Рішення № 34051992, 03.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14775/13 03.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Альфа-Сервіс"

про стягнення 982 916,48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Довгань О.А.

від відповідача: Лучка Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство фірма "Фундамент" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Альфа-Сервіс" (далі-відповідач) про стягнення 982 916,47 грн., з яких: 740 000,00 грн. - основного боргу, 147 794,73 грн. - пені, 3 196,14 грн. збитків від інфляції, 17 925,60 грн. - 3% річних, 74 000,00 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором на виконання робіт №22-12 від 23.05.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 17.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

21.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечив проти позову в частині нарахування пені та збитків від інфляції.

У судовому засіданні 17.09.2013 р. судом оголошувалася перерва до 03.10.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

04.09.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 670 000,01 грн. - основного боргу, 60 595,84 грн. - пені, 3 196,14 грн. - збитків від інфляції, 17 925,60 грн. - 3% річних, 74 000,00 грн. - штрафу.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав заявлені вимоги в частині основного боргу та заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 р. між Приватним акціонерним товариством фірма "Фундамент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Альфа-Сервіс" був укладений договір на виконання робіт №22-12, предметом якого є виконання позивачем робіт з улаштування паль житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями обслуговування та паркінгами на перетині вулиць Ернста та Пулюя. Житловий будинок №1. Секція 1. Палі в осях 64-74/К-В/1 згідно затвердженої проектної документації, в обсягах, строках та вартості, погоджених сторонами в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2. договору за дорученням відповідача позивач приймає на себе виконання робіт, передбачених додатком, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки за виконані позивачем роботи здійснюються відповідачем по фактично виконаних обсягах, відповідно до договору на підставі актів про виконання робіт (форма КБ 2), довідки про виконання робіт (типова форма КБ 3), підписаної представниками сторін. Кожного місяця позивач передає форми 2-КБ та КБ-3 для підписання відповідачем в строк не пізніше 25 числа місяця, що є звітним.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що кінцеві розрахунки здійснюються протягом 15 банківських днів з моменту закінчення робіт і підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, який підтверджує виконання обсягу робіт, передбаченого цим договором та складається на підставі підписаних сторонами форм КБ-3.

Відповідно до п. 9.3. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт та кінцевих розрахунків відповідач сплачує відповідачу пеню у розмірі 0,1% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10% суми договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 1 502 908,39 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 27.06.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався.

31.01.2013 р. між сторонами укладено угоду про погашення боргу, за якою відповідач визнає і підтверджує свій борг на користь позивача станом на день укладення цієї угоди в сумі 818 714,44 грн. (п. 1.1. угоди).

Відповідно до п. 2.1. угоди відповідач зобов'язався сплатити суму боргу у розмірі 818 714,44 грн. поетапно, відповідно до графіку, до 28.02.2013 р. - 165 000,00 грн.; до 29.03.2013 р. - 165 000,00 грн.; до 29.04.2013 р. - 165 000,00 грн.; до 29.05.2013 р. - 165 000,00 грн.; до 29.06.2013 р. - 158 714,44 грн.

Згідно п. 3.2. угоди у разі прострочення оплати по етапам, зазначеним в п. 2.1. цієї угоди, відповідач зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми боргу, фінансові санкції згідно п. 9.3 договору №22-12 від 23.05.2012 р. та чинного законодавства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім існує заборгованість у розмірі 670 000,01 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 60 595,84 грн. - пені, 3 196,14 грн. - збитків від інфляції, 17 925,60 грн. - 3% річних, 74 000,00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на виконання робіт №22-12 від 23.05.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підрядні роботи на суму 1 502 908,39 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 27.06.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи), які прийняті відповідачем без зауважень.

Однак відповідач провів оплати виконаних позивачем робіт лише частково, на суму 832 908,38 грн., включаючи проведений взаємозалік на суму 14 193,95 грн. у якості компенсації послуг генерального підряду, а тому за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 670 000,01 грн., що не заперечується самим відповідачем.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.2., п. 4.4. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи настав з моменту підписання актів приймання виконаних робіт та повинен бути виконаний до 20.10.2012 р., а на суму боргу в 818 714,44 грн. згідно графіку погашення визначеного угодою від 31.01.2013р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на виконання робіт №22-12 від 23.05.2012 р. та угоди про погашення боргу від 31.01.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 670 000,01 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 60 595,84 грн. за період з 22.10.2012 р. по 22.04.2013 р. та 74 000,00 грн. штрафу, передбачених угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такої позиції дотримується і Верховних Суд України у своїй постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08.

Так, оскільки договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та угодою передбачено сплату штрафу, відповідач лише один раз притягається до відповідальності за порушення строків оплати виконаних робіт.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і встановив, що позивачем допущено помилку, у визначені суми пені, що підлягає стягненню.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 60 581,17 грн. за період з 22.10.2012 р. по 22.04.2013 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 74 000,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 196,14 грн. збитків від інфляції, 17 925,60 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 196,14 грн. збитків від інфляції, 17 925,60 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Альфа-Сервіс" (03048, м. Київ, вул. Ернста, буд. 16-Б, прим. 201, ідентифікаційний код - 22965175), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б, ідентифікаційний код - 01416332) 670 000 (шістсот сімдесят тисяч) грн. 01 коп. - основного боргу, 60 581 (шістдесят тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 17 коп. - пені, 17 925 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 60 коп. - 3% річних, 3 196 (три тисячі сто дев'яносто шість) грн. 14 коп. збитків від інфляції, 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу та 16 514 (шістнадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 06 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства фірма "Фундамент" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б, ідентифікаційний код - 01416332) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн. 98 коп.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.10.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.