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, передбачену договором поруки №4177/1 від 02.04.2008 року, укладеним між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 і ОСОБА_4, по всіх зобов'язаннях ОСОБА_6 перед АБ «Брокбізнесбанк», що виникають з умов кредитного договору №4177 від 02.04.2008 року.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, передбачену договором поруки №4177/2 від 13.07.2011 року, укладеним між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6 і ОСОБА_5, по всіх зобов'язаннях ОСОБА_6 перед АБ «Брокбізнесбанк», що виникають з умов кредитного договору №4177 від 02.04.2008 року.

Стягнути з ПАТ «Брокбізнесбанк», код ЄДРПОУ 26289469, на користь ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, та ОСОБА_5, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 114,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.