Ухвала суду № 34058367, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/59067/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Кучергіна Ю.М.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової службина постановуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012у справі №2а-2/12/2770за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Созидатель» доДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополяпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Созидатель» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000652310 від 22.08.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 у даній справі була скасована та прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000652310 від 22.08.2011.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 3387/23-123/20686595 від 01.08.2011;

- перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004, а саме - видача позивачем директору Товариства ОСОБА_6 готівкових коштів на господарські потреби без попереднього повного звітування;

- на підставі акту перевірки за порушення п.2.12 глави 2 Положення № 637 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652310 від 22.08.2011 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 257 384,16 грн. на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку про те, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого внаслідок виявленого порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, визнав необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій контролюючим органом, оскільки судом було встановлено, що відповідно до постанови слідчого порушено кримінальну справу за фактом розтрати майна ТОВ «Созидатель» в особливо великих розмірах шляхом зловживання директором ОСОБА_6 службовим становищем, що, в свою чергу, підтверджує відсутність згоди підприємства на видачу відповідних грошових коштів.

Суд касаційної інстанції вважає таки висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

У відповідності до вимог пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції 13.01.2005 № 40/10320 (далі - Положення № 637) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Таким чином, підставою для притягнення суб'єкта підприємницької діяльності до відповідальності у вигляді штрафу в порядку вищенаведеної норми Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 є непідтвердження одержувачем виданих у встановленому порядку під звіт коштів факту їх використання належними документами.

Згідно п.2.12 Положення № 637 фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № CDR_LE-118414-1 від 26.11.2009 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківських платіжних карток ТОВ «Созидатель» у ПАТ «ПроКредит Банк» було відкрито картковий рахунок у національній валюті №26053210118414 для обліку операцій з використанням корпоративних банківських платіжних карток.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Созидатель» здійснювало перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку на корпоративну банківську картку з призначенням платежу «для господарської діяльності». У бухгалтерському обліку були здійснені бухгалтерські проводки Д-т рах. 313 «Рахунки в банку» К-т рах.311 «Розрахунковий рахунок». Відповідно до чеків про зняття грошових готівкових коштів, директором підприємства ОСОБА_6 було знято з корпоративної банківської картки коштів з банкомату на загальну суму 1 029 536,65 грн., у бухгалтерському обліку ТОВ «Созидатель» були зроблені бухгалтерські проводки Д-т рах.377 «Розрахунки з підзвітними особами ОСОБА_6.» К-т рах.313 «Рахунки в банку». При цьому, авансові звіти на використані ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 1 029 536,65 грн. позивачем надані не були.

Відповідно до п.7.3 Положення № 637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно п.7.36 Положення № 637 метою перевірки щодо порядку видачі готівки під звіт та її використання є здійснення контролю за дотриманням підприємствами встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт (у тому числі на відрядження) та їх використання відповідно до вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів.

При цьому, п.7.39 названого Положення встановлює, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні, оскільки директор підприємства ОСОБА_6 заволодів грошовими коштами позивача злочинним шляхом, що підтверджується кримінальною справою, порушеною СУ УМВС України в м. Севастополі відносно нього за фактом розтрати майна ТОВ «Созидатель» в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, відповідно до ч.5 ст.191 КК України.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на те, що відповідно до ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Таким чином, за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ «Созидатель» ОСОБА_6, неможливо дійти висновку про наявність вини посадової особи позивача у заволодінні грошовими коштами у розмірі 1 029 536,65 грн. злочинним шляхом.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2012 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний