Постанова № 34052558, 07.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа №922/2201/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивач - Гур'єв В.М.;

відповідач - Бочарова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2720 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2013 року у справі №922/2201/13

за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Харків,

до ТОВ "Велтон Телеком", м. Харків,

про стягнення 298160,99 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2013 року по справі №922/2201/13 (суддя Присяжнюк О.О.) клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення задоволено. Надано відповідачу розстрочку виконання рішення строком на шість місяців. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 233798,00грн. основного боргу, 350,70грн. інфляційних, 927,13грн. - 3% річних, 4539,84грн. пені та 5963,20грн. витрат по сплаті судового збору. Розстрочено виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та судового збору рівними платежами по 40929,81грн. щомісячно протягом шести місяців після набрання цим рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон Телеком" на користь державного бюджету України 0, 02 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили вирішено видати накази. В частині стягнення 58449,50 грн. заборгованості з орендної плати та 95,82 грн. пені провадження у справі припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2013 року у справі№922/2201/13 скасувати в частині задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, надання відповідачу розстрочки виконання рішення строком на шість місяців та розстрочення виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних, 3% річних та судового збору рівними платежами по 40 929,81 грн. щомісячно протягом шести місяців після набрання цим рішенням законної сили та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення. В іншій частині просить рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач проти її задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, пояснення представників стягувача і боржника, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 10.05.2011р. було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 225-19 (надалі - Договір), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування технологічні приміщення (надалі - майно), розташовані в м. Харкові на першому поверсі двоповерховій будівлі № 34 по вул. Шарікова, загальною площею 84,1 кв.м. для розміщення обладнання.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, приміщення передав.

Відповідач не сплатив рахунки, виставлені позивачем, у зв'язку з чим, виникла заборгованість з орендної плати за період з грудня 2012 р. по квітень 2013 р. у розмірі 292247,50грн.

Місцевим судом встановлено, що відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення №1026 від 14.06.2013р., він частково погасив заборгованість з орендної плати на суму 58449,50 грн., в тому числі, в частині заборгованості з пені в сумі 95,82 грн. Тому, місцевий суд у цій частині припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Вимоги щодо решти заборгованості з орендної плати на суму 233798 грн., 3% річних в сумі 927,13 грн., інфляційних в сумі 350,70 грн., пені в сумі 4539,84 грн., суд також визнав обґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів.

Що стосується висновку господарського суду першої інстанції про розстрочку виконання рішення, колегія суддів не може з ним погодитись, зважаючи на наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що у боржника склався тяжкий фінансовий стан, жодним чином не обґрунтувавши такий висновок.

Проте, зазначені висновки місцевого господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення.

Окрім того, такі обставини мають бути підставними і винятковими.

Однак, ТОВ "Велтон Телеком" не навів у заяві про розстрочку виконання рішення винятковості випадку та наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, і зазначає лише про той факт, що у зв'язку зі світовою фінансовою кризою фінансовий стан відповідача значно погіршився. Прибутки відповідача від надання послуг зв'язку істотно зменшились у зв'язку з тим, що населення та компанії - споживачі послуг - почали економити на цій статті витрат.

При цьому, операційні витрати відповідача значно збільшились, в тому числі, у зв'язку з підвищенням позивачем вартості послуг оренди приміщень. Збільшились також витрати з виконання зобов'язань по кредитним договорам у зв'язку зі збільшенням валютних курсів. Відповідач стверджує, що наслідки кризи до сьогоднішнього дня ускладнюють своєчасне виконання прийнятих відповідачем фінансових зобов'язань і вимушують вести переговори з кредиторами на предмет розстрочення боргів.

Таким чином, вказані доводи боржника не являються процесуальною підставою для фактичної зміни прийнятого по справі рішення.

При цьому, належних доказів обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення суду та на підтвердження форс-мажорних обставин боржник не надав.

Виходячи із матеріалів справи та апеляційної скарги, колегія вважає, що боржник не надав доказів неможливості виконання наказу суду у встановлений строк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання необхідно мати на увазі, що відповідно ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події)".

Втім, посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

З аналізу викладеної норми вбачається, що надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, відповідач у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання».

Крім того, боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення неможливо або з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву скрутним фінансовим становищем та збитками, які виникли внаслідок неплатежів з боку його контрагентів, однак такі обставини надання розстрочки виконання рішення суперечать ст. 121 ГПК України.

Отже, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення місцевий господарський суд повинен був врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Окрім того, місцевий суд мав врахувати , що такі обставини справи мають довести ускладненість виконання рішення суду, мають бути винятковими; стосуватися матеріальних інтересів сторін; висвітлювати фінансовий стан сторін; враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору; мають зафіксувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні, як і відсутні виняткові обставини, необхідні для надання розстрочки виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд повинен був врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд наведених вимог не врахував, прийняв до уваги лише факти та доводи відповідача, не встановивши при цьому матеріальний інтерес позивача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, як це передбачено статтями 42, 43 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. В той же час наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, а господарський суд попередньої інстанції припустився помилкового висновку.

На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2013 року у справі №922/2201/13 прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2, 3, 4, ч. 1, ст. 104, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2013 року у справі №922/2201/13 скасувати в частині надання розстрочки виконання рішення.

У задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 07.10.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.