Постанова № 34064005, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 12:56 № 826/12259/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Федоровій О.В., за участю представників: позивача - Короля В.В., відповідача - Пироженка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 1026552201, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 липня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» (далі - ТОВ «ІПП-ЦЕНТР», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 1026552201, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що включення суми ПДВ в розмірі 1 255 000,00 грн. до складу податкового кредиту є правомірним, а податкове повідомлення-рішення № 1026552201 від 19.06.2013 року - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача, були зареєстрованими у порядку і строки, передбачені чинним законодавством.

Також, в період здійснення позивачем фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», останнє перебувало на обліку в ЄДРЮОФОП, в ЄДРПОУ, в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

На переконання позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ «ІПП-ЦЕНТР», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем, з урахуванням акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 р. по 30.11.2012 р.» від 27.03.2013 р. № 817/22-90/32799525, дані якого, зокрема, були предметом дослідження під час проведення перевірки підприємства позивача та відповідно до яких по ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» встановлено відсутність об'єкту оподаткування ПДВ, операції здійснювались без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту, для несплати податку на додану вартість.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» (ідентифікаційний код юридичної особи 24264063) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 21 березня 1996 року за № 10701200000005546. Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, м. Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7.

ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 травня 1996 року за № 13790, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200109467 від 13 лютого 2013 року ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» є платником податку на додану вартість з 16.07.1997 р. (індивідуальний податковий номер 242640626105).

В період з 03.04.2013 р. по 16.05.2013 р. (термін проведення перевірки призупинявся з 08.04.2013 р. по 29.04.2013 р. згідно наказу від 08.04.2013 р. № 1139, відповідно до наказу про поновлення термінів проведення перевірки від 30.04.2013 р. № 1482 перевірку було поновлено) Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 24264063) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої складено Акт № 487/22-3/24264063 від 22 травня 2013 року (далі - Акт № 487/22-3/24264063).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, всього в сумі 1 255 000 грн., в тому числі за серпень 2012 року.

19 червня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 487/22-3/24264063 від 22 травня 2013 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 1026552201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 882 500 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 255 000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 500 грн.

Незгода з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 11 квітня 2012 року між ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» (далі - Замовник) та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (далі - Виконавець) (далі разом - Сторони) були укладені Договори на виконання робіт № ІЕл-1204-01, № ІЕл-1204-02 (далі - Договори № ІЕл-1204-01, № ІЕл-1204-02).

По умовам Договору № ІЕл-1204-01, Виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: «Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків № 1 та № 2 ВП ЗАЕС»; по умовам Договору № ІЕл-1204-02, Виконавець зобов'язується виконати науково-технічні роботи по темі: «Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків № 1 та № 2 ВП ЗАЕС», а Замовник зобов'язується прийняти виконані Виконавцем роботи після їх закінчення по кожному етапу роботи, про що складатимуться відповідні акти здачі-приймання, згідно умов даних Договорів.

Вартість робіт по Договору № ІЕл-1204-01 становить: вартість отриманих робіт - 2 157 500,00 грн., ПДВ 20% - 431 500,00 грн. Загальна вартість - 2 589 000,00 грн. (п. 3.1 Договору № ІЕл-1204-01).

Вартість робіт по Договору № ІЕл-1204-02 становить: вартість отриманих робіт - 4 117 500,00 грн., ПДВ 20% - 823 500,00 грн. Загальна вартість - 4 941 000,00 грн. (п. 3.1 Договору № ІЕл-1204-02).

На підтвердження виконаних робіт згідно Договорів № ІЕл-1204-01, № ІЕл-1204-02 Сторонами були підписані Акти здавання-приймання робіт за договорами, від 31.08.2012 року, що свідчить про реальність здійснення умов договорів.

На виконання умов Договору № ІЕл-1204-01, Виконавцем 31 серпня 2012 року були виписані податкові накладні:

- № 723 на суму 282 000,00 грн., ПДВ - 47 000,00 грн.;

- № 711 на суму 246 000,00 грн., ПДВ - 41 000,00 грн.;

- № 712 на суму 312 000,00 грн., ПДВ - 52 000,00 грн.;

- № 713 на суму 75 000,00 грн., ПДВ - 12 500,00 грн.;

- № 722 на суму 960 000,00 грн., ПДВ - 160 000,00 грн.;

- № 719 на суму 474 000,00 грн., ПДВ - 79 000,00 грн.;

- № 721 на суму 240 000,00 грн., ПДВ - 40 000,00 грн.

На виконання умов Договору № ІЕл-1204-02, Виконавцем 31 серпня 2012 року були виписані податкові накладні:

- № 720 на суму 3 000 000,00 грн., ПДВ - 500 000,00 грн.;

- № 714 на суму 75 000,00 грн., ПДВ - 12 500,00 грн.;

- № 716 на суму 546 000,00 грн., ПДВ - 91 000,00 грн.;

- № 715 на суму 540 000,00 грн., ПДВ - 90 000,00 грн.;

- № 717 на суму 390 000,00 грн., ПДВ - 65 000,00 грн.;

- № 718 на суму 390 000,00 грн., ПДВ - 65 000,00 грн.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договори № ІЕл-1204-01, № ІЕл-1204-02 від імені ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» підписані генеральним директором Богдан І.В., а від імені ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» - директором ОСОБА_4

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних за Договорами № ІЕл-1204-01, № ІЕл-1204-02, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку.

За вказаних обставин, суд критично ставиться до аргументів контролюючого органу стосовно того, що згідно його даних: станом на 22.05.2013 року стан платника податку - ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) « 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», дата зміни стану - 09.04.2013 р.; дата анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) - 10.04.2013 р., оскільки предметом перевірки був задекларований позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 1 265 240 грн., який сформований по взаємовідносинам з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

Таким чином, в вищезазначений період (перевіряємий період), контрагент позивача був наділений правосуб'єктністю.

Згідно даних Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 р. по 30.11.2012 р.» № 817/22-90/32799525 від 27.03.2013 р., Держаною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність виробничих та складських приміщень, основних фондів та фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

В результаті вказаної вище звірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС дійшла висновку про те, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» нікчемними в Акті № 487/22-3/24264063 від 22 травня 2013 року є висновки Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 р. по 30.11.2012 р.» від 27.03.2013 року № 817/22-90/32799525, в якому є посилання на використання матеріалів, отриманих від Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 18.03.2012 року № 12/2-2979 та від 18.03.2012 року № 12/2-2980, які містять інформацію стосовно наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», та пояснень гр. ОСОБА_4 - директора та головного бухгалтера.

З підстав викладеного, відповідач своєму Акті № 487/22-3/24264063 дійшов висновку, що правочини між ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» з підприємствами-постачальниками та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оцінивши вказаний висновок контролюючого органу, суд зазначає, що наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами та в результаті укладених правочинів у сторін виникли юридичні наслідки.

За спірними угодами, ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів відповідні розрахунки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.О.Електронікс-1» на користь позивача виконані науково-технічні роботи по темі: «Виконання розрахунків на міцність трубопроводів і ГНЦ енергоблоків № 1 та № 2 ВП ЗАЕС», «Виконання розрахунків на міцність КР, ВБ і ГРР реактора енергоблоків № 1 та № 2 ВП ЗАЕС»), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «Ю.О.Електронікс-1»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «ІПП-ЦЕНТР» з його контрагентом ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 1026552201, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19 червня 2013 року № 1026552201.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПП-ЦЕНТР» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.09.2013 р.