Ухвала суду № 34064286, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 180059/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Галицькому районі), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.06.2012 року №0000481721 та визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень в частині призначення перевірки без дотримання вимог Податкового кодексу України і її проведення за відсутності законних на це підстав.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром» за квітень, липень, жовтень 2009 року, складено Акт №541/17-2/НОМЕР_1 від 30 травня 2012 року, з якого вбачається, що дана перевірка проведена на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та виявлено порушення п.1,2 ст.215, ст.203, ст.216 та ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.2.1, пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14 192,30 грн. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 20 червня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000481721, яким позивачу визначено грошове зобов'язання на суму 14 192,30 грн. основного платежу з ПДВ та штрафних санкцій 3 548,08 грн. Вважає, що відповідачем порушені вимоги Податкового кодексу України в частині призначення та проведення перевірки, дане податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням вимог цього ж Кодексу та не відповідає дійсним обставинам справи. Стверджує, що податковий кредит з податку на додану вартість формував по придбаних товарах та не приймав участі у формуванні податкового кредиту ТзОВ «Втордеревпром», оскільки є його покупцем. Висновки відповідача щодо порушення вимог Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочинів (угод) між ТзОВ «Втордеревпром» з його постачальниками ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланням на будь-які первинні документи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не представлено документів, які б підтверджували реальне отримання придбаного товару та його подальшого використання у господарській діяльності.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ФОП ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.

Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 17.05.2012 року №178 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, працівниками податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром» за квітень, липень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №541/17-2/НОМЕР_1 від 30 травня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи копію наказу та повідомлення про проведення перевірки було направлено на адресу позивача поштою та отримано ним 18.05.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 30.05.2012 року №541/17-2/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14 192,30 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за квітень, липень, жовтень 2009 року в сумі 14 192,30 грн. за рахунок відображення податкового кредиту по нікчемних операціях з ТзОВ «Втордеревпром». Так, за результатами проведеної перевірки вказаного контрагента позивача, відсутні виробничі потужності, основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість таким фактичного здійснення господарської діяльності. А відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угоди з вищенаведеним суб'єктом господарювання.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000481721 від 20 червня 2012 року, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17740,38 грн., з яких 14192,30 грн. за основним платежем та 3548,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем з метою спростування тверджень відповідача представлено копію договору купівлі-продажу, укладеного з ТзОВ «Втордеревпром»№10-230 за 2009 рік, копії видаткових накладних, податкових накладних, акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, накладні та виписки з банку з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Відповідач також посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Втордеревпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 24.09.2010 року №2268/23-2/25560778. При перевірці підприємством не доведена реальність операцій, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. ТзОВ «Втордеревпром» задекларовано у податковій звітності операції щодо придбання товарів (робіт, послуг), які фактично не відбувались, отже є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи для перевірки не представлені, а також про неможливість проведення господарських операцій щодо продажу товарів отриманих у підприємств. У зв'язку із непредставленням первинних документів для перевірки, що підтверджують факт повернення товаро-матеріальних цінностей покупцями ТзОВ «Втордеревпром» порушено вимоги п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону № 168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В порушення вищенаведених норм Позивачем для нарахування податкового кредиту подано податкові накладні, що не відповідають здійсненим господарським операціям, оскільки не підтверджуються первинними документами чи іншими доказами.

Зокрема, суд першої інстанції встановив, що позивачем не було надано документів, які підтверджують факт передачі товарів від продавця до покупця: під час проведення перевірки не були представлені акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування товару, його зберігання тощо.

Отже, матеріалами перевірки та матеріалами справи не підтверджуються транспортування, передача та зберігання товарів, що згідно видаткових та податкових накладних мав отримати ФОП ОСОБА_1 від ТзОВ «Втордеревпром».

Щодо доводів Позивача про дійсність господарських договорів, то, на думку суду, при вирішенні спору про віднесення або не віднесення господарської операції до об'єктів оподаткування ПДВ, необхідно виходити з економічного змісту операції, а не з її правової форми (виду договору, що оформлює відповідну операцію). Тому, для перекваліфікації операції як такої, що не відбулася в цілях оподаткування визнання відповідного правочину недійсним не вимагається. Суд встановлює наявність чи відсутність такої операції, а відповідно і обґрунтованість визначення об'єкта оподаткування, на підставі поданих сторонами доказів з урахуванням презумпції правомірності рішень платника податку.

Крім того, щодо правомірності проведення податкової перевірки слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 17.05.2012 року №178 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, працівниками податкової служби проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Втордеревпром» за квітень, липень, жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки №541/17-2/НОМЕР_1 від 30 травня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи копію наказу та повідомлення про проведення перевірки було направлено на адресу позивача поштою та отримано ним 18.05.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки. Крім того, Позивачем було допущено відповідних представників Відповідача до перевірки.

За наведених обставин, суд вважає, що документальна невиїзна позапланова перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 призначена та проведена Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби без порушень норм діючого законодавства, за наявності обставин та з дотриманням умов, що надають право на проведення документальної невиїзної позапланової перевірки.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-2670/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 11.10.2013 року