Рішення № 34068247, 23.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3874/13 23.09.2013 23.09.2013 23.09.2013

Провадження №22-ц/784/3142/13 Суддя першої інстанції: Кокорєв В.В.

Категорія 21 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Орельською Н.М.,

за участю позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2013 року по справі

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_5, ОСОБА_6

за участю третіх осіб - ОСОБА_7, ОСОБА_8

про визнання недійсними договорів дарування та купівлі - продажу квартири,

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі - продажу квартири.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у 1999 році позичив ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 10 000,00 дол. США, в якості забезпечення повернення яких 4 жовтня 2000 року було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2008 року було визнано недійсним. Також, визнано, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 4 жовтня 2000 року був укладений договір позики та визнано дійсним договір застави належної ОСОБА_7 вказаної квартири. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором позики звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яке до теперішнього часу не виконане, оскільки право власності на спірну квартиру зареєстроване не за ОСОБА_7, а на підставі цивільно-правових угод за ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Посилаючись на те, що право власності у ОСОБА_8 на вказану квартиру не виникло, оскільки було зареєстроване на підставі підробленого рішення суду та на порушення своїх прав, позивач просив на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, а також договір купівлі - продажу вказаної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 17 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено - ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 27 вересня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 912. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу вказаної квартири укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 17 жовтня 2012 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі - продажу недійсним, просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, ОСОБА_2 позичив ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 10 000,00 дол. США, в якості забезпечення повернення яких 4 жовтня 2000 року було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1.

Вказаний договір рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2008 року визнано недійсним. Визнано, що між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 4 жовтня 2000 року укладено договір позики та визнано дійсним договір застави належної ОСОБА_7 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.86-87).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 4 жовтня 2000 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 шляхом реалізації зазначеної квартири на прилюдних торгах (а.с.8-9).

Під час виконання зазначеного рішення суду встановлено, що право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2012 року (а.с. 5, 6).

В подальшому на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області за р.№ 912 від 27 вересня 2012 року право власності було зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с.5, 81).

На теперішній час власником зазначеної вище квартири є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального кругу з р.№ 918 від 17 жовтня 2012 року (а.с.98).

Задовольняючи позов в частині визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення спірного правочину ОСОБА_8 не була власником квартири, оскільки правовстановлюючий документ (рішення суду) був підроблений.

Проте, з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ч.1 ст. ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, позивач при подачі позову не зазначив в якості відповідача ОСОБА_8, яка є стороною правочину. Суд при розгляді справи не звернув на це уваги та не обговорив питання про залучення до участі у справі ОСОБА_8 як відповідача, натомість визначив процесуальний статус останньої, як третьої особи.

Визнавши договір дарування, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 від 27 вересня 2012 року недійсним, суд вирішив питання про права та обов'язки, безпосередньо ОСОБА_8, яка є стороною правочину, однак участі у справі в якості відповідача вона не брала.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення вимог ст.ст. 30, 31 ,33 ЦПК України, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення вимог про визнання договору дарування недійсним підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог.

Згідно до ст. 17 Закону України «Про заставу», заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Стаття 27 Закону України «Про заставу» передбачає, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, застава зберігає свою силу не залежно від переходу майна у власність іншої особи, а тому немає підстав вважати, що права позивача, як заставодержателя порушені внаслідок укладення оспорюваного договору.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.1 ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України для задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та обґрунтовано відмовив у задоволені цих вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_8 не мала права на розпорядження спірним майном, не можна прийняти до уваги, оскільки даний довід не вказує на порушення прав ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного правочину, а тому і не спростовує наведені висновки суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2013 року в частині задоволення вимог про визнання недійсним договору дарування скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволені вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 від 27 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за р. № 912 - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: