Рішення № 34052182, 09.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 р. Справа № 914/3203/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання М. Скірі розглянув матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Львів;

до відповідача: Виконавчого комітету Стебницької міської ради, м. Стебник;

про: стягнення 70 711 грн. 86 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Дяків Ю.В. - представник на підставі доручення б/н від 17.09.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 20.08.2013 року судом прийнято до розгляду позовну заяву Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Виконавчого комітету Стебницької міської ради про стягнення 70 711 грн. 86 коп. та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.09.2013 року.

У судовому засіданні 18.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав акт звірки взаєморозрахунків. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляд справи.

З огляду на неявку представника відповідача судом відкладено розгляд справи на 09.10.2013 року.

У судовому засіданні 09.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, доказів спростування чи оплати боргу не подав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 09.10.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Державне підприємство «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Стебницької міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 70711 грн. 86 коп. коп., з яких 65243 грн. 12 коп. основний борг, 65 грн. 30 коп. втрати від інфляції, 943 грн. 79 коп. 3% річних та 4590 грн. 25 коп. пеня.

На виконання умов договору позивач виконав для замовника обумовлені договором роботи по виготовленню технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Стебник, а відповідач прийняв виконану роботу, однак вартість робіт не оплатив.

Станом на момент звернення до суду борг відповідача перед позивачем складає 65243 грн. 12 коп.

Загальна сума позову із врахуванням 3% річних, втрат від інфляції та пені складає 70711 грн. 86 коп.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування наявності боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 12 січня 2012 року сторони уклали договір № 8, згідно з п. 1.1 якого, виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Стебник Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт, відповідно до п. 2.1 договору, кошторису та протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) становить 97988 грн. 00 коп.

Актами передачі-приймання виконаних робіт № 23 від 16.10.2012 року та № 2/23 від 13.12.2012 року на суму відповідно 65243 грн. 12 коп. та 32744 грн. 88 коп. позивач підтвердив факт виконання ним узгоджених договором робіт по договору № 8 від 12.03.2012 року

Згідно з п. 4.2 договору датою закінчення робіт є дата підписання акту виконаних робіт. Приймання - передача робіт за договором оформляється актом виконаних робіт, який підписується сторонами, відповідно до п. 5.1 договору.

У п. 2.2 договору сторони узгодили, що оплата проводить згідно Бюджетного Кодексу України та актів здачі приймання виконаних робіт згідно календарного плану (додаток 3) за рахунок коштів місцевого бюджету.

Календарний план, як додаток № 3 до договору № 8 містить терміни виконання початок-закінчення та розрахункову ціну за кожний період.

22.02.2013 року позивач надіслав відповідачу претензію від 22.02.2013 року № 176 на суму 97988 грн. 00 коп., що підтверджено поштовою квитанцією про відправлення, після чого відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 32744 грн. 88 коп., згідно копії банківської виписки за 04.04.2013 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Листом № 1070 від 07.10.2013 року Стебницька міська рада визнала наявність боргу в розмірі 65243 грн. 12 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків станом на 01.09.2013 року.

Докази погашення відповідачем боргу в розмірі 65243 грн. 12 коп. у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, відповідно до п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України.

Тому, на виконавця покладено обов'язок надати послугу (одноразово) і надано право на одержання відповідної плати за таку послугу, а замовник зобов'язаний оплатити таку одноразову послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Тобто за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судом вище встановлено, що свої договірні зобов'язання позивач виконав, що підтверджується відповідними актами здачі приймання робіт № 23 від 16.10.201 року та № 2/23 від 13.12.2012 року.

Також судом встановлено, що сторони в договорі не визначили конкретних строків оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.02.2013 року відповідач направив позивачу вимогу про сплату боргу в сумі 65243 грн. 12 коп., відтак обов'язок відповідача по оплаті отриманих послуг наступив зі спливом семиденного строку від для надіслання вимоги, а боржником, в розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України відповідач став з 02.03.2013 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення 65243 грн. 12 коп.

Щодо нарахованих позивачем втрат від інфляції, 3% річних та пені, то суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Судом перевірено правомірність та правильність нарахування 3 % річних, які позивач обраховує з 22.02.2013 року, тобто від дня надіслання вимоги. Однак, як обґрунтовано судом вище, моментом виникнення заборгованості є 02.03.2013 року. Тому встановлено, що крім суми основного боргу, стягненню підлягають лише 3 % річних у розмірі 900 грн. 89 коп. тобто у розмірі, меншому, ніж тому, що вказував позивач. Втрати від інфляції за спірний період відсутні.

Щодо нарахованої позивачем пені, то відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку недотримання замовником п.2.1 або п.2.2 договору, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням досліджених обставин справи, розмір пені згідно здійсненого судом перерахунку складає 4375 грн. 75 коп.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 65243 грн. 12 коп. основної заборгованості, 900 грн. 89 коп. 3% річних, та 4375 грн. 75 коп. пені.

Також, суд звертає увагу позивача, на допущену ним помилку в процесі визначення ціни позову, оскільки підсумувавши заявлені позивачем суму основного боргу, пеню, 3% річних та втрати від інфляції сумою позову мало б бути 70842 грн. 46 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Стебницької міської ради (82172, Львівська область Дрогобицький район, м. Стебник, вул. І.Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 04372431) на користь Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 00702009) 65243 грн. 12 коп. основної заборгованості, 900 грн. 89 коп. 3% річних, 4375 грн. 75 коп. пені та 1703 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 65 грн. 30 коп. втрат від інфляції, 42 грн. 90 коп. 3 % річних та 214 грн. 50 коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.10.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв