Рішення № 34052197, 08.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/3355/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Обрій", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м.Харків про стягнення 243960,58 гривень за участю представників:

позивача - Ісая О.О. (довіреність №7 від 29 липня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Обрій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 243960,58 гривень, у тому числі, 237176,69 гривень суми основної заборгованості, 5594,76 гривень суми нарахованої пені та 1189,13 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №40/13, укладеного між сторонами 26 грудня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 4879,21 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 24 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 08 жовтня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 08 жовтня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 08 жовтня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 03 жовтня 2013 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, а тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів, та можливість розгляду справи без участі Відповідача, за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

26 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Обрій" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікон-Трейд» (Відповідачем) було укладено Договір поставки №40/13 (надалі - Договір), згідно з п.1.1 якого, Позивач (Постачальник) зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Відповідача (Покупця) товар, в певній кількості і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна на товар, що поставляється за даним договором є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

Згідно з п.1.3. Договору, кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення Покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Як вбачається з п.5.1. Договору, сторони визначили, що Відповідач здійснює оплату товару на умовах відстрочення платежу у 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно накладних, за період з 23 січня 2013 року по 25 травня 2013 року, Позивач відвантажив Відповідачу товар, на загальну суму 654074,84 гривень. Накладні підписані представниками сторін та засвідчені їх печатками.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом усього терміну дії цього договору.

Частина вартості товару, поставленого за Договором по вказаним вище накладним, була оплачена Відповідачем на суму 416898,15 гривень.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами, станом на 02 серпня 2013 року, сума боргу за Договором у Відповідача перед Позивачем склала 237176,69 гривень.

Позивачем на адресу Відповідача була надіслана вимога, яка була отримана представником Відповідача, але відповіді останній не надав. (а.с.14-15).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого Позивачем товару, за Договором поставки №40/13 від 26 грудня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України встановлено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав неналежним чином, несвоєчасно та не у повному обсязі розрахувавшись за поставлений товар, в результаті чого утворилась основна заборгованість перед Позивачем у розмірі 237176,69 гривень.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 237176,69 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5594,76 гривень суми пені, суд встановив наступне.

Згідно з п.6.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що оплата поставленого товару Відповідачем здійснювалась не згідно накладних, а згідно Договору, тобто в платіжному дорученні в графі "призначення платежу" було вказано: «оплата товару згідно Договору ...».

За таких обставин, у суду не має можливості чітко визначити, за якими саме накладними було проведено оплату товару, та як слідство, період, з якого нараховувати штрафні санкції. Тому, керуючись п.5.3 Договору, розрахунок штрафних санкцій проводиться з дати проведення останньої поставки товару - 25 травня 2013 року (накладна №363), з урахуванням п.5.1 Договору, а саме "відстрочення платежу у 7 календарних днів з моменту поставки товару".

Таким чином, Відповідач на 61 день прострочив оплату товару на загальну суму 237176,69 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором поставки передбачено, що Відповідач за неналежне виконання зобов'язань за цим договором повинен сплатити пеню.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо пені, перевіривши періоди нарахування, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають вимогам договору та нормам чинного законодавства, в т.ч. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому, підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 5594,76 гривень.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1189,13 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок та період нарахування Позивачем вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції, ст.ст.193, 216, 217 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 549, 610, 611, 624, 625, 627, 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікон-Трейд» (61052, м.Харків, вул.Малиновського, 3, р/р 26008000133067 в ХФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 351618, Код ЄДРПОУ 37874381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Обрій" (61091, м.Харків, вул.Танкопія, 19, кв.55, код ЄДРПОУ: 25180813; п/р 26002000085428 ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023) - 237 176,69 гривень основного боргу, 5594,76 гривень пені, 1189,13 гривень 3% річних, 4879,21 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/3355/13