Ухвала суду № 34058118, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-29378/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - не з'явився; ,

від відповідача - Капустіна А.А.,

від третьої особи - Саква Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р.

у справі № 7/179 (№ 22а-17647/08)

за позовом Українсько-ірландського малого спільного підприємства «Алвест ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

третя особа - Державне підприємство «Енергоринок»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2003 р. Українсько-ірландське мале спільне підприємство «Алвест ЛТД» (далі - позивач, МСП «Алвест ЛТД») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м.Києва), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДП «Енергоринок») про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2003 р. № 0000072303/0/713-23-60-14302437/6998.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 18.09.2003р. № 0000072303/0/713-23-60-14302437/6998.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в судове засідання 02.10.2013 р. не з'явився, своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Представник третьої особи надав письмові пояснення від 19.10.2009 р. за № 15/6788, які підтримав в судовому засіданні 02.10.2013 р.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 03.09.2003 р. по 16.09.2003 р. заступником начальника відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість у правління податкового аудиту та валютного контролю ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено позапланову документально-тематичну перевірку МСП «Алвест ЛТД» з питань достовірності задекларованих сум згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2003 р. (декларація вх. № 85153 від 19.08.2003 р.), за результатами якої складено акт перевірки від 16.09.2003 р. №159/23-60/14302437 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2003 року у сумі 9 441 454,46 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.09.2003 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000072303/0/713-23-60-14302437/6998, відповідно до якого позивачу, згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 273 890,8 грн., з яких основний платіж складає 9 441 454,46 грн. та 2 832 436.34 грн. - штрафні фінансові санкції.

Як вбачається з акту перевірки № 159/23-60/14302437 від 16.09.2003 р., податковий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з висновків перевіряючих про те, що на час подачі до ДПІ у Подільському районі м.Києва податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року у позивача була відсутня податкова накладна на суму 9 441 454,46 грн. Після подачі податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року позивач направив відповідачу заяву про спонукання ДП «Енергоринок» до видачі податкової накладної на суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 9 441 454,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Енергоринок» та МСП «Алвест ЛТД» укладено договір № 873/01 від 25.12.2001 р., відповідно до умов якого ДП «Енергоринок» зобов'язалось продавати електричну енергію, а позивач - прийняти та здійснити її оплату. Термін дії договору № 873/01 з 01.01.2002 р. до 31.12.2002 р.

27.12.2002 року між ДП «Енергоринок» та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1328/01 до договору № 873/01, в п.2 якої сторони зазначили, що термін дії продовжено до 31.12.2003 р.

На виконання умов договору № 873/01 протягом липня 2003 року МСП «Алвест ЛТД» було придбано електроенергію у ДП «Енергоринок» мережами через ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго», ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», ВАТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується копіями актів прийому-передачі № 7-Д від 04.08.2003 р., № 7 від 01.08.2003 р., складеними додатками до вказаних актів прийому-передачі електричної енергії.

Вартість придбаної позивачем електроенергії оплачена у повному обсязі на суму 56 648 726,77 грн., в тому числі розмір податку на додану вартість склав 9 441 454,46 грн., шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується листами Подільської філії м. Києва АКБ «Укрсоцбанк» № 015-06/813 від 14.10.2003 р., АКБ «Перкомбанк» № 02.1-11/2557 від 15.10.2003 р. та доданими до них реєстрами платіжних документів.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті, заперечуючи проти тверджень відповідача та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем не заперечується правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості електричної енергії.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податків товару.

З матеріалів справи вбачається, що сума податку на додану вартість у розмірі 9 441 454,46 грн., яка була фактично сплачена позивачем ДП «Енергоринок» у складі придбаного товару, включена позивачем до податкового кредиту за липень 2003 року та заявлена до відшкодування з бюджету, про що зазначено у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2003 року, яку було подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва 19.08.2003р.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податків податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті від 16.09.2003 р. №159/23-60/14302437 перевіряючими зазначено, що МСП «Алвест ЛТД» 20.08.2003 р. направлено до ДПІ у Подільському районі м. Києва заяву про спонукання до видачі податкової накладної ДП «Енергоринок» на суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 9 441 454,46 грн. з копіями платіжних доручень на суму 56 648 726,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, конвертом з поштовим штемпелем 20.08.2003 р.

Згідно підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю - податкова декларація подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, оскільки заяву МСП «Алвест ЛТД» про спонукання третьої особи до видачі податкової накладної подано до ДПІ у Подільському районі м. Києва до кінця поточного податкового періоду, - помилковим є твердження податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 підпункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, подання у вказаний строк заяви про порушення постачальником порядку виписування податкової накладної, навіть після подання декларації з податку на додану вартість, не порушують строк який закінчується 20 числа відповідного місяця.

Таким чином, виконавши вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) згідно господарської операції провезеної з ДП «Енергоринок».

Виходячи з вищенаведених правових норм та встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2003 р. № 0000072303/0/713-23-60-14302437/6998, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р. у справі №7/179 (№22а-17647/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. БухтіяроваЗ оригіналом гідно Помічник судді (підпис) Н.Є. Маринчак Т. В. Давидовська