Рішення № 34074175, 10.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4470/13 Головуючий 1 інстанції: Ізмайлов І.К.

Справа № 2029/1979/12 Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Гуцал Л.В., Івах А.П.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами Дочірнього підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» і Дочірнього підприємства «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс»

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, стягнення сплачених сум та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 06 травня 2011 року ним, як партнером з ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» як адміністратором, через представника ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» Лимар М.В., яка діяла на підставі № 11 від 28.09.2010 року укладено договір № 007721 про надання послуг з придбання ним будівельних матеріалів вартістю 20 000 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано договір № 007721 від 06 травня 2011 року укладений між ОСОБА_3 та ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» - недійсним.

Визнано договір № 007721 від 06 травня 2011 року укладений між ОСОБА_3 та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» - недійсним.

Стягнуто з ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 2 020 грн.

Стягнуто з ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 2 779,05 грн.

Стягнуто з ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 41,79 грн. понесених ним витрат по направленню поштової кореспонденції.

Стягнуто з ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 40,02 грн. понесених ним витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 40,02 грн. понесених ним витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційних скаргах ДП «Плюс» і ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» посилаються на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних скарг вказують на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про визнання договорів недійсним, не звернув увагу на те, що предметом договору є надання послуг з придбання товару, а тому це не нечесною підприємницькою діяльністю - «пірамідальною схемою».

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правочин здійсненний з використанням нечесної підприємницької діяльності, а тому є недійсним.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи і на підставі ч. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення і ухвалює нове.

Судом першої інстанції встановлено і зазначено в рішенні, що 6 травня 2011 року між ДП «Плюс» та партнером ОСОБА_3 укладено договір №007721 про надання партнеру, послуг. спрямованих на придбання товару, на умовах програми діяльності Приват -Плюс. Згідно додатку №1 до зазначено договору «Програма діяльності Приват-Плюс» програма придбання товарів, що базується на створенні адміністратором товариства партнерів. В додатку №2 визначено вартість договору - 20000 грн., графік виплат та найменування товару - будівельні матеріали (а.с 8-11).

З наведеного вбачається, що предметом договору е надання позивачу послуг з адміністрування системи для придбання будівельних матеріалів.

Суд першої інстанції з посиланням на ст.. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» вважав, що у даному випадку мала місце нечесна підприємницька діяльність, оскільки ДП «Плюс» здійснював діяльність за вказаним договором шляхом формування фондів групи виключно за рахунок інших учасників системи без залучення коштів ДП «Плюс» і розподіл коштів між учасниками групи за визначеним механізмом є реалізацією діяльності пірамідальної схеми, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовами договору передбачено щомісячна сплата внесків за товар (будівельні матеріали) , який передається позивачу та право позивач на отримання товару, незалежно від сплати платежів іншими учасниками групи.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА 10 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди, ухваленої в порядку п.1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України і яка є обов'язковою для суддів України - Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживача шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальна схема» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п.7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації, б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми, в) відсутність продажу або споживання товару.

Для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак. відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної, тобто такої, яка порушує норми чинного законодавства.

В ст.. 1 договору №007721 від 06 травня 2011 розу зазначено, що предметом договору є надання послуг Партнеру, яким є ОСОБА_3, спрямованих на придбання товару, на умовах Програми діяльності ПРИВАТ-ПЛЮС, яка є додатком №1 до цього договору.

Позивачу згідно вказаного договору та додатків до нього гарантовано право на отримання товару - будівельних матеріалів, а також визначені розмір та графік сплати платежів за товар.

Наведене свідчить про відсутність головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них.

Відповідач здійснює підприємницьку діяльність відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» згідно з яким надає фінансову послугу, тобто операцію з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб.

За таких підстав висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач був введений в оману стосовно оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача - є помилковим.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов, а тому не має підстав для його задоволення.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» і Дочірнього підприємства «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 травня 2013 року скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії