Ухвала суду № 34058372, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/76747/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-816/11/1070

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.02.2011 №122, №123, №1240000090232/0, №1260000080232/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2007 по 30.09.2010, складено акт від 24.01.2011 № 199/23-2/35615226/19, в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 3.1 статті 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 статті 7, п. 10.1 статті 10, пп. 11.2.1 п. 11.2 та пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 371 884,00 грн., в тому числі за 2009 рік на 4 371 884,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 квартали 2010 року на суму 3 856 223,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 04.02.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 122, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 478 676,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 119 669,00 грн.;

- № 123, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2010 року у сумі 3 377 547,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 844 387,00 грн.;

- № 12400000902232/0, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56 359,00 грн., з яких 45 087,00 грн. - за основним платежем та 11 272,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 1260000080232/0, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 5 408 496,00 грн., з яких 4 326 979,00 - за основним платежем, 1 081 699,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган не надав суду доказів співставлення цін на обладнання для очищення та дезінфекції води «Аквахлор 500», придбаних позивачем на подібних умовах, що свідчить про те, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений пп. 1.20.8 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не здійснив аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, укладених на момент продажу такого товару, що позбавило його можливості врахувати відповідні умови договорів, що можуть вплинути на ціну товару, як того вимагає зазначена правова норма цього Закону. Позивач самостійно відкоригував валові витрати та зняв з їх складу передоплату за торф, тобто, підстави для визначення завищення позивачем валових витрат відсутні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за перевіряємий період включено до складу валових витрат кошти в сумі 25 000 000,00 грн., що були сплачені авансом за поставку торфу сільськогосподарського на підставі договору від 04.09.2007 № 04/09-07, укладеного між КОКП ВКГ «Київоблводоканал», правонаступником якого є позивач, та ТОВ «Магнолія».

Податковим органом було встановлено завищення задекларованих позивачем амортизаційних відрахувань на загальну суму 1 748 854,00 грн., що сталося внаслідок придбання КОКП ВКГ «Київоблводоканал», правонаступником якого є позивач, обладнання «Аквахлор 500» у кількості 11 шт. за безпідставно завищеною ціною, тобто, більшою за звичайні ціни.

Крім того, відповідачем встановлено, що позивачем не підтверджено суму проведених позивачем коригувань в сторону збільшення валових доходів за 2 квартал 2009 року в сумі 219747,00 грн.

Також, позивачем не підтверджено суму проведених коригувань в сторону збільшення валових витрат у розмірі 4002,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Рудмаг» за 3 квартал 2009 року.

Судами попередніх інстанцій не враховано наведені вище обставини та взагалі не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій та доказів, які б це підтверджували; факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат, а також, відповідність нарахованої штрафної санкції за виправлення самостійно виявлених помилок сумі проведеного коригування самостійно виявленої помилки.

Колегією суддів слід зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судам належить з'ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За необхідності, судам слід розглянути питання про призначення судової експертизи, передбаченої статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль