Ухвала суду № 34058115, 08.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/74737/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р.

у справі № 2а-367/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» (далі - позивач, ТОВ «Київ-Профіль») звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

У касаційній скарзі Васильківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р., а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 р. залишити в силі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Васильківської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 4931/23-112/32659407 від 20.12.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні показника податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 204 474,00 грн. та призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 204 474,00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000012340/0 від 06.01.2012 р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 255592,50 грн., у тому числі 204 474,00 грн. - за основним платежем, 51118,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в липні 2011 року між ТОВ «Мон Шері» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 85 від 04.07.2011 р., згідно з яким продавець зобов'язувався поставити товари, асортимент, кількість та ціна яких має визначатися у додатках або накладних документах на відпуск товару, та які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до умов договору, поставка товару здійснювалась на умовах FСА (склад постачальника) згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року (підпункт 3.1 пункту 3 договору). В силу підпункту 3.3 пункту 3 вказаного Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на товар.

Покупець зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару (за кожну окрему партію) на підставі видаткової накладної не пізніше 90 календарних днів з моменту отримання цієї партії у власність (підпункт 5.1 пункту 5 Договору).

Відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року, поставка товару на умовах СА (склад постачальника)», тобто «Free Carrier (… named place) - Франко перевізник (… найменування місця)», означає, що продавець зобов'язаний доставити товар, який пройшов розмитнення, вказаному покупцем Перевізнику до вказаного місця. Якщо поставка товару здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за його відвантаження. Якщо поставка товару здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

На підставі цього договору, здійснювались поставки товарів у липні та серпні 2011 року, за результатами яких складалися належним чином первинні документи: податкові накладні, прибуткові накладні тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно здійснено формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов