Рішення № 34051691, 19.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12729/13 19.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідального «Електронний світ України»До Державної інспекції сільського господарства УкраїниПростягнення 466 919,94 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Жарикова О.В. - дов.

від відповідача Загородній М.Ф. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Державної інспекції сільського господарства України 462 021,24 грн. основного боргу, 4898,70 грн. 3% річних, а всього 466919,94 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів № 4-Т-2110 від 09.11.2012р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виконав у письмовому відзиві на позовну заяву від 28.08.2013р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електронний Світ України» та Державною інспекцією сільського господарства України укладено Договір про закупівлю товарів № 4-Т-2110.

Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов'язався поставити Відповідачу товари визначені в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти и оплатити такі Товари відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником - Державною інспекцією сільського господарства України товару після підписання акта приймання-передачі товарів, але в межах строку дії договору. Розрахунок за поставлений товар здійснюється наступним чином: 100 % перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Учасника.

Замовник - Державна інспекція сільського господарства України здійснює оплату поставленого товару не пізніше 30 банківських днів з дня отримання товару.

На адресу Позивача Відповідачем вих. №40 від 12.11.2012 р. направлена Заявка на поставку товарів за Договором №4-Т-2110 від 09.11.2012 р.

Відповідно до Видаткової накладної № -3-000000000013 від 27.12.2012 р. Позивачем на адресу Відповідача поставлено Товар за Договором №4-Т-2110 від 09.11.2012 г. на суму 123841,20 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до Видаткової накладної № -3-000000000012 від 26.12.2012 г. Позивачем на адресу Відповідача поставлено Товар за Договором №4-Т-2110 від 09.11.2012 г. на суму 338 180.04 гри. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.4.1. Договору строк виконання Відповідачем обов'язку проведення розрахунку за поставлений Позивачем товар настав 28.01.2013 року.

Проте, на день розгляду справи Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором №4-Т-2120 від 09.11.2012 р., не розрахувався за поставлений товар в зв'язку з чим у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем, за розрахунком Позивача в розмірі 462 021,24 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 4-Т-2110 від 09.11.2012 є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, повністю та вчасно, а саме відповідно до п.1.1 договору позивач поставив відповідачу товари визначені в специфікації, та підтверджується видатковою накладною № -З-000000000013 від 27.12.2012р. на суму 123 841,20 грн. та № -З-000000000012 від 26.12.2012р. на суму 338180,04 грн., а всього на загальну суму 462021,24 грн.

Таким чином, факт передачі обладнання позивачем та його прийняття відповідачем вважається судом доведеним.

Відповідач, отримавши обладнання, не виконав умови п. 4.1. договору.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником товару після підписання акта приймання-передачі, але в межах строку дії договору. Замовник здійснює оплату поставленого товару не пізніше 30 банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до п.4.1. договору строк виконання відповідачем обов'язку проведення розрахунку за поставлений позивачем товар настав 28.01.2013р.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем на час розгляду справи не сплачено суму боргу у розмірі 462 021,24 грн., про що не заперечує відповідач.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором про закупівлю товарів від 09.11.2012р. за № 4-Т-2110 у сумі 462 021,24 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 4898,70 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.

Заперечення Відповідача щодо невиконання своїх зобов'язань в зв'язку з діями третіх осіб - Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України не приймаються судом до уваги з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.

Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. З ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір, який породив господарські зобов'язання які є обов'язковими для виконання двома сторонами. Вказані зобов'язання повинні бути виконані відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суду доведено, що між сторонами укладений належним чином договір, належним чином виникненні господарські зобов'язання Позивачем і невиконання господарських зобов'язань зі сторони відповідача, щодо яких останній не заперечує.

Факт виникнення зобов'язань за договором відповідач не оспорює, а лише заявляє про те, що він не може виконати свої зобов'язання в зв'язку з діями третіх осіб - Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що по-перше, з договору не виникає обов'язок третіх осіб виконати обов'язки за відповідача. По друге, відповідач не ставить питання та не доказує наявність форс-мажорних обставин які б перешкоджали йому виконати зобов'язання в зв'язку з діями третіх осіб. По третє, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що треті особи перешкоджають виконанню зобов'язань за договором. По четверте, відповідачем не надано суду доказів того, що відповідач приймав заходи впливу на третіх осіб (подача позову, претензій тощо) які б усунули перешкоди виконати відповідачем свої зобов'язання за договором.

За таких обставин позивачем доведено належне виконання своїх зобов'язань за договором, що не заперечується відповідачем, також позивачем доведено те, що сторона відповідача не виконала свої зобов'язань за договором, що також не заперечується відповідачем. В зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства України (03190, м. Київ, вул. Баумана, 9/12, код ЄДРПОУ 37471760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронний світ України» (03113, м. Київ, пр.-кт Перемоги, 68/1, офіс 62, код ЄДРПОУ 35332120) 462 021 (чотириста шістдесят дві тисячі двадцять одну) грн. 24 коп. основного боргу, 4898 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 70 коп. 3% річних, 9338 (дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.09.2013р.