Постанова № 34056397, 27.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 р. Справа № 804/11712/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лозицької І.О.

суддів Чорної В.В., Олійника В.М.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - 1 Прибиток Н.А.

представника відповідача - 2 Прибиток Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконним та дискримінаційним лист відповідача - 1 від 19.07.2013 р. № 7/3-432 ДСК/702/ 12-13 та скасувати зазначений лист;

- зобов'язати відповідача - 1 вчинити певні дії, а саме: задовольнити подання відповідача - 2 від 15.07.2013 р. № 15/16-132 ДСК щодо працевлаштування позивача на публічну службу на посаді Головного спеціаліста чи іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з відповідачів на користь позивача не виплачену суму оплати праці за період з 20.06.2013 р. по 29.07.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2013 року позивач звернувся до керівника Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області з питання працевлаштування на публічну службу на атестовану посаду.

Керівник Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області запропонував позивачу посаду Головного спеціаліста Житомирського територіального сектору з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем Державної пенітенціарної служби України.

20.03.2013 року начальником відділу роботи з персоналом Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області видано направлення на військово-лікарську комісію ГУ МВС України в Житомирській області.

Позивач 22.04.2013 року пройшов військово-лікарську комісію ГУ МВС України в Житомирській області та був визнаний здоровим та придатним до служби на посаді Головного спеціаліста.

Зазначений висновок позивачем було надано Управлінню Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області 23.04.2013 року у запечатаному конверті разом з висновком від 08.04.2013 року № 963.

У період з 01.04.2013 року по 07.05.2013 року, на підставі Указу Президента України від 25.01.2012 р. № 33 «Про порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування» проводилась спеціальна перевірка позивача.

14.05.2013 року Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області звернулось листом № 15/10-92 ВРП до ДДУВС та запросив низку документів на позивача.

З 20.06.2013 року Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області запропонувало позивачу стати до роботи за вищевказаною посадою у якості стажера та визначив робоче місце позивача, на якому позивач працював з 20.06.2013 р. по 29.07.2013 року, включно.

29.07.2013 року Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області ознайомило позивача з листом Державної пенітенціарної служби України від 19.07.2013 року № 7/3-432 ДСК /702/12-13, в якому зазначено, що позивача визнано таким, що не відповідає посадовим кваліфікаційним вимогам, а також, у зв'язку зі звільненням позивача зі служби в МВС у 2011 році, відмовлено у прийнятті на публічну службу на посаду Головного спеціаліста, запропонувавши звільнити робоче місце, видавши незаповнену Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області трудову книжку НОМЕР_1 та тимчасове посвідчення НОМЕР_2 (замість військового квитка), розрахунок оплати праці не проведено.

Лист Державної пенітенціарної служби України від 19.07.2013 року № 7/3-432 ДСК /702/12-13 підписано заступником директора департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення ДПтСУ, який є цивільною особою, не є керівником ДПтСУ, не є керівником кадрового підрозділу ДПтСУ, а відповідно, не мав права приймати рішення, щодо прийняття на публічну службу на атестовану посаду позивача.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що його було позбавлено права проходити публічну службу на атестованій посаді у ДПтСУ за дискримінаційними ознаками.

Крім того, позивачу не сплачено гроші за фактично відпрацьований період з 20.06.2013 року по 29.07.2013 року, цим позбавлено позивача права на оплату праці.

Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.09.2013 року було закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та дискримінаційним лист відповідача - 1 від 19.07.2013 р. № 7/3-432 ДСК/702/ 12-13 та його скасування.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти позовної заяви обґрунтовуючи тим, що при працевлаштуванні позивача, його було ознайомлено з нормами Інструкції «Про порядок добору, вивчення, оформлення кандидатів на посади рядового і начальницького складу та проведення спеціальної перевірки осіб», затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15 травня 2000 року № 94 дск, яка передбачала перевірку позивача на відповідність кваліфікаційним вимогам. Оскільки, під час проведення вказаної перевірки встановлено, що позивач не відповідає передбаченим законодавством вимогам, його кандидатуру не було схвалено. З огляду на вищевказане, дії відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

У березні 2013 року до керівництва Управління ДПтС України у Дніпропетровській області звернувся позивач ОСОБА_1, з проханням сприяти у працевлаштуванні його в управлінні.

Саме в той час, вакантні посади в Управлінні були відсутні.

Відповідно до наказу ДПтС України від 03.03.2012 р. № 120 «Про організаційно-штатні питання» утворено структурний підрозділ ДПтС України - Житомирський територіальний сектор з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем, який міститься в матеріалах справи. В обов'язки сектору віднесено оперативне обслуговування органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Житомирської, Дніпропетровської, Полтавської і Сумської областей. Дислокація одного фахівця цього сектору передбачена у територіальному органі ДПтС України у кожній із зазначених областей.

Під час розгляду справи, представник відповідача - 2 пояснив суду, що посада головного спеціаліста Житомирського територіального сектору з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем ДПтС України для обслуговування Дніпропетровської області підлягала заміщенню.

Відповідно до норм п.2.6 Положення про Житомирський сектор з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем ДПтС України, затвердженого наказом ДПтС України № 323 від 17.07.2012 р., призначення на посади сектору здійснюється Головою ДПтС України за поданням начальника департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення ДПтС України. Добір кандидатур на заміщення вакантних посад у секторі здійснюється начальником територіальних органів ДПтС України за місцем розташування робочих місць працівників сектору.

Позивачу було повідомлено, що за його бажанням, можна буде спробувати працевлаштувати його на вказаній посаді. Рекомендовано отримати всю інформацію у відділі по роботі з особовим складом управління (кадрова служба).

Кадрова служба управління видала ОСОБА_1 всю інформацію, що до порядку працевлаштування на посаду головного спеціаліста Житомирського територіального сектору з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем ДПтС України, а саме: прийом на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України відбувається за нормами Інструкції про порядок добору, вивчення, оформлення кандидатів на посади рядового і начальницького складу та проведення спеціальної перевірки осіб, яка затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15 травня 2000 року № 94 дск (далі - Інструкція 94 дск).

Відповідно до норм п.3.2.2 Інструкції 94 дск, добір і попереднє вивчення кандидата провадиться безпосередньо працівником конкретного підрозділу (служби), де передбачається подальше використання кандидата.

За п.3.4.1 Інструкції 94 дск з кандидатом, який виявив бажання служити в кримінально-виконавчій системі, проводиться співбесіда керівником органу чи установи виконання покарань, галузевої служби, начальником зацікавленого підрозділу та працівником кадрового апарату.

Керівником органу влади, до структурного відділу якого, бажав працевлаштуватися позивач, є Голова ДПтС України Лісіцков О.В.

Начальником департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення ДПтС України, за поданням якого має розглядатися питання про видання наказу Головою ДПтС України про призначення на посаду головного спеціаліста ЖТС ДН ОП НС ДПтС України, є Пудак В.А.

Керівником зацікавленого підрозділу - є начальник Житомирського територіального сектору з державного нагляду за охороною праці та навколишнім середовищем ДПтС України, Колесник В.В.

Тільки після співбесіди із зазначеними особами та за позитивними результатами проведеної бесіди, кожен кандидат подає до підрозділу по роботі з особовим складом (п.3.4.2 Інструкції 94 дск) для опрацювання: заяву про прийняття на службу; анкету встановленого зразка; автобіографію; оригінали документів (в тому числі - трудову книжку, військовий квиток).

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачем було подано документи до Управління ДПтС України у Дніпропетровській області: анкету - 29.03.2013 р.; автобіографію - 02.04.2013р.; довідку ВЛК від 22.04.2013р.; заяву на прийняття на службу тільки 06.06.2013 року.

Інші документи - протягом квітня, червня 2013 року (крім трудової книжки та військового квитка).

Від Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до Управління надійшли запитувані 14.05.2013 р. документи по позивачу: послужний список; остання атестація; подання на звільнення з органів внутрішніх справ України; подання на присвоєння останнього спеціального звання; наказ про присвоєння останнього спеціального звання; довідка за формою №1.

Довідка внутрішньої безпеки з університету не направлена.

Сформована особова справа на позивача була направлена начальнику департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення ДПтС України, Пудаку В.А. (на виконання п.2.6. положення 323) з супровідним листом від 15.07.2013 р. № 15/16-132 дек, без трудової книжки та військового квитка позивача.

Позивач надав до особової справи та до суду: диплом від 25.06.1991р., виданий Дніпропетровським механіко-металургійним технікумом, за яким присвоєно кваліфікацію - технік-технолог; диплом молодшого спеціаліста від 02.07.1994 р., виданий Харківським інститутом пожежної безпеки МВС України (Харківське пожежно-технічне училище МВС України), яким присвоєно кваліфікацію - молодшого спеціаліста за спеціальністю «організація і техніка протипожежного захисту»; диплом спеціаліста від 30.05.1998 р., виданий Харківським інститутом пожежної безпеки МВС України, за спеціальністю та фахом «пожежна безпека»; диплом спеціаліста від 28.12.2002 р., виданий Юридичною академією МВС України - державний вищий навчальний заклад третього рівня акредитації, здобув кваліфікацію юриста.

За посадовими кваліфікаційними вимогами до основних категорій персоналу кримінально-виконавчої системи, що затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.09.2002 р. № 197, кожен працівник служби державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища повинен мати повну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за напрямом підготовки: інженерія, механіка. Стаж роботи - за відповідним напрямом.

Невідповідність позивача кваліфікаційним вимогам підтверджується його освітою (дипломами), а посилання в листі на негативні моменти звільнення позивача, саме у 2011 році, зазначені через друкарську помилку. Малося на у вазі, негативні моменти звільнення позивача у 2012 році, про що зазначено у його послужному списку, що підтверджується матеріалами особової справи (архівні матеріали).

У довідці заступника відділу кадрового забезпечення Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_6 від 16.05.2013 р., позивача звільнено з органів внутрішніх справ за ст.64 «є» (за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» за наказом ДДУВС від 26.09.2012 р. № 142.

Подання на звільнення позивача за негативними наслідками університет надав не за 2012 рік, а тільки за 2011 рік. Цей висновок міститься в матеріалах справи, разом з матеріалами особової справи. Тому, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача - 2 і сталася помилка з визначення року у повідомленому листі ДПтС України.

За таких обставин і не було схвалено кандидатуру позивача на зарахування на службу до Державної кримінально - виконавчої служби України.

Щодо вирішення питання про оплату праці позивача під час стажування, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи по суті, відносно позивача, керівництво управління не видавало наказ про його стажування на посаді головного спеціаліста структурного підрозділу Центрального апарату (ДПтС України), бо не мало на це відповідних повноважень. Відповідно до п.2.5. Положення 323, посада головного спеціаліста Житомирського сектору знаходиться тільки в оперативному підпорядкуванні керівника територіального органу ДПтС України. Право призначення на стажування по даній посаді не делеговано керівнику Управління.

Відповідно до норм п.7 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань (зараз ДПтС України) від 23.09.2008 р. № 248 «Про затвердження положення про організацію професійної підготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України», встановлено порядок стажування.

В п.7.2. вказаного Положення, зазначено, що стажування проводиться за місцем служби персоналу або інших органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах. Зарахування працівника на стажування оформлюється відповідним наказом керівника.

Як встановлено під час розгляду справи, відносно позивача такий наказ міг бути виданий тільки Головою ДПтС України, відповідно до наказу № 259 (додаток 2) та п.2.6 Положення 323.

За умовами пунктів 7.5 та 7.6 Положення 248, керівник Житомирського сектору Колесник В.В., за відсутності відповідного наказу ДПтС України, не затвердив індивідуальний план стажування позивача, не видав йому направлення до Дніпропетровського управління (відповідача-2), не ознайомив позивача з функціональними обов'язками.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відсутність відповідного наказу Голови ДПтС України про зарахування позивача на стажування, не дозволяє відповідачам по справі здійснити виплату бюджетних коштів позивачу.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

На підставі викладеного, вбачається, що відповідачі не вчинили жодної протиправної дії по відношенню до позивача, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 02.10.13 Суддя І.О. Лозицька В.В. Чорна В. М. Олійник І.О. Лозицька