Постанова № 34052591, 01.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 920/258/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. № 2361 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 25.02.13 р. у справі № 920/258/13-г

за позовом ТОВ "Хема-Буд" Україна", м. Херсон

до ФОП ОСОБА_1, Сумська область

про стягнення 16 769,40 грн

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 16.769,40 грн., а саме: 12.208,00 грн., основного боргу, 3.224,28 грн. пені, 643,02 грн. 3 відсотка річних за невиконання грошового зобов'язання, 694,10 грн. індекс інфляції, а також судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.02.2013 року по справі № 920/258/13-г / суддя Левченко П.І./ позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Хема-Буд Україна" основний борг у сумі 12.208,00 грн., пеню в сумі 3.224,28 грн., 3 % річних у сумі 643,02 грн., індекс інфляції в сумі 694,10 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 грн. з посиланням на невиконання відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманого товару.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач не надав доказів в обґрунтування вимог викладених у позовній заяві, а саме не надав доказів отримання саме відповідачем товару за спірним договором. Посилання на видаткову накладну № 196 від 24.03.2013 р. є необґрунтованим, оскільки вона не містить підпису ФОП ОСОБА_1, ні печатки відповідача. В товаро - транспортній накладній № 196-1, зазначено про отримання товару для доставки його в м. Черкаси, начебто вантажоодержувачу ФОП ОСОБА_1, який не находиться у м. Черкаси та товар не отримував.

Позивач вважає рішення суду законним та обгрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відсутні докази про поставку товару позивачем на користь третьої особи, а також відсутні докази про часткове повернення нею цього товару відповідачу; наявність бухгалтерських документів, наданих самим відповідачем про намагання продажу отриманого від ТОВ "ХЕМА-БУД Україна" товару іншим особам та факт частково повернення позивачу отриманого ПП ОСОБА_1 за договором поставки від 14.03.2011р. товару, безперечно підтверджують отримання товару саме ПП ОСОБА_1 і як наслідок, виникнення у нього обов'язку з його оплати.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду встановила, що між ТОВ "Хема-Буд" (позивач) Україна" та ФОП ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір № 008 від 14.02.11р., відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю будівельні матеріали / товар / а саме: акрилову штукатурку т/м Anserglob акрилову штукатурку т/м Anserglob на загальну суму 20 928 грн., в т.ч. ПДВ. окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію.

Пунктами 2.2,2.4 договору передбачено, що постачальник передає зі свого складу покупцю товар, доставка товару проводиться засобами покупця; датою фактичного отримання товару є дата оформлення видаткової накладної.

У п. 3.6 договору визначено, що строк оплати передбачає відстрочення платежу протягом 21 календарного дня з моменту фактичного отримання товару, незалежно від реалізації його третім особам. З

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача будівельні матеріали, а саме штукатурку акрилову на загальну суму 20928 грн., в т.ч. ПДВ., відповідач товар отримав, що підтверджується видатковою накладною № 196 від 24.03.2011р, довіреністю № 1 від 24.03.2011р. на отримання ТМЦ на суму 20928 грн.

В порушення умов договору відповідачем не виконано прийняте на себе зобов'язання, що спричинило здійснення з боку позивача заходів щодо повернення неоплаченого товару на загальну суму 8720грн., що підтверджується накладною № 002 про повернення товару від 22.06.2011р., оформленою відповідачем, неповернутим та неоплаченим залишився товар на суму 12208 грн.

Посилання відповідача на неотримання товару безпідставно та спростовується матеріалами справи, зокрема умовами договору поставки передбачено отримання товару покупцем на складі постачальника, товаро - транспортною накладною № 196-1 від 24.03.2011р. та видатковою накладною №196, за якими відповідачем замовлений автотранспорт та позивачем переданий вантаж для перевезення, замовником та вантажоодержувачем зазначений ПП ОСОБА_1, товар на суму 20928 грн. отриманий по довіреності № 1 від 24.03.2011р., частка зазначеного товару на суму 8720 грн. повернута ФОП ОСОБА_1 на адресу позивача по накладній № 002 від 22.06.2011р.

У п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей зазначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Отже, наявність зазначених документів, зокрема довіреності на отримання товару та накладної про повернення частки товару відповідачем підтверджує отримання відповідачем товару, відповідач не надав доказів отримання товару не в повному обсязі або с нестачею, а також доказів отримання товару третіми особами. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно зі ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що відповідач повинен сплатити вартість товару протягом 21 календарного дня з моменту його відвантаження. В порушення умов договору відповідач не сплатив вартість отриманого товару, а лише частково повернув товар позивачу.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ТОВ "ХЕМА-БУД Україна" свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12.208 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді неустойки (пені), за отриманий товар, відповідач повинний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день такого прострочення; зазначена сума не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період.

При цьому, пунктами 6.4. та 6.5. Договору передбачено, що відповідно до ст. 259 ЦК України та п.6 ст. 232 ГК України, строк позовної давності для стягнення пені встановлюється у три роки і нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором припиняється через три роки з моменту, коли це зобов'язання повинно було бути виконано.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару, тобто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3224,28 грн. за період з 16.04.2011 року по 01.12.2012 року відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вищевказаного закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1, обчислюється від суми просроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений іншій розмір відсотків.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання в сумі 643,02 грн., інфляційних витрат з приводу невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором в сумі 694,10 грн. та задовольнив позовні вимоги в цієї частині.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права необґрунтовано та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 25.02.2013 року по справі № 920/258/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.10.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.