Постанова № 34058461, 10.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 922/1271/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Палія В.В. (доповідач)

суддів Бондар С.В., Кондратової І.Д.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013

у справі № 922/1271/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Приватного підприємства "Аптека 2011"

третя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача Фізична особа -підприємець ОСОБА_2

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та надання

доступу до нього

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Аптека 2011", третя особа Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху №61-1:62-1 загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення від особистих речей та надання безперешкодного доступу в будь-який час до приміщення представників ФОП ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2013 у справі № 922/1271/13 (судді Доленчук Д.О., Аріт К.В., Суслова В.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 (судді Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.), позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Приватне підприємство "Аптека 2011" звільнити нежитлове приміщення першого поверху №61-1:61-2 загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення приміщення від особистих речей. В решті позову -відмовлено. Судові акти мотивовано нікчемністю договору оренди нежитлового приміщення від 12.11.2012, який був укладений між відповідачем та третьою особою у період дії договору оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012, який укладений між позивачем та третьою особою щодо того ж самого приміщення. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати безперешкодний доступ в будь-який час до приміщення представникам ФОП ОСОБА_3, суди виходили із недоведеності вчинення відповідачем перешкод позивачу у доступі до приміщення.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (третя особа у справі), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05 червня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 0506/1 (надалі - договір № 0506/1) строком на 2 роки 11 місяців.

Пунктом 1.1. договору № 0506/1 було передбачено, що ФОП ОСОБА_2 передає ФОП ОСОБА_3 в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху № 62-1:61-1 загальною площею 90,2 м.кв., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.4. договору № 0506/1 об'єкт оренди буде використовуватися позивачем для розміщення магазину непродовольчої групи товарів (кавоварки, кавові машини та аксесуари) та продовольчої групи товарів (кави, кавових напоїв, тощо).

Пунктом 2.1. договору № 0506/1 було передбачено, що вступ позивача у користування об'єктом оренди настає з дня підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання - передачі об'єкту оренди. Акт приймання - передачі об'єкту оренди підписується сторонами протягом 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було складено акт прийому - передачі нежитлового приміщення наданого за договором оренди №0506/1 від 05.06.2012, відповідно до якого ФОП ФОП ОСОБА_2 передала ФОП ОСОБА_3 об'єкт оренди.

Пунктом 2.3. договору № 0506/1 було передбачено, що повернення об'єкта оренди здійснюються шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі об'єкту оренди, який підписується уповноваженими представниками обох сторін протягом трьох календарних днів з моменту припинення строку дії даного договору, дострокового його розірвання або відмови від нього у випадках передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6.3. договору № 0506/1 даний договір припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі (знищення) об'єкту оренди;

- ліквідації орендодавця, орендаря.

Пунктом 6.4. договору № 0506/1 було передбачено, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін в порядку, встановленому чинним законодавством України у випадках:

- дії форс-мажорних обставин або непереборної сили (обставини непереборної сили, що підтверджуються довідками Торгово-Промислової Палати), що виникли під час дії даного договору та які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами;

- використання орендарем об'єкта оренди за нецільовим призначенням, встановленим даним договором, або у разі систематичного невиконання умов даного договору;

- у разі затримки орендарем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених даним договором протягом 30 банківських днів;

- якщо орендар навмисне або по необережності погіршує стан об'єкту оренди.

Згідно п. 6.5. договору № 0506/1 орендодавець має право відмовитися від даного договору у разі:

- несплати орендарем орендної плати або інших платежів, встановлених договором протягом трьох місяців підряд;

- передачі об'єкта оренди орендарем у суборенду та/або користування третій особі без одержання попередньої згоди орендодавця.

У разі відмови орендодавця від даного договору він є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення від орендодавця про відмову від даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі та на умовах, встановлений даним договором.

Відповідно до п. 3.3 договору обов'язок по сплаті орендної плати виникає у орендаря з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Як передбачено п. 3.11 договору, орендна плата не нараховується протягом 3-х місяців з моменту підписання договору та орендар сплачує перший (05.06.2012) та останній (05.05.2015) місяці за користування об'єктом оренди відповідно до умов договору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на пропозицію ОСОБА_3 від 08.10.2012 розірвати договір оренди №0506/1, ФОП ОСОБА_2 листом від 16.10.2012 відповіла відмовою.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 12 листопада 2012 року між ФОП ОСОБА_2 та ПП "Аптека 2011" було укладено договір оренди нежитлового приміщення.

Пунктом 1.1 даного договору було передбачено, що ФОП ОСОБА_2 передає ПП "Аптека 2011" в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху площею 90,2 кв.м., для розміщення аптеки, яке розташоване у 5-ти поверховій будівлі літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1.

Строк дії договору (згідно п. 8.1.) 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

12.11.2012 між відповідачем та третьою особою підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час підписання договору оренди між третьою особою і відповідачем (12.11.2012) був діючим договір оренди № 0506/1 від 05.06.2012, який укладений між позивачем та третьою особою щодо оренди того ж самого приміщення.

Телеграмою від 16.04.2013 ФОП ОСОБА_2 повідомила позивача про розірвання договору оренди №0506/1, у зв'язку з несплатою позивачем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Із посиланням на те, що позивач позбавлений можливості користуватись орендованим майном, у орендованому приміщенні загальною площею 90,2 м.кв., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться Приватне підприємство "Аптека 2011", яке самовільно зайняло означене приміщення, позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху №61-1:62-1 загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення від особистих речей та надання безперешкодного доступу в будь-який час до приміщення представників ФОП ОСОБА_3

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення першого поверху №61-1:62-1 загальною площею 90,2 кв.м., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення від особистих речей, суди попередніх інстанцій виходили із нікчемності договору оренди нежитлового приміщення від 12.11.2012, який був укладений між відповідачем та третьою особою у період дії договору оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012, який укладений між позивачем та третьою особою щодо того ж самого приміщення.

Проте, суд касаційної інстанцій вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для захисту прав позивача, як орендаря, шляхом спонукання відповідача звільнити орендоване приміщення передчасними, з урахуванням того, що останні не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи та доказів у ній.

Так, в силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За наведених обставин, судове рішення спрямовується на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також на їх відновлення.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, які виникли із орендних правовідносин за договором оренди №0506/1 від 05.06.2012.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як унормовано у ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору, шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно ж до п. 6.5. договору № 0506/1 орендодавець має право відмовитися від даного договору у разі несплати орендарем орендної плати або інших платежів, встановлених договором протягом трьох місяців підряд.

Як унормовано ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що телеграмою від 16.04.2013 ФОП ОСОБА_2 повідомила позивача про розірвання договору оренди №0506/1, у зв'язку з несплатою позивачем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Оскільки в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено його права, як орендаря за договором оренди №0506/1, а позов спрямований на захист та відновлення порушених прав, для правильного вирішення спору у даній справі принципового значення набуває дослідження обставин щодо наявності чи відсутності у третьої особи, як орендодавця, правових підстав для вчинення односторонньої відмови від договору оренди №0506/1 від 05.06.2012, який укладений з позивачем (у тому числі, в контексті положень ст. 782 ЦК України та п. 6 ст. 762 ЦК України), встановлення наявності чи відсутності правових підстав вважати договір оренди №0506/1 розірваним, внаслідок відмови орендодавця від договору, а зобов'язання сторін за даним договором припиненими.

Однак, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій дані обставини не були досліджені та останнім не була надана належна правова оцінка.

Дослідження даних обставин впливає також і на вирішення спору в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача надати безперешкодний доступ до приміщення представникам ФОП ОСОБА_3, як орендаря за договором оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012 року.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 зі справи № 922/1271/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді С.В. Бондар

І.Д. Кондратова